Постанова № 42494220, 29.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 922/4783/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №06Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 року у справі №922/4783/14

за позовом Державного підприємства "Одеський авіаційний завод", м. Одеса;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Клівер", Луганська обл., м. Красний Луч

про стягнення 250206,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Одеський авіаційний завод" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Клівер" про стягнення на свою користь кошти попередньої оплати в сумі 228000,00 грн., пеню в сумі 6246,58 грн. та штраф в сумі 15960,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №25-59/МТО-14 від 25.02.2014 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 року у справі №922/4783/14 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Клівер" на користь Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" пеню за період з 17.08.2014 р. по 14.10.2014 р. в сумі 6246,58 грн., штраф, що становить 7% від суми сплаченої попередньої оплати, у розмірі 15960,00 грн. та судовий збір в сумі 444,13 грн.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати частково рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 року у справі №922/4783/14 та прийняти нове рішення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), яким стягнути з відповідача на користь позивача 38000,00 грн. збитків, 15960,00 грн. пені на 59 днів прострочення, а рішення в частині стягнення 15960,00 грн. залишити без змін. Також просить зобов’язати Генеральне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути апелянту (позивачу) зайво сплачену суму судового збору у розмірі 3177,13 грн. у зв’язку зі зменшенням позовних вимог. Всі судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 28.01.2015 року.

У зв’язку з тим, що відповідач знаходиться в місті Красний Луч та враховуючи неможливість здійснити поштове відправлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження в зазначене місто, апеляційним господарським судом розміщено інформацію щодо часу і місця розгляду апеляційної скарги на сторінці Харківського апеляційного господарського суду у розділі «новини та події суду» офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (http://www.hra.arbitr.gov.ua) (а.с.133).

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх.№1082 від 26.01.2015 року), в якому він зазначив, підтримує вимоги апеляційної скарги та всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, у зв’язку з чим просить здійснювати розгляд скарги без його участі.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №25-59/МТО-14 (надалі – договір), за яким постачальник (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах даного договору поставити у власність покупця акумуляторну продукцію - акумуляторні батареї 15СЦС-45Б (надалі - продукція), а покупець (позивач) зобов'язується приймати і оплачувати продукцію в порядку та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки є продукція, найменування і кількість якої узгоджується сторонами в специфікаціях (додатках до даного договору).

Пунктом 3.4 цього договору сторони визначили, що строки поставки вказані у специфікації.

25.02.2014 р. між сторонами була укладена та підписана специфікація №1, в якій вказана, що загальна сума складає 1368000,00 грн.

В пункті 2 зазначеної специфікації сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити кожну партію продукції покупцю протягом 30 календарних днів обчислених з моменту отримання 50% передоплати на поточний рахунок постачальника, згідно відповідному рахунку на оплату партії продукції.

На підставі рахунку на оплату №169 від 18.06.2014 р., виданого відповідачем, позивач здійснив відповідачу попередню оплату продукції в сумі 228000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №812 від 16.07.2014 р.

Відповідач поставив відповідачу продукцію на суму 228000,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №88 від 15.10.2014 р. на суму 228000,00 грн., підписаною уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені за період з 17.08.2014 року по 25.09.2014 року в сумі 6246,58 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не поставив позивачу продукцію у строк, визначений пунктом 3.4 договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язання за договором поставки №25-59/МТО-14 від 25.02.2014 р., а саме поставки продукції позивачу у строк, визначений п. 3.4 договору поставки, або будь-яких заперечень.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3 укладеного договору сторони визначили, що у випадку порушення строку поставки, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 17.08.2014 р. по 25.09.2014 р. в сумі 6246,58 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 22 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач є державним комерційним підприємством, створеним на державному майні і є повним правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс", що підтверджується копіями статуту ДП "Одеський авіаційний завод", наказу Державного концерну "Укроборонпром" №77 від 22.02.2012 р. та довідки з ЄДРПОУ серії АА №578529 від 06.04.2012 р.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс" входить до Переліку державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1221 від 29.12.2010 р.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1734 від 23.12.2004 р. "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" до їх переліку відноситься і Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс".

Враховуючи вищевикладене, позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірного нарахування позивачем відповідачу штрафу, що становить 7% від суми сплаченої попередньої оплати, у розмірі 15960,00 грн. на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Разом з тим, господарський суд правомірно відмовив в позові в частині стягнення з відповідача коштів попередньої оплати в сумі 228000,00 грн., оскільки відповідачем була поставлена позивачу продукція на суму 228000,00 грн. до подачі позову (22.10.2014 р.).

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що на його думку що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано заяву про уточнення позовних вимог, чим фактично відмовлено у її розгляді, а відповідно не враховано викладених в ній доводів та вимог. Вказане, на думку позивача, призвело до неможливості повернення 3177,13 грн. судового збору, яке підлягає поверненню в порядку ч.1, 2 статті 7 ЗУ «Про судовий збір».

Колегія суддів зазначає, що такі твердження позивача є хибними, оскільки в ухвалі господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року зазначено, що розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд відхилив її, оскільки позивач змінив предмет та підставу позову, що суперечить статті 22 ГПК України.

Із заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що він просить стягнути з відповідача на користь позивача 38000,00 грн. збитків, 15960,00 грн. пені на 59 днів прострочення, 15960,00 грн. штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб’єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Спосіб захисту права, по сул, являє собою ту безпосередню мету, яку ставить перед собою суб’єкт права, вважаючи, що таким чином він зможе запобігти порушенню (чи оспорюванню) його прав і відновить понесені втрати у зв'язку з порушенням його прав.

Підставою позову — це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову — це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмету, і підстав позову не допускається

Таким чином господарський суд правомірно дійшов висновку, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог фактично змінив і предмет і підставу позову, що суперечить статті 22 ГПК України та правомірно відхилив її.

З огляду на викладене, також є помилковими твердження позивача в апеляційній скарзі щодо неправильного обрахування судом періоду нарахування пені за 40 днів прострочення з 17.08.2014 року по 25.09.2014 року (як зазначено в позовній заяві), а не за 59 днів з 17.08.2014 року по 14.10.2014 року (як вказано в заяві про уточнення позовних вимог). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково було зазначено в мотивувальній частині та в резолютивній частині, що стягненню підлягають 6246,58 грн. за період з 17.08.2014 року по 14.10.2014 року, замість періоду з 17.08.2014 року по 25.09.2014 року, проте це не вплинуло на правильність рішення.

Також відсутні підстави для повернення позивачу судового збору в сумі 3177,13 грн.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем доводи не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2014 року по справі №922/4783/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 року у справі №922/4783/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.01.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.