Постанова № 42493998, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року Справа № 904/8014/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Рублінська О.В., довіреність № 43 від 21.08.14, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Новомосковськ Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі № 904/8014/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-

ТРЕЙД", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП

НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД",

м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі № 904/8014/14 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" борг - 65 282,28 грн, пеню - 6 885,94 грн, 3% річних - 1 400,37 грн, інфляційні втрати - 8 427,94 грн та 1 827,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій рішення суду від 11.11.2014р. просить скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. В об`ґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що умови укладеного договору не передбачають обов`язку Відповідача відшкодувати інфляційні втрати та 3% річних, тому згідно ч. 2 ст. 235 Господарського кодексу України такий вид санкцій не може бути застосований до Відповідача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, 23.01.2015р. надіслав до суду клопотання про припинення провадження у справі у зв`язку із повною оплатою Відповідачем боргу згідно оспорюваного рішення в сумі 18 541,25 грн та 65 282,28 грн, про що надав виписку по рахунку за 19.01.2015р.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 19.01.2015р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 24.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД" як постачальником (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" як покупцем, яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №87/13 (надалі - Договір) строком дії з дати підписання уповноваженими особами до 31.12.2013р. Додатковою угодою від 04.12.2013р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2014р.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов`язався здійснити поставку товару українського та імпортного виробництва, а Відповідач - прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікації, оформленій у вигляді додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п.1.2., 3.1. Договору в процесі його виконання за взаємною згодою сторін асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки товару можуть бути змінені. Будь-яка така зміна оформлюється у вигляді додатків до договору, підписується уповноваженими представниками сторін та стає невід`ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника на умовах "СРТ, склад покупця, м. Новомосковськ" у відповідності до Правил Інкотермс в редакції 2010р.

Пунктом 4.3., 3.2. Договору передбачено, що вартість товару у цінах на момент його укладення складає: 14 456,70 грн, ПДВ 20% - 2 891,34 грн. Загальна сума договору складає 17 348,04 грн. Товар постачається протягом 3 робочих днів від дати подачі відповідачем заявки на поставку товару.

На виконання умов Договору, Позивач на підставі специфікацій до договору та додаткової угоди від 04.03.2013р. за період з 22.02.2013р. по 23.12.2013р. поставив Відповідачу шини (надалі - товар) на загальну суму 85 462,32 грн, що підтверджується видатковими накладними №4549 від 22.02.2013р., №8679 від 27.03.2013р., №49566 від 28.11.2013р., №49573 від 28.11.2013р., №51210 від 05.12.2013р., №53918 від 23.12.2013р., підписаними обома сторонами (а.с.14-31); податковими накладними (а.с.66-67, 69-72), а також актами приймання-передачі документів (рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) від 28.11.2013р., від 24.12.2013р. та від 05.12.2013р. (а.с.60-62).

Відповідно до п.5.2. Договору, п.6 специфікацій, п.7 додаткової угоди від 04.03.2013р. розрахунки за поставлений товар проводяться Відповідачем протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Таким чином, враховуючи зазначені умови Договору, строк оплати за видатковою накладною №4549 від 22.02.2013р. - 24.03.2013р., за видатковою накладною №8679 від 27.03.2013р. - 26.04.2013р., за видатковими накладними №49566 від 28.11.2013р. та №49573 від 28.11.2013р. - 28.12.2013р., за видатковою накладною №51210 від 05.12.2013р. - 04.01.2014р., за видатковою накладною №53918 від 23.12.2013р. - 22.01.2014р.

Проте, на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач розрахувався тільки за видатковими накладними №4549 від 22.02.2013р. та №8679 від 27.03.2013р. на загальну суму 20 180,04 грн (а.с.55-56). Сума боргу становила 65 282,28 грн, що не заперечувалось і самим Відповідачем.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що строк виконання зобов`язання по поставкам згідно Договору настав, а Відповідачем на час розгляду справи борг у повному обсязі сплачений не був, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості у сумі 65 282, 28 грн. При цьому апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, та зазначає, що суми поставок відповідають сумам, зазначеним у специфікаціях до кожної з них з посиланням саме на Договір. Твердження Відповідача, що спірні відносини не регулюються Договором, не підтверджені жодними доказами, постачання товару відбувалось саме під час дії Договору.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.3. договору за порушення строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пеня за період прострочення з 30.03.2014р. по 29.09.2014р. у сукупності, розрахована по кожній частині боргу, становить 6885,94 грн, вірно розрахована Позивачем та правомірно стягнута судом першої інстанцїі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за загальний період прострочення з 30.12.2013р. по 29.09.2014р. у сукупності по кожній частині боргу становлять 1 400,37 грн, інфляційні втрати з січня 2014р. по серпень 2014р. - 8 427,94 грн та правомірно стягнуті судом.

23.01.2015р. Позивачем до суду було подане клопотання про припинення провадження у справі у зв`язку із повною сплатою Відповідачем як суми боргу - 65 282,28 грн, так і суми штрафних санкцій і судового збору, що були стягнуті за наказом суду від 28.11.2014р., виданого на виконання оспорюваного рішення, - 18 541,25 грн.

Пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі підлягає припиненню в разі відсутності предмету спору між сторонами.

Проте, на час прийняття оскаржуваного рішення був наявний предмет спору, тому судом були вивчені відносини, що склалися між сторонами, а також подані ними докази, та на підставі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення по суті спору.

Оскільки, оплата боргу відбулася після винесення рішення судом першої інстанції, відсутні підстави для припинення провадження у справі в апеляційній інстанції, сторони вправі подати докази про виконання рішення суду до Державної виконавчої служби для вирішення питання про закриття виконавчого провадження по наказу суду від 28.11.2014р.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 р. у справі № 904/8014/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 29.01.2015р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна