Рішення № 42493773, 22.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р.Справа № 922/2722/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя", м. Запоріжжя, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про стягнення 241020,30 грн. за участю представників:

позивача - Ніколенко М.М. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ПЖК-Запоріжжя", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором № 2/2014 П від 03.01.2014р. у загальній сумі 241020, 30 грн., в т.ч. основна заборгованість - 230548,24 грн., пеня - 8816,33 грн., 3% річних - 1655,73 грн. Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати.

В слуханні справи оголошувались перерви до 07.08.2014р. о 12:30 год., 14.08.2014р. о 12:30 год., 19.08.2014р. о 14:00 год., 15.01.2015р. о 12:40 год., 22.01.2015р. о 09:30 год.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 22.01.2015р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача був повідомлений у судовому засіданні 15.01.2015р. під розпис, про причини неявки суду не повідомив.

У попередніх судових засіданнях, що відбувались по даній справі, відповідач проти позову заперечував, вказував, що він не підписував спірний договір, у зв'язку з чим звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, стосовно отримання товару ніяких пояснень надати не може, при цьому не заперечував факту видачі довіреності на ім'я ОСОБА_3 з правом отримання товару та на вчинення інших дій, пов'язаних з веденням господарської діяльності фізичної особи - підприємця.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив, а також враховуючи те, що строк розгляду справи, встановлений статтею 69 ГПК України, спливає, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

05.0.1025р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12014220480003668.

Позивач проти даного клопотання заперечує, оскільки вважає, що дане клопотання подано з метою затягування вирішення спору.

Розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку позивача, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі виходячи з наступного.

24.07.2014 р. слідчий СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Демченко, розглянувши заяву ОСОБА_1, перевіривши матеріали, постановив приступити до досудового розслідування за фактом шахрайства, на підтвердження чого відповідачем наданий витяг з кримінального провадження № 12014220480003668.

Ухвалою суду від 19.08.2014 р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення кримінального провадження № 12014220480003668.

20.11.2014 року через канцелярію суду від слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області надійшла відповідь, в якій слідчий зазначає, що на даний час по кримінальному провадженню проходять слідчі дії, а саме встановлюється місцезнаходження оригіналів договорів для можливості проведення судової - почеркознавчої експертизи.

22.12.2014р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки пройшло майже 5 місяців з дати винесення ухвали про зупинення провадження.

Враховуючи тривалість зупинення провадження у справі та заяву позивача, суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

На даний час судом встановлено, що у кримінальному провадженні № 12014220480003668 підозру нікому не оголошено, доказів призначення експертизи не надано.

Відповідно до ст. 219 КПК України строки досудового розслідування встановлені протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Враховуючи, що на даний час про підозру у вчиненні злочину в кримінальному провадженні № 12014220480003668 нікого не повідомлено, а також не надано доказів встановлення інших фактів, що впливають на розгляд даної справи, враховуючи те, що статтею 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, передбачено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд не вбачає підстав для подальшого зупинення провадження у даній справі.

Вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, які були присутні в судових засіданнях, що відбувались по даній справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (позивач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) був укладений договір № 2/2014 П (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити заявлені ним товари в асортименті, на умовах та в строки, що передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, позивач передає відповідачеві товар в кількості, зазначеній в товарній накладній із оформленням всіх реквізитів, що є невід'ємною частиною укладеного договору.

Товар вважається прийнятим покупцем (відповідачем) без зауважень по якості, кількості та жуванню у випадку підписання його уповноваженою особою трьох екземплярів накладної, два з яких залишаються у постачальника, а один у покупця, (пункт 3.6 договору).

Згідно з п.6.2 договору Відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати розрахунки за фактично отриманий товар протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з пунктом 11.3 договору строк дії укладеного договору до 30.06.2014р.

На виконання умов договору, в період з 16.01.2014 року по 05.03.2014 року позивачем відповідачу був поставлений товар на загальну суму 804191,58 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата отриманого товару, а саме на суму 573643,34 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 230548,24 грн.

Присутній у судовому засіданні 14.08.2014р. ОСОБА_1 заперечував той факт, що він укладав та підписував договір № 2/2014 П від 03.01.2014р., а також спірні видаткові накладні. При цьому ОСОБА_1 не зміг пояснити наявність відтиску його печатки на зазначеному договорі.

Судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 видана довіреність на ім'я ОСОБА_3, якою ОСОБА_3 надані права представляти інтереси ОСОБА_1 в тому числі в банках, підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності та перед третіми особами з усіх питань, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством України. Довіреністю надано право, зокрема, відкривати рахунки, всюди розписуватись та здійснювати будь-які інші дії, не заборонені законодавством України, необхідні для виконання довіреності (т. 1 а.с. 154).

Позивач вказує, що ОСОБА_3, як довірена особа ФО П ОСОБА_1, з'являвся на ТОВ "ПЖК-Запоріжжя" та отримував продукцію згідно заявлених видаткових накладних.

Суд зазначає, що той факт, що ОСОБА_3 здійснював отримання товару без посередньо на підприємстві позивача, підтверджується витягами з журналів обліку відвідувачів ТОВ "ПЖК-Запоріжжя", в яких зафіксований факт прибуття ОСОБА_3 від імені ФО П ОСОБА_1, зафіксований транспортний засіб, на якому особа прибула, а також проставлений підпис про отримання пропуску на територію (т. 1 а.с. 224-230).

У судовому засіданні 15.01.2015р. представником відповідача заявлено клопотання про виклик у судове засідання ОСОБА_3 в якості свідка для дачі пояснень стосовно отримання товару та податкових накладних від позивача.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання ОСОБА_3 в якості свідка, оскільки нормами Господарського процесуального права не передбачена можливість допиту особи в якості свідка, при цьому судом роз'яснено про можливість участі в судовому засіданні ОСОБА_3 в якості представника відповідача, у зв'язку з чим відповідачу надавався час для забезпечення явки ОСОБА_3 в судове засідання, однак відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку ОСОБА_3 в судове засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не спростований факт укладення спірного договору між сторонами та факт отримання повноважною особою відповідача товару від позивача за заявленими видатковими накладними.

Суд також зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Одночасно з отриманням товару та видаткової накладної, позивачем відповідачу виписувалась податкова накладна, в якій є посилання на спірний договір, а отже, отримуючи товар та супровідні документи, в тому числі податкову накладну, відповідач підтвердив факт отримання товару саме на виконання договору № 2/2014 П від 03.01.2014р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується і здійсненням часткових оплат відповідачем за отриманий товар, в тому числі і через розрахунковий рахунок. Відповідач вказував, що йому нічого невідомо про рух коштів, однак з платіжних документів вбачається, що відповідний розрахунковий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1, а отже навіть, якщо такий рахунок відкривав ОСОБА_3 та здійснював перерахування коштів, то він діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 230548,24 грн.

Згідно з п. 8.2. Договору в разі прострочення покупцем строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 8816,33 грн.

Розрахунок пені зроблений з урахуванням дати поставки кожної партії товару, пеня нарахована з врахуванням обмеження, передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні складають 1655,73 грн.

Наданий розрахунок відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1655,73 грн., пені в сумі 8816,33 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача, зокрема стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 4820,41 грн., що сплачений за подачу позовної заяви, та судовий збір у сумі 1827,00 грн., що сплачений за подачу клопотання про забезпечення позову, яке було задоволено ухвалою суду від 22.07.2014р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61166, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код 38461580) 230548,24 грн. основного боргу, 8 816,33 грн. пені, 1655,73 грн. 3% річних, 6647,41 грн. витрат зі сплати судового збору.

Повне рішення складено 27.01.2015 р.

Суддя В.О. Яризько