Рішення № 42493557, 22.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 р. Справа № 914/4192/14

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ніжин Чернігівської області

до відповідача: Корпорації "Енергоресурс Інвест", м.Львів

про: стягнення 644 317,97 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 16.12.14р.);

від відповідача: Церковний Є.В. - представник (довіреність від 22.01.2015 року);

В судовому засіданні 22.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору:

позов заявлено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (м.Ніжин, Чернігівська область) до Корпорації "Енергоресурс Інвест" (м.Львів) про стягнення 644 317,97 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором поставки не виконав, зокрема, не провів оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 28.11.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 18.12.14р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі, визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 18.12.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх.№54503/14 від15.12.2014 року), в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судове засідання.

Суд відклав розгляд справи на 22.01.2015 року.

В судове засідання 22.01.2015 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не заперечив, доказів оплати боргу не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

03.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Союзторгметал Ніжин" (постачальником згідно договору) та Корпорацією "Енергоресурс Інвест" (відповідачем у справі, покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № 030214 від 03.02.2014 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплати вартість металопродукції (в подальшому - товар) на умовах, викладених у цьому договорі. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в специфікаціях або рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, товар поставляється на склад покупця транспортом покупця, якщо інше не вказано в рахунку - фактурі/специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору. Постачальник зобов'язується передати покупцеві погоджений для поставки товар протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії товару, якщо інше не зазначено в специфікації (п.2.5 договору).

На виконання умов договору ТзОВ „Союзторгметал Ніжин" поставлено відповідачу товар на суму 649620,00 грн., що підтверджено рахунком фактурою № ТОВ - 000012 від 12 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000009 від 24.02.2014 року. на суму 191268,00 грн.; рахунком фактурою № ТОВ - 000013 від 26 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000010 від 26.02.2014 року. на суму 230 688,00 грн., та рахунком фактурою № ТОВ - 000014 від 28 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000011 від 24.02.2014 року. на суму 227 664,00 грн.

Передача товару, відповідно до п. 2.3 договору, представнику покупця здійснюється на підставі виписаної йому покупцем довіреності, встановленого зразка та при пред'явленні документа, що посвідчує його особу.

Товар відповідачем отриманий по довіреності № 96 від 28.02.2014 року виданій на ім'я Бурого Степана Васильовича.

Відповідно до п.4.1 договору, покупець сплачує повну вартість товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки партії товару, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі/специфікації постачальника або інших додатках до цього договору.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 163043,79 грн., а саме: 50000,00 грн. 17.04.2014 року (на погашення заборгованості зараховано 43043,79 грн., суму 6956,21 грн. зараховано в рахунок минулої непогашеної заборгованості згідно договору від 17.12.2012 року); 50000,00 грн. 24.04.2014 року; 30000,00 грн. 20.05.2014 року; 20000,00 грн. 11.06.2014 року та 20000,00 грн. 13.06.2014 року.

Відтак, сума неоплаченого відповідачем товару складає 486576,21 грн., що не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

На дану суму позивачем нараховано 51692,34 грн. пені, 94835,39 грн. інфляційних втрат та 11 214,03 грн. 3% річних.

Загальна сума позову складає 644317,97 грн.

21.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзторгметал Ніжин" (первісним кредитором згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі, новим кредитором згідно договору) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/210514.

Відповідно до п.1 вказаного договору, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором поставки № 030214 від 03.02.2014 року. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань, які виникли згідно із договором поставки № 030214 від 03.02.2014 року в розмірі, визначеному в п.4 цього договору. Згідно з п.1 ст. 512 ЦК України цей договір є договором про заміну кредитора в зобов'язаннях (п.2 договору).

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 526576, 21 грн. (п.4 договору).

А відповідно до п. 3 даного договору сторони узгодили, що до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Про відступлення права вимоги за договором № 1/210514 відповідач був повідомлений, що підтверджено відповідними повідомленнями від 21.05.2014 року та від 23.05.2014 року із зазначенням самого факту отримання.

22.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзторгметал Ніжин" (первісним кредитором згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі, новим кредитором згідно договору) було укладено договір про відступлення права вимоги № 220514.

Відповідно до п.1 договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитові у відповідності із договором поставки № 030214 від 03.02.2014 року. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника стягнення збитків (ст.22 ЦК України), інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), три проценти річних (ст.625 ЦК України) та штрафних санкцій, які випливають з договору поставки № 030214 від 03.02.2014 року. Згідно з п.1 ст. 512 ЦК України цей договір є договором про заміну кредитора в зобов'язаннях (п.2 договору).

Про відступлення права вимоги по договору № 220514 від 22.05.2014 року відповідач був повідомлений, що підтверджено відповідним повідомленням від 10.11.2014 року та копією фіскального чека від 12.11.2014 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзторгметал Ніжин" договору поставки № 030214 від 03.02.2014 року, постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 649620,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою № ТОВ - 000012 від 12 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000009 від 24.02.2014 року на суму 191268,00 грн.; рахунком фактурою № ТОВ - 000013 від 26 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000010 від 26.02.2014 року на суму 230 688,00 грн., та рахунком фактурою № ТОВ - 000014 від 28 лютого 2014 року та видатковою накладною № ТОВ - 000011 від 24.02.2014 року. на суму 227 664,00 грн.

У п.4.1 договору сторони визначили, що покупець сплачує повну вартість товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки партії товару, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі/специфікації постачальника або інших додатках до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору датою виконання покупцем платіжного зобов'язання вважається дата надходження грошових коштів до банку постачальника.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Судом встановлено, що відповідачем проведено часткову оплату вартості товару на суму 163043,79 грн., з яких оплата на суму 20000,00 грн. від 11.06.2014 року та на суму 20000,00 грн. від 13.06.2014 року була здійснена в рахунок нового кредитора (позивача у справі) згідно договору про відступлення права вимоги від 21.05.2014 року.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, судом встановлено факт наявності заборгованості у відповідача згідно договору поставки № 030214 від 03.02.2014 року в розмірі 486576,21 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

21.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзторгметал Ніжин" (первісним кредитором згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі, новим кредитором згідно договору) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/210514. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань, які виникли згідно із договором поставки № 030214 від 03.02.2014 року в розмірі, визначеному в п.4 цього договору.

22.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзторгметал Ніжин" (первісним кредитором згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі, новим кредитором згідно договору) було укладено договір про відступлення права вимоги № 220514. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника стягнення збитків (ст.22 ЦК України), інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), три проценти річних (ст.625 ЦК України) та штрафних санкцій які випливають з договору поставки № 030214 від 03.02.2014 року.

Як зазначено ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про відступлення права вимоги за договором № 1/210514 відповідач був повідомлений, що підтверджено відповідними повідомленнями від 21.05.2014 року та від 23.05.2014 року із зазначенням самого факту отримання.

Про відступлення права вимоги по договору № 220514 від 22.05.2014 року відповідач був повідомлений, що підтверджено відповідним повідомленням від 10.11.2014 року та копією фіскального чека від 12.11.2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 486576,21 грн. основного боргу, 51692,32 грн. пені, 94835,39 грн. інфляційних втрат та 11214,03 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Витрати позивача в розмірі 10 000,00 грн., понесені на оплату послуг адвоката, не підлягають відшкодуванню позивачем з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У наведеній постанові зазначено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Також вказується, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем не долучено жодних доказів понесення ним витрат на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Корпорації "Енергоресурс Інвест" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, ідентифікаційний код 30336890) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (16600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 486576,21 грн., основного боргу, 51692,34 грн. пені, 94835,39 грн. інфляційних втрат, 11 214,03 грн. - 3% річних та 12886,37 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2015 р.

Суддя Король М.Р.