Рішення № 42493538, 26.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 р. Справа № 914/4410/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком", м. Львів

до відповідача: Самбірської центральної районної лікарні, м. Самбір, Львівська область

про стягнення 34 273, 53 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Матвієнко С.М. - представник за довіреністю № 3235 від 03.11.2014р.;

Від відповідача: Сколець В.Г. - представник за довіреністю № 48 від 14.01.2015р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" до Самбірської центральної районної лікарні про стягнення 34 273, 53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 29.12.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 29.12.2014р. розгляд справи відкладено на 26.01.2015р.

21.01.2015р. від позивача надійшло клопотання по справі (вх. № 265/15 від 21.01.2015р.), про зменшення суми позову в частині стягнення основного боргу та просить стягнути з відповідача (Самбірської центральної районної лікарні) на користь позивача (Львівської філії ПАТ «Укртелеком») - 7804,54 грн. основного боргу, 4250,47 грн. інфляційних, 678,06 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору. (копія платіжних доручень додається).

Відповідач подав заяву про визнання позову (вх. №2774/15 від 26.01.2015р.). При цьому зазначив станом на 01.01.2015р. частково погашено заборгованість. Однак повністю погасити не встані в зв'язку з недофінансуванням лікарні Самбірською РДА з місцевого бюджету .

В судовому засіданні 26.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.10.2010р. між ВАТ «Укртелеком» в особі ЦТП №17 м. Самбір Львівської філії та Самбірською центральною районною лікарнею укладено договір за №71про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно п.3.4.2 Договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі у терміни, визначенні п.4.15 Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Згідно п. 5.2 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг відповідач в повному обсязі не виконав, в результаті чого за період з липня 2013р. по листопад 2014р. виникла заборгованість яка станом на 08.12.2014р. становить 29 345,00 грн. (копія платіжних доручень в матеріалах справи)

30 грудня 2014року відповідач здійснив оплату в сумі 21 540,46 грн. ( платіжні доручення від 30.12.2014р. №544, 543, 545, 192, 2166, 2164, 2165, 2167, 2162) погасивши частково свій основний борг.

В зв'язку з погашення частини основного боргу відповідачем та у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та стягнути з відповідача (Самбірської центральної районної лікарні) на користь позивача (Львівської філії ПАТ «Укртелеком») - 7804,54 грн. основного боргу, 4250,47 грн. інфляційних, 678,06 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнає, на момент розгляду справи доказів повної чи часткової сплати не надав.

Суд розглядає справу з урахуванням зменшення позовних вимог.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, устроки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманих послуг не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 7 804,54 грн., оскільки такі підтвердженні матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Суд, здійснивши перерахунок дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 3 % річних у розмірі 678,06 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 4 250,47 грн. інфляційних втрат, в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 901,903 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Самбірської центральної районної лікарні, м. Самбір, Львівська область (юридична адреса: 81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Шпитальна, будинок 14; ідентифікаційний код юридичної особи 01997461) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком" (юридична адреса: 79007, місто Львів, вулиця Дорошенка, будинок 43: ідентифікаційний код юридичної особи 01186030) 7804,54 грн. - основного боргу,4250,47 грн. - інфляційних втрат, 678,06 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.01.2015 року.

Суддя Коссак С.М.