Рішення № 42493076, 27.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/9761/14

За позовом Державної установи Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Марини Леонідівни, м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 386,80 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Довгий Г.І. - представник (дов. № 1116 від 18.11.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державна установа Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Марини Леонідівни про стягнення заборгованості у розмірі 5 386,80 грн. за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 174 від 01.01.2014 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 174/1 від 01.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами щодо своєчасної оплати орендних платежів та наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2015.

31.12.2014 представник позивача надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 617,50 грн.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд, виходячи із змісту уточненої позовної заяви, розцінює її як заяву про збільшення розміру позовних вимног.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 12.01.2015 на 27.01.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між Державною установою Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Мариною Леонідівною (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 174 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 20,2 кв.м. в будівлі лабораторного корпусу № 2, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, що перебуває на балансі Державної установи Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди, оренда плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за перший місяць оренди (січень 2014) - 279,70 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за оренду майна на загальну суму за період травень - грудень 2014:

- № 304 від 27.05.2014 на суму 368,59 грн.;

- № 350 від 24.06.2014 на суму 384,32 грн.;

- № 398 від 28.07.2014 на суму 378,17 грн.;

- № 446 від 26.08.2014 на суму 377,46 грн.;

- № 526 від 25.09.2014 на суму 381,98 грн.;

- № 582 від 29.10.2014 на суму 400,96 грн.;

- № 636 від 28.11.2014 на суму 408,68 грн.;

- № 684 від 26.12.2014 на суму 414,49 грн.(а.с.29-35, 45)

Пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що орендна плата, перераховується орендодавцеві не пізніше 15 числа місяця.

Відповідно до пункту 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

01.01.2014 між Державною установою Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Мариною Леонідівною (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 174/1 (а.с.15).

Пунктом 1.1 договору про відшкодування витрат встановлено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, с. Таромське, вул. Академіка Павлова, 1, загальною площею 20,2 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не впливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за електроенергію за період квітень - жовтень 2014:

- № 319 від 27.05.2014 на суму 299,93 грн.;

- № 363 від 24.06.2014 на суму 21,77 грн.;

- № 414 від 28.07.2014 на суму 932,26 грн.;

- № 462 від 26.08.2014 на суму 633,37 грн.;

- № 542 від 25.09.2014 на суму 481,07 грн.;

- № 598 від 29.10.2014 на суму 318,24 грн. (а.с.23-28).

Пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Відповідачем заборгованість з орендної плати у розмірі 3 114,49 грн. та заборгованість за надані послуги у розмірі 2 503,01 грн. не сплачена, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.6 договору оренди, строк сплати орендних платежів є таким, що настав.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 617,50 грн. (3 114,49 грн. + 2 503,01 грн.) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренко Марини Леонідівни (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Павлова, 2; ідентифікаційний код 2569109805) на користь Державної установи Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 14; ідентифікаційний код 00496662) - 5 617,50 грн. основний борг, 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.01.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова