Рішення № 42493070, 22.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.15р. Справа № 904/1456/13-гЗа позовом Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 34 761 грн. 00 коп.

Головуючий колегії, суддя Крижний О.М.

Суддя Ліпинський О.В.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Анципович Д.О., довіреність № 52 від 10.08.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД № 1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» звернувся в лютому 2013 року до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ ЕЛЕКТРИК» про стягнення грошових коштів за неналежне виконання умов Договору № 5-117/11 від 04.04.2011 року у загальному розмірі 34761,00 грн., з яких основна сума боргу - 26061,13 грн., пеня - 1906,39 грн., штраф - 5212,20 грн., 3% річних - 381,28 грн., витрати за проведення товарознавчої експертизи - 1200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Відповідачем умов договору № 5-117/11 від 04.04.2011 року відносно вимог щодо якості поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на невідповідність складеного позивачем Акту вимогам законодавства та відсутністю відповідно до умов Договору права у позивача вимагати повернення коштів сплачених за товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2013 року колегією суддів у складі: головуючого колегії Красоти О.І., суддів: Ліпинського О.В., Манько Г.В. прийнято справу №904/1456/13-г до колегіального розгляду та призначено її до розгляду в засіданні на 29.05.2013 року об 11 год. 00 хв.

29.05.2013 року заступником керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження №394 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку перебуванням судді Красота О.І. на лікарняному.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу №904/1456/13-г передано на розгляд судді Петренко І.В.

30.05.2013 року заступником керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження №419 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" у зв'язку перебуванням судді Петренко І.В. на лікарняному.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу №904/1456/13-г передано на розгляд судді Крижному О.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2013 року колегією суддів у складі: головуючого колегії Крижного О.М., суддів: Ліпинського О.В., Манько Г.В. прийнято справу №904/1456/13-г до колегіального розгляду та призначено її до розгляду в засіданні на 18.06.2013 року о 15 год. 00 хв.

Розпорядженням голови суду №231 від 18.06.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Манько Г.В. у відпустці, змінено склад колегії по розгляду справи №904/1456/13-г на новий у складі трьох суддів: головуючий суддя Крижний О.М., судді: Ліпинський О.В. та Красота О.І.

Ухвалою суду від 03.09.2013 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.11.2014 року провадження по справі поновлено у зв'язку з поверненням справи з експертної установи, судовий розгляд справи призначено на 17.12.2014 року на 10:00.

У зв'язку з тим, що суддя Крижний О.М. перебував у відряджені, 22.12.2014 року системою автоматичного розподілу справ, матеріали справи № 904/1456/13-г передано на розгляд судді Бєлік В.Г.

Доповідною запискою від 26.12.2014 року справа № 904/1456/13-г повернена судді Крижному О.М., раніше визначеному автоматизованою системою документообігу суду, для подальшого вирішення спору у зв'язку з усуненням обставин, які обумовлювали відсутність даного судді.

Ухвалою по справі від 29.12.2014р. розгляд справи призначено на 22.01.15р. о 14:30год.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності на момент звернення позивача з позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

19.01.2015 р. до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких зазначалось, що строк позовної давності ним пропущено не було та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань про заміну неякісного товару. В поясненнях зазначалось про проведення судового розгляду справи 22.01.2015р. без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю явки.

Враховуючи заяву позивача про можливість розгляду справи за його відсутністю колегія суддів вирішила за можливе проводити розгляд справи без представника позивача.

У судовому засіданні 22.01.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 року між Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт електрик» (Постачальник) було укладено Договір № 5-117/11 (надалі - Договір) про постачання товарів виробничо - технічного призначення. Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку і на умовах визначених договором.

Номенклатура товару та ціни визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору товар поставляється партіями, з врахуванням плану виробництва покупця. Термін поставки Товару: протягом 10-30 календарних днів після отримання постачальником попередньої оплати. Асортимент, вид Товару, комплектність, кількість кожної партії товару та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються сторонами у замовленнях покупця, які є невід'ємними частинами даного Договору. Фактом погодження замовлення покупця є виставлений постачальником рахунок-фактура.

Відповідно до п. 2.6. Договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця на підставі товару супроводжуючих документів і у відповідності з вимогами інструкцій №№ П-6 і П-7. Якщо за результатами приймання якість товару не відповідає встановленим стандартам, ТУ та умовам Договору, то покупець має право відмовитись від приймання товару з настанням наслідків, зазначених у п. 5.4. Договору.

Як встановлено п. 3.4. Договору строк проведення розрахунків покупцем : 50% - предоплата від вартості товару, що постачається, решта 50 % вартості товару протягом 10-ти календарних днів з моменту одержання ним товару та видаткової накладної.

На виконання умов договору Відповідачем було здійснено поставку товару партіями. Так відповідно до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем було поставлено:

- текстоліт Б 10 мм у кількості 76 кг, вартість 1 кг дорівнює 31,66, загальною вартістю з ПДВ 2887,39 грн., та даний товар прийнято Позивачем відповідно до видаткової накладної № РН - 0000217 від 19.03.2012 року;

- текстоліт Б 10 мм у кількості 154 кг, вартість 1 кг дорівнює 31,66 грн., загальною вартістю з ПДВ 5850,77 грн. та даний товар прийнято Позивачем відповідно до видаткової накладної № РН - 0000254 від 26.03.2012 року;

- текстоліт Б 10 мм у кількості 459 кг, вартість 1 кг дорівнює 31,66 грн., загальною вартістю з ПДВ 17 438,33 грн. та даний товар прийнято Позивачем відповідно до видаткової накладної № РН - 0000458 від 30.05.2012 року.

Таким чином в період з 19 березня по 30 травня 2012 року відповідачем було поставлено, а позивачем отримано на виконання умов Договору текстоліт Б 10 мм загальною кількістю 689 кг та загальною вартістю враховуючи ПДВ 26 176,49 грн.

12.04.2012 року Позивачем було направлено відповідачу лист - претензію №418/02-04 щодо отримання продукції загальною кількістю 230 кг неналежної якості відповідно до накладних № РН -217 від 19.03.2012 року та РН-254 від 26.03.2012 року. В листі зазначалось про виявлення недоліків товару під час його використання, та про те, що на складі підприємства знаходиться 5 листів текстоліту, які потребують заміни. В претензії містилась вимога щодо направлення представника постачальника на підприємство для проведення рекламаційно-претензійних робіт по виявленим дефектам.

Відповідачем було направлено відповідь позивачу № 17/2 від 17.04.2012 року, щодо проведення заміни товару в загальному розмірі 230 кг отриманого відповідно до накладних № РН -217 від 19.03.2012 року та РН-254 від 26.03.2012 року в найкоротшіші строки.

Сторонами було проведено заміну неякісного товару. Позивачем було направлено неякісний товар відповідачу у кількості 230 кг, що підтверджується товаротранспортною накладною № 021/4-2 від 18.04.2012 року та вантажною декларацією № ЛЦ-3707764 від 18.04.2012 року перевізником Приватне підприємство «Нічний експрес» (ЄДРПОУ 31511336). Відповідачем було направлено нову замінену партію товару через перевізника ПП «Нічний експрес» згідно вантажної декларації від 19.04.2012 року на адресу Позивача. Товар було отримано Позивачем.

Сторони не оспорювали факт проведення заміни партії товару у розмірі 230 кг.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При здійсненні виробничого процесу позивачем в червні 2012 року було виявлено невідповідну якість поставленого текстоліту, а саме розслоювання по торцях та вспучування на поверхнях панелей під час проведення порізки та свердління отворів на плитах.

За результатами виявлення вказаних недоліків товару позивачем було складено Акт № 103 від 06.06.2012 року про приймання продукції за якістю.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неналежність Акту № 103 від 06.06.2012 року, як доказу невідповідності якості поставленого товару вимогам Договору та відповідного ГОСТУ, так як факт неналежної якості товару підтверджується висновком експертизи від 28.02.2014 року № 11279/13-33/11280/13-53/11281/13-34, проведеної в межах судового розгляду справи.

Не є правомірними доводи відповідача щодо порушення строків складання акту прийняття товару.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 N П-7 приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача при іногородньої поставці - не пізніше 20 днів.

Товар поставлявся позивачу партіями, товар у кількості 230 кг, який було замінено відповідачем 19 квітня 2012 року було поставлено двома партіями від 19.03.2012 року та 26.03.2012 року, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Остання партія товару у кількості 459 кг було фактично прийнято позивачем 30.05.2012 року.

Висновком судової експертизи було встановлено факт невідповідної якості всієї партії товару у кількості 689 кг, в тому числі і товару у кількості 230 кг заміна якого проводилась у квітні 2012 року відповідачем. Таким чином заміна неякісного товару товаром неналежної якості в квітні 2012 року не є виконання відповідачем обов'язку відповідно до п. 5.4. Договору щодо заміни неякісного товару.

Про той факт, що замінений товар у кількості 230 кг також є неналежної якості позивач дізнався 06.06.2012 року про що і було складено відповідний Акт.

Враховуючи той факт, що остання партія товару була поставлена 30.05.2012 року, передбачені законодавством строки складання Акту порушено не було.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що постачальник несе відповідальність за якість поставленого ним товару і гарантує його якість в цілому, включаючи складові частини та комплектуючі.

Позивачем, за його твердженням, було направлено відповідачу лист - претензію від 08.06.2012 року №633/02-04 щодо проведення заміни текстоліту в кількості 689 кг (докази направлення листа відсутні в матеріалах справи).

Вимога позивача щодо проведення заміни товару задоволена відповідачем не була, у зв'язку з чим позивачем було повторно направлено останньому лист - претензію від 11.07.2012 року № 814/01-23 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 31273,33 грн., які складаються зі сплаченої вартості отриманого товару та штрафу відповідно до п.5.5. Договору.

Відповідачем було направлено відповідь на вказану претензію від 24.07.2012 р. №814/01-23 щодо безпідставності та необґрунтованості вимог позивача про повернення сплачених за товар коштів та перерахування штрафних санкцій.

Позивачем направлялись повторні претензії відповідачу з вимогами щодо сплати коштів у розмір 31 273,33 грн. листами від 14.08.2012 р. та 22.10.2012р.

Однак вказані вимоги задоволено відповідачем не було у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення грошових коштів в загальному розмірі 34 761,00 грн., які складаються з суми боргу за поставлену неякісну продукцію, штрафу у розмірі 20 % від суми продукції, 3 % річних на суму боргу, пені та витрат на проведення товарознавчої експертизи.

Враховуючи викладені обставини позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору щодо поставки продукції відповідної якості та виникнення зобов'язання у відповідача щодо повернення коштів у зв'язку з непроведенням обміну продукції неналежної якості на товар належної якості.

Відповідно до п. 5.4. Договору постачальник несе відповідальність за якість переданого товару. Якщо якість товару не відповідає встановленим стандартам, або в процесі його гарантійного терміну будуть виявлені недоліки або приховані дефекти, покупець має право окрім іншого вимагати заміну неякісного товару. Заміну неякісного товару на товар належної якості постачальник повинен провести в 10-ти денний термін з моменту отримання відповідного повідомлення покупця. При відсутності можливості провести таку заміну постачальник протягом 10-ти днів повертає кошти в розмірі вартості цього товару.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, якщо якість поставленого товару не відповідає стандартам, ТУ, іншій документації або умовам Договору і Постачальник не здійснив у визначений в пункті 5.4. строк заміни такого товару, він зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару і повернути кошти, виплачені за нього.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі та у встановлені договором строки. Так позивачем було здійснено наступні платежі на оплату поставленого товару: 9 181,32 грн. від 07.03.2012 р., 3 090 грн. від 07.03. 2012 р., 17 324,35 грн. від 05.04.2012р. Зазначене підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача.

Факт проведення повної оплати отриманого товару позивачем не заперечувався відповідачем.

З метою дослідження обставин справи щодо відповідності якості поставленого за Договорам товару умовам договору та встановленим стандартам ухвалою суду від 03.09.2013 року було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008, м. Львів, пл. Соборна, 7). На розгляд експерту поставлено наступні питання:

1. Чи здійснювалася заміна (переклеювання) паперових ярликів з інформацією про виробника, назвою товару - текстоліт марки Б, сорт І, товщина 10 мм, номер партії - 1129, дата - 13.02.12, на листах текстоліту?

2. Чи відповідала на момент поставки якість поставленого текстоліту марки Б, сорт І, товщина 10 мм, номер партії - 1129, дата - 13.02.12, умовам договору №5-117/11 від 04.04.2011 року та закону? Чи придатний товар для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується? Якщо якість текстоліту не відповідає зазначеним вимогам, то чи не стали причиною погіршення якості умови зберігання на складі позивача, закінчення терміну експлуатації чи інші чинники?

30.09.2013 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто справу №904/1456/13-г із повідомленням №4563 від 25.09.2013 року про неможливість надання висновку судової експертизи у справі №904/1456/13-г у зв'язку з відсутністю експертів у даній галузі знань.

Враховуючи зміст вказаного листа та керуючись приписами ч.3 ст. 41 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", ухвалою суду від 14.10.2013 р. проведення експертизи по справі було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) з розглядом встановленого переліку питань.

В результаті проведення експертизи експертною установою було складено висновок за результатами проведення комплексної трасологічної, товарознавчої та матеріалознавчої експертизи від 28.02.2014 року № 11279/13-33/11280/13-53/11281/13-34.

Об'єктом експертного дослідження є 20 листів текстоліту, що повинні мати товарні характеристики: марка Б, сорт І, товщина 10 мм, номер партії 1129, дата виготовлення 13.02.2012 року.

Щодо питання першого, яке було поставлено на вирішення експертизи, експертами було викладено висновок щодо неможливості вирішити питання чи здійснювалась заміна (переклеювання) ярликів на листах текстоліту 1-15, 18-20, так як ярлики переклеюються водорозчинним клеєм, що дозволяє переклеювати ярлики без залишення слідів. Ярлики на листах текстоліту 14, 16, 17 переклеювались ймовірно в процесі зберігання.

В результаті проведення комплексного експертного дослідження, експертами було встановлено, що якість досліджуваної партії текстоліту не відповідала умовам Договору № 5-117/11 від 04.04.2011 року та вимогам нормативно-технічних документів - ГОСТ 25500-82(1.5) і ГОСТ 910-74(1.4). Через наявність недоліку - відсутність необхідної міцності для проведення механічної обробки, досліджувані листи текстоліту не можуть використовуватися за призначенням - для виготовлення деталей електротехнічного призначення. Умови зберігання досліджуваного текстоліту на складі позивача, та закінчення гарантійного терміну зберігання не вплинули на його якість. Наявні дефекти досліджуваного текстоліту відносяться до категорії виробничих. Якість наданих текстолітових листів не відповідає (на момент дослідження) вимогам ГОСТу 25500-82 і ГОСТу 910-74 (за показниками, вказаними в дослідницькій частині висновків). Крім того, листи № 1 і № 2 за геометричними параметрами не відповідали умовам договору № 5-117/11 від 04.04.2011 року.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч.1 ст.268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

В заяві від 28.05.2013 року відповідач зазначає, що відповідно до телефонних домовленостей сторонами було досягнуто згоди щодо заміни товару у кількості 689 кг, на підтвердження чого було надано копію листа позивача від 14.05.2013 року про можливість прийняти текстоліт належної якості у кількості 689 кг. Вказане на думку відповідача свідчить про необґрунтованість вимог позивача, враховуючи можливість вимагати повернення грошових коштів лише на підставі ст. 678 ЦК України у випадку відмови від договору.

Суд критично оцінює посилання відповідача на можливість здійснення стягнення оплаченої вартості товару з відповідача лише у разі відмови позивачем від договору відповідно до приписів ст.678 ЦК України, так як вимоги щодо повернення грошових коштів сплачених за продукцію невідповідної якості передбачено п. 5.4 Договору та ч. 5 ст. 268 ГК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 678 ЦК України положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповіднодо ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264-271 ГК України, а положення ст. ст. 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

Вказане свідчить, що відносини з приводу недоліків поставлених товарів регулюються ст. 269 ГК України.

Таким чином, на підставі висновків експертного дослідження суд приходить до висновку, що відповідачем було поставлено позивачу товар неналежної якості, чим порушено наведені умови Договору та зазначені норми Законодавства.

Враховуючи те, що, відповідач заміни неякісного товару (текстоліт листовий, 2000х1000х10мм) не здійснив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26 061,13 грн. грошових коштів сплачених за поставлену продукцію є обґрунтованими.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно стягнення штрафу відповідно до умов п. 5.5. Договору у розмірі 20 % від вартості неякісного товару у сумі 5212,20 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, якщо якість поставленого товару не відповідає стандартам, ТУ, іншій документації або умовам Договору і Постачальник не здійснив у визначений в пункті 5.4. строк заміни такого товару, він зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару і повернути кошти, виплачені за нього.

Статтею 269 ГК України встановлюється, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

В свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу пункту 5.4. Договору суд приходить до висновку, що обов'язок провести заміну товару або повернути кошти за поставлений товар протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення від покупця, з'являється у відповідача саме з моменту отримання відповідної вимоги від позивача щодо заміни товару неналежної якості.

Натомість матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу та отримання останнім листа від 08.06.2012 року № 633/02-04 з вимогою про заміну неякісного товару у кількості 689 кг. Наступні листи-претензії від 11.07.2012 року, 14.08.2012 року та 22.10.2012 року містять вимоги щодо повернення коштів у зв'язку з неповерненням товару.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для нарахування штрафу відповідно до п. 5.5. Договору так як позивач визнав факт проведення заміни товару, та відповідно до матеріалів справи в квітні 2012 року сторонами було проведено заміну лише частини поставленого товару у розмір 230 кг.

Також суд звертає увагу, що позивачем було направлено відповідачу претензію щодо заміни товару в кількості 230 кг від 12.04.2012 року, яка була задоволена відповідачем.

В подальшому судовою експертизою було встановлено факт невідповідності якості всієї кількості поставленого товару умовам Договору, стандартам та ТУ, в тому числі тієї частини, яка була замінена у квітні місяці 2012 року.

Заміна відповідачем неякісного товару в кількості 230кг в квітні 2012 року товаром неналежної якості, не є виконанням постачальником обов'язку щодо заміни товару в розумінні вимог чинного законодавства та умов Договору.

Враховуючи викладене, факт заміни партії товару у розмірі 230 кг на товар належної якості так і не відбувся, а відповідна вимога відповідачем була отримана та розглянута. Таким чином штраф за непроведення заміни неякісного товару в розмірі передбаченому п. 5.5. Договору підлягає стягненню за фактом відсутності заміни товару неналежної якості у кількості 230 кг.

Таким чином розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен розраховуватись в розмірі 20 % від вартості товару у кількості 230 кг. загальної вартості 8 738,16 грн. та буде становити 1747,63 грн.

Розглянувши позовні вимог про стягнення з відповідача 3% річних - 381,28 грн. та пені - 1906,39 грн., судова колегія зазначає наступне.

Враховуючи зміст позовної заяви, численні письмові та усні пояснення представників позивача, пеня та 3 % річних були нараховані позивачем за період з 15.07.2012 р. по 25.12.2012 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення грошових коштів у зв'язку з непроведенням заміни поставленого товару неналежної якості.

Судом встановлено, що умовами розділу 5 Договору № 5-117/11 від 04.04.2011 року не передбачено такого виду відповідальності як сплата пені постачальником за неповернення грошових коштів у випадку непроведення заміни товару неналежної якості постачальником.

Згідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 5.2. Договору за прострочення поставки або недопоставку товару у строк, визначений у п. 2.2. Договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені покупцем збитки згідно вимог п. 5.7. Договору.

До того ж, пунктом 2.3. Договору встановлено, що моментом виконання обов'язку постачальника щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання ним накладних документів.

Проте суд зазначає, що фактично поставка товару у кількості 689 кг відбулась та товар за Договором було фізично прийнято позивачем, що підтверджується відповідними видатковими накладними та не заперечується сторонами по справі.

В результаті проведення відповідної судової експертизи встановлено факт невідповідності якості поставленого товару умовам Договору, вимогам ГОСТу 25500-82 і ГОСТу 910-74. Вказане оцінюється судом як доказ відсутності факту прийняття позивачем продукції за якістю.

Враховуючи викладене, суд вважає що нарахована позивачем пеня не може бути застосована за підстав та в порядку передбаченому п. 5.2. Договору, так як нарахування пені було здійснено позивачем у зв'язку з неповерненням коштів за поставлений товар неналежної якості.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пред'явлені до стягнення суми пені та 3% річних нараховано позивачем у зв'язку з неповерненням сплачених за товар коштів у строк встановлений п. 5.4. Договору. Враховуючи зміст п. 5.4. Договору суд приходить до висновку, що вказаний обов'язок з повернення отриманих відповідачем коштів за товар не можна оцінювати як самостійне грошове зобов'язання, а є негативним наслідком, який настає для постачальника відповідно до умов договору у разі непроведення заміни неякісного товару в встановлені Договором строки.

Згідно до ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до приписів Постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2014 року по справі № 3-90гс14, необхідно враховувати, що ст.625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставлений товар неналежної якості. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК.

Враховуючи викладене, правову природу зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів за Договором, у зв'язку з непроведенням заміни неякісної продукції та відсутності в умовах Договору можливості стягнення пені за невиконання даних дій, суд приходить до висновку що вказане зобов'язання не може вважатися грошовим, а тому вимоги позивача щодо стягнення 381,28 грн. - 3 % річних та 1906,39 грн. - пені не підлягають задоволенню.

Позивачем зазначались позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості проведеної 08.01.2013 р. товарознавчої експертизи Волинською торгово-промисловою палатою у розмірі 1 200,00 грн. В письмових поясненнях від 10.12.2014 року, позивачем зазначалось про те що отриманий висновок експертизи є доказом відповідно до ст. 36 ГПК України та витрати у сумі 1 200,00 грн. за проведення товарознавчої експертизи, як і витрати у сумі 8974,20 грн. за проведення судової експертизи підлягають розподілу судом на підставі ч. 5 ст. 49 ГПК України, та повинні бути стягнуті з відповідача.

Умовами Договору не передбачено обов'язку покупця щодо самостійного проведення товарознавчої експертизи для встановлення невідповідної якості товару як підстава для звернення з вимогами про заміну товару, ат /або повернення коштів за товар в контексті пунктів 5.4 та 5.5. Договору. Позовні вимоги в зазначеній частині не можуть оцінюватись судом як завдані відповідачем збитки враховуючи приписи ст.ст. 225, 226 ГК України. Враховуючи зміст ст. 33 ГПК України, суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості самостійно здійснювати збір доказів на доведення своїх позовних вимог. Суд наголошує увагу, що позивач звертався до експерта Волинської торгово-промислової палати саме для отримання вирішення питання, яке потребує спеціальних знань. На підставі зазначеного, письмових пояснень позивача по справі, а також враховуючи факт проведення судової експертизи під час судового розгляду справи, суд вважає що витрати позивача по проведенню Волинською торгово-промисловою палатою товарознавчої експертизи щодо визначення якості товару, не можуть розцінюватись як судові витрати по справі відповідно до ст. 44 ГПК України, а є витратами позивача пов'язаними зі збором доказів по справі. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 1 200,00 грн. не підлягають задоволенню.

17.12.2014 року від відповідача по справі надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором в сумі 34761 грн. 00 коп.

Клопотання обґрунтовано тим, що перебіг позовної давності розпочався для позивача з 06.06.2012 року з дати складання позивачем Акту № 103 про приймання продукції за якістю, а позов подано в січні 2013 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 8 ст. 269 ГК України встановлено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Згідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом. У зв'язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. За приписами пункту 4 частини другої статті 258 і статті 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А частиною восьмою статті 269 ГК України передбачено шестимісячний строк пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 ГК України, стаття 712 ЦК України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред'явлення позову. Отже, у вирішенні питання про застосування зазначених строків господарському суду слід ретельно з'ясовувати правову природу укладеного сторонами договору на предмет його відповідності ознакам договору купівлі-продажу або поставки.

Договір № 5-117/11 від 04.04.2011 року, на підставі якого у сторін виникли спірні правовідносини є договором поставки, таким чином до позовних вимог підлягає застосуванню шести місячний строк позовної давності відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України.

Відповідно до приписів частин 3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем в поясненнях по справі зазначається, що під час виробничого процесу, а саме 06.06.2012 року було виявлено недоліки поставленого товару у кількості 689 кг, в результаті чого направлено вимоги відповідачу про заміну товару від 08.06.2012 року (докази відправлення відсутні в матеріалах справи) та направлення наступних вимог від 11.07.2012р., 14.08.2012 р., 22.10.2012р. (докази відправлення листів наявні в матеріалах справи), по поверненню сплачених за поставлений неякісний товар коштів та сплати штрафу.

Саме з непроведенням заміни неякісного товару пов'язані позовні вимоги щодо стягнення основної вимоги боргу 26061,13 грн.

Позивачем було подано позов шляхом відправлення засобами поштового зв'язку 12.02.2013 року, що підтверджується відбитком штампу органу почтового зв'язку на конверті.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року порушено провадження по справі.

Відповідно до абзацу 2 п. 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10, з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

В Акті № 103 приймання продукції за якістю від 06.06.2012 р. зазначалось про наявність дефектів у всій партії товару у розмірі 689 кг. Таким чином Актом № 103 від 06.06.2012 року, підтверджується той факт, що позивач дізнався про невідповідну якість всієї партії продукції саме 06.06.2012 року.

За приписами ч. 8 ст. 269 ГК України початок перебігу шести місячного строку для пред'явлення позову починається з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, даною датою є 06.06.2012 року .

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності стосовно позовних вимог щодо стягнення 26061,13грн. для позивача розпочався з 07.06.2012 року відповідно до приписів ст. 253 ЦК України. Таким чином на момент подачі позову 12.02.2013 року шестимісячний строк позовної давності відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України сплив.

Розглядаючи питання щодо застосування шестимісячного строку позовної давності до вимог стосовно стягнення штрафу відповідно до п. 5.5. Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту п. 5.5. Договору, стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості неякісного товару пов'язано саме з непроведенням постачальником заміни даного товару в встановлені Договором строки. Таким чином можливість стягнення штрафу у позивача виникла саме у зв'язку з непроведенням заміни товару неналежної якості. Так як підстави виникнення вимог щодо стягнення основної суми заборгованості та суми штрафу мають однаковий характер, до позовної вимоги про стягнення штрафу відповідно до п. 5.5. Договору підлягає застосування шестимісячний строк позовної давності починаючи з квітня місяця 2012 року, на підставі обставин, правова оцінка яким вже надавалась вище, так як саме в цьому місяці позивач звернувся до відповідача для проведення заміни товару у кількості 230 кг та така вимога була отримана відповідачем.

Пунктом 2.2. наведеної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 1906,39 грн. - пені, 381,28 грн. - штрафу та 1200,00 грн. - за проведення експертизи Волинською торговою-промисловою палатою, позовна давність до вказаних вимог не застосовується судом.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є невиконання умов договору відповідачем щодо поставки товару належної якості. Суд вважає, що в аспекті ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, яка за своєю правовою природою є процесуальною санкцією, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному обсязі - 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 13А, кімната 220, ідентифікаційний код 36493783) на користь Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, 42, ідентифікаційний код 21752230) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено - 27.01.2015 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя О.В. Ліпинський

Суддя О.І. Красота