Постанова № 42492999, 21.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 908/4252/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської ради, м. ЗапоріжжядоПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаГоловного управління Держкомземагентства України у Запорізькій області, м. Запоріжжяпровнесення змін до п. 4 та п. 8 договору оренди земельної ділянки від 22.08.2006 року

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Пушанко І.О.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі за текстом - ПАТ "Укрнафта") про внесення змін до п. п. 4, 8 Договору оренди землі від 22.08.2006 року, зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 04.10.2006 року за № 040626100887, шляхом викладення їх в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача було залучено Головне управління Держкомземагентства України у Запорізькій області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: внесено зміни до п. п. 4, 8 Договору оренди землі від 22.08.2006 року, зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 04.10.2006 року за № 040626100887, укладеного між Запорізькою міською радою та ПАТ "Укрнафта", площею 0, 1576 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 11 для розташування автозаправної станції, виклавши їх в такій редакції: "4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 2 000 905, 36 грн. в цінах 2013 року"; "8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 120 054, 32 грн., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Вищезазначені судові акти мотивовано наявністю підстав для внесення змін до договору оренди землі в зв'язку із затвердженням нової нормативної грошової оцінки землі та зміною коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки, визначеного в рішенні Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року, яке є чинним; крім того, оскільки положеннями спірного договору оренди та нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати, в даному випадку за рішенням Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Запорізькою міською радою до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2006 року Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ "Укрнафта", правонаступником якого є ПАТ "Укрнафта" (орендар), було укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 22.08.2006 року, зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 04.10.2006 року за № 040636100887 (далі за текстом - Договір).

13.11.2007 року сторонами до вказаного Договору оренди землі була укладена додаткова угода.

Відповідно до п. п. 1, 2 Договору орендодавець на підставі рішення Запорізької міської ради № 8/54 від 15.02.2006 року надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 1576 га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 11.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі, споруди автозаправної станції, які належать орендарю та які не передаються в оренду (п. 3 Договору).

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 307 733, 28 грн. в цінах 2006 року.

Договір укладено на строк десять років (п. 7 Договору).

Пунктом 8 Договору (в редакції додаткової угоди від 13.11.2007 року) передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 52 309, 33 грн., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 10 Договору).

Пунктом 11 Договору передбачено підстави для перегляду розміру орендної плати, серед яких, в тому числі, зміна розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення розміру орендної плати.

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п. 14 Договору).

Згідно з п. 32 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов цього договору спір вирішується у судовому порядку.

Факт передачі в оренду вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:004:0117) підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі № 040626100887 від 04.10.2006 року.

03.03.2008 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 79, яким було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; базову вартість 1 кв.м землі - у розмірі 190, 18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 року та значення коефіцієнтів місцерозташування, згідно з додатком 1 до зазначеного рішення, та значення коефіцієнтів впливу локальних факторів, згідно з додатком 2 до зазначеного рішення; впроваджено з 01.03.2008 року оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки; визнано рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001року № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя" таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки.

Дане рішення було оприлюднено у встановленому законодавством порядку в газеті "Запорозька Січ" № 57 (3978) від 22.03.2008 року.

Згідно витягу з технічної документації № П-402и станом на 16.07.2008 року нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки площею 1 576, 00 кв.м за кадастровим № 2310100000:05:004:0117 (спірна земельна ділянка) становила 1 040, 66грн., нормативна грошова оцінка - 1 640 080, 16грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з прийняттям Запорізькою міською радою рішення № 79 від 03.03.2008 року сторонами зміни до Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2006 року щодо нової нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати за землю не вносилися.

27.07.2011 року Запорізькою міською радою прийнято рішення "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі" № 16, в додатку 2 до якого визначено, що при розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється торгівля нафтопродуктами, застосовується коефіцієнт "4".

26.06.2012 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради № 16 від 27.07.2011 року "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", згідно з яким зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради № 79 від 03.03.2008 року "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати.

В п. 2 додатку до вказаного рішення визначено, що при розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою для розташування автозаправних станцій використовується коефіцієнт " 6".

Дане рішення було оприлюднено 24.07.2012 року в газеті "Запорозька Січ" та набрало чинності з 01.01.2013 року.

06.09.2013 року Запорізька міська рада на підставі рішення міської ради № 37 від 26.06.2012 року звернулась до ПАТ "Укрнафта" з листом № 01/02-21/02579 від 27.08.2013 року з пропозицією про внесення змін до п. п. 4, 8 Договору оренди землі від 22.08.2006 року щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати з урахуванням нового коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки. До пропозиції було додано розрахунок орендної плати на земельну ділянку та проект додаткового договору в 2-х примірниках.

Судами встановлено, що станом на час звернення до суду відповідач на запропоновані позивачем зміни до договору оренди землі не відреагував, додаткову угоду до договору укладено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є внесення змін до договору оренди землі, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. п. а), в) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і є обов'язковим платежем, відповідно до Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, зміни, які просив позивач внести до Договору оренди землі, пов'язані із зміною нормативної грошової оцінки землі відповідно до рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 року (п. 4 Договору) та зміною (збільшенням) договірного коефіцієнту (коефіцієнту функціонального призначення землі), що використовується для розрахунку розміру орендної плати за землю, визначеного рішенням Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 року № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" (п. 8 Договору).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 23 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Отже, для розрахунку суми орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться в користуванні позивача, застосовується нормативна грошова оцінка відповідно до затвердженої рішенням Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 року технічної документації 2008 року з урахуванням індексації.

Згідно витягу з технічної документації від 28.02.2013 року нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки площею 1 576, 00 кв.м. за кадастровим № 2310100000:05:004:0117, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 11 з урахуванням індексу інфляції становить 1 269, 61 грн., а загальний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (проіндексованої) становить 2 000 905, 36грн.

В додатку до рішення міської ради № 37 від 26.06.2012 року передбачений коефіцієнт, що використовується при розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою для розташування автозаправних станцій - "6".

Встановлений рішенням Запорізької міської ради коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок для розташування автозаправних станцій "6" знаходиться в межах розмірів, встановлених законом, для визначення розміру орендної плати відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 288.5.1, 288.5.2 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст. ст. 272, 273, 276 цього Кодексу.

Для розрахунку орендної плати за спірну земельну ділянку Запорізькою міською радою були використані дані щодо розміру нормативної грошової оцінки землі, що міститься в витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, виданому відділом Головного управління Держземагенства у Запорізькій області станом на 28.02.2013 року. Зазначені у витягу дані щодо розміру нормативної грошової оцінки землі є офіційними з урахуванням положень ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку землі".

При цьому, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення питань регулювання земельних відносин в межах міста.

Згідно з ч. 1 ст. 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 79 зазначеного Закону).

За приписами ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.

В рішенні Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року (п. 5) вказано, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2013 року, а не з моменту оприлюднення.

Відтак, прийняття радою рішення про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення є підставою для перегляду розміру орендної плати та внесення змін до договору оренди землі стосовно розміру орендної плати за її користування з урахуванням змін коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, який використовується для розрахунку орендної плати за землю, виходячи з нормативної грошової оцінки земель, затвердженої в 2008 році, проіндексованої станом на 2013 рік.

Зазначена правова позиція узгоджується і з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, в якому, зокрема, зазначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року, яким встановлено орендну плату за земельну ділянку, що є предметом Договору оренди землі, в розмірі 6 % від її нормативної грошової оцінки, прийняте Запорізькою міською радою в межах наданої чинним законодавством компетенції.

При цьому, станом на час вирішення спору судом вказане рішення в установленому законом порядку не скасовано, не змінено і не визнано недійсним, а відтак, в силу приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодекс України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Аналогічні положення закріплені в ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, в якій визначено, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

В Договорі оренди землі (п. 11) також передбачені випадки перегляду розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, підвищення цін і тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції, та у разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

Судами встановлено, що пропозицію про внесення змін до п. п. 4, 8 Договору оренди землі від 22.08.2006 року щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати з урахуванням нового коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки було направлено позивачем на адресу відповідача 06.09.2013 року , що відповідачем не заперечувалось.

Крім того, в п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 чітко роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Відтак, встановивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для внесення змін до договору оренди землі в зв'язку із затвердженням нової нормативної грошової оцінки землі та зміною коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки, визначеного в рішенні Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року, яке є чинним; крім того, оскільки положеннями спірного договору оренди та нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати, в даному випадку за рішенням Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 року, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суду України у своїх постановах від 06.12.2010 року у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "Укрнафта", викладені в касаційній скарзі зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 908/4252/13- залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга