Ухвала суду № 42492881, 27.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 січня 2015 року Справа № 910/7716/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги громадської організації "Центр протидії корупції", м. Київ (далі - Організація),

на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014

зі справи № 910/7716/14

за позовом приватного акціонерного товариства "по виробництву інсулінів "Індар", м. Київ (далі - Товариство),

до Організації

про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов'язання її скасувати,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014: задоволено позов Товариства до Організації; визнано недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, поширену відповідачем певну інформацію; Організацію зобов'язано припинити дії, пов'язані з розміщенням недостовірної інформації щодо Товариства; Організацію зобов'язано спростувати недостовірну інформацію щодо Товариства; на Організацію покладено судові витрати зі справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014: частково задоволено апеляційну скаргу Організації; згадане рішення місцевого господарського суду змінено шляхом виключення певних слів з першого абзацу пункту 2 його резолютивної частини; в іншій частині це рішення залишено без змін; з Товариства стягнуто на користь Організації 203 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення , яким у позові відмовити.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з урахуванням такого.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову апеляційної інстанції прийнято 28.10.2014.

Згідно із статтею 110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У даній справі строк касаційного оскарження закінчився 17.11.2014, а касаційну скаргу подано 22.12.2014.

Скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Підстав для задоволення даного клопотання не вбачається з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними в розумінні наведеної норми можна вважати причини, пов'язані з наявністю обставин, які об'єктивно, тобто незалежно від волі заявника, унеможливлювали вчинення ним відповідних процесуальних дій в установлений для цього строк.

Скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку посилається на неодержання ним копії оскаржуваної постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідна копія була отримана представником скаржника Свириденком Д.О. 11.11.2014 під розпис (на зворотному боці останнього аркуша цього судового акта). Відтак у апеляційного господарського суду не було підстав надсилати дану копію скаржникові поштовим зв'язком, а у скаржника - підстав "очікувати повний текст постанови поштою".

Скаржником також зазначається, що "довіреність на представника Свириденко Д.О. б/н від 22.05.2014 було скасовано повідомленням під особистий розпис від 29.10.2014р., відтак Свириденко Д.О. не був уповноважений отримувати копію постанови"; копію даного повідомлення додано до касаційної скарги. У зв'язку з цим Вищий господарський суд України звертає увагу на таке.

На час прийняття оскаржуваної постанови (28.10.2014) довіреність Свириденка Д.О. як представника Організації в господарському суді скасована в установленому законом порядку не була. Водночас з поданого скаржником клопотання та додатків до нього НЕ вбачається, що він у будь-який спосіб повідомив господарський суд (зокрема, Київський апеляційний господарський суд) про скасування довіреності Свириденка Д.О. Відтак у названого суду відсутні були підстави вважати Свириденка Д.О. неуповноваженою особою на вчинення дій від імені Організації, в тому числі на одержання копії постанови цього суду.

Відповідно до частини другої статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна НЕГАЙНО ПОВІДОМИТИ про це не лише представника, а й відомих їй ТРЕТІХ ОСІБ, для представництва перед якими була видана довіреність. У даному разі такою третьою особою був Київський апеляційний господарський суд, для представництва перед яким Організацією була видана довіреність Свириденку Д.О.

Наслідком невиконання довірителем такого обов'язку, за змістом частин другої і третьої згаданої статті Цивільного кодексу України, є те, що для третьої особи довіреність втрачає силу від моменту, коли вона дізналася або мала дізнатися про припинення довіреності, а права та обов'язки щодо третьої особи, які виникли в результаті дій представника до цього моменту, зберігають силу для довірителя.

Отже, у зв'язку з невиконанням Організацією як довірителем свого обов'язку повідомити господарський суд про скасування довіреності, виданої Свириденку Д.О., ця довіреність зберігала силу для даного суду до того часу, коли він дізнався б або мав би дізнатися про таке скасування. Проте жодних відомостей про те, що Київський апеляційний господарський суд дізнався (чи повинен був дізнатися) про скасування згаданої довіреності, скаржником не наведено.

Нарешті, Організація вказує на те, що "лише 01.12.2014р. Відповідач ознайомився з повним текстом постанови від 28.10.2014 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 41300044)".

При цьому скаржником не зазначено будь-яких об'єктивно наявних обставин, які б перешкоджали:

а) своєчасному ознайомленню скаржника з оскаржуваним судовим рішенням (якщо він з тих чи інших причин не мав можливості ознайомитися з таким рішенням на паперовому носії);

б) негайному зверненню з касаційною скаргою після ознайомлення з текстом оскаржуваної постанови. Тим часом таку скаргу було подано лише 22.12.2014, тобто більше ніж через двадцять днів після самим же скаржником зазначеної дати його ознайомлення з повним текстом згаданої постанови.

Таким чином, доводи, наведені в клопотанні про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, свідчать не про наявність, а, навпаки, про відсутність поважних причин пропуску скаржником строку подання касаційної скарги, оскільки ці причини мали суб'єктивний характер і пов'язані з організацією внутрішньої діяльності скаржника.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачений Організацією судовий збір у сумі 852,60 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись частиною першою статті 53, пунктом 5 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання громадської організації "Центр протидії корупції" про відновлення строку подання касаційної скарги зі справи № 910/7716/14 відхилити.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 зі справи № 910/7716/14 повернути громадській організації "Центр протидії корупції".

3. Повернути громадській організації "Центр протидії корупції" (01014, м. Київ, вул. Мічуріна, 64) з державного бюджету України судовий збір у сумі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп., сплачений за квитанцією від 12.12.2014 № 95.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко