Постанова № 4249261, 16.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 липня 2009 року                   Справа №2а-1949/09/1370

 «10» год. «48» хв.                   м. Львів, вул. Чоловського, 2

                                                      Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                  Карп'як О.О.                                                       

при секретарі судового засідання       Занов'як О.П.

за участю   представників сторін:

від прокурора - не з'явився

від позивача -  ОСОБА_1 ( довіреність від 07.05.2009 року НОМЕР_1)

від відповідача  - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу  Управління Пенсійного фонду України в Личаківському  районі м. Львова до КП  «ІНФОРМАЦІЯ_1»  про стягнення заборгованості в сумі 26988, 85 грн.

     Ухвалою від 04 березня  2009 року відкрито провадження у справі.

     Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України».    

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з мотивів, наведених у позовній заяві.

    Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень на позовну заяву не подав.  

    Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

    Постанова в повному обсязі складена 22 липня  2009 року.

  Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази та давши їм оцінку, суд,-

В С ТА Н О В И В :

Згідно зі статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- ІV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватись на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом , або в частині що йому не суперечить.

   Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058- ІV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

    Згідно з ст. 14 Закону 1058- ІV страхувальниками цих осіб є їх  роботодавці та підприємства, установи, організації,  створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та які відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків.

     Згідно п.п. 4, 6 ч.2 ст.17 Закону України «« Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  страхувальник зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним  фондом; нарахувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

     Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- ІV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із  дня закінчення цього періоду.

     В силу ч.2 ст. 106 Закону  № 1058- ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованості із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

   В матеріалах справи наявні розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з квітня 2008 року по січень 2009 року, та розрахунків  за внесками  за період до 01 січня 2004 року.

    Відповідачем за період з квітня 2008 року по січень 2009 року сплачено страхових внесків на суму 20 587 грн., що підтверджується реєстром платежів. (а. с. 17).

   За несвоєчасну сплату відповідачем страхових внесків на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачем прийнято Рішення від 09 вересня 2008 року НОМЕР_2, НОМЕР_3 та від 05 листопада 2008 року № НОМЕР_4, НОМЕР_5 яким застосовано до відповідача  фінансові санкції та пені в розмірі 3925, 85  гривень .

   На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Отже, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить: борг 26988, 85 грн. ( 43650 + 3925, 85 - 20587).

   Згідно ч.3 ст. 106 Закону  № 1058- ІV, орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

  Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються.

  Згідно  ч.12 ст. 20 цього Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

  За наведених обставин, суд вважає, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

  Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

  На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 20, 106 Закону України «« Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ст.ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

П О С Т А Н О В И В :

1.    Адміністративний позов задоволити повністю.

2.   Стягнути з Комунального підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1»  (Код за НОМЕР_6, юридична адреса: АДРЕСА_1; р/р ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (ЗКПО 20847514, юридична адреса: 79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 116; р/р 256053010817 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк Україна», МФО 325796) 26 988 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім ) гривень 85 коп. боргу.

3.   Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

     Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

     Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної  інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

     Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

     Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.    

   Суддя - підпис, з оригіналом згідно.

    Суддя                                         Карп'як О.О.