Постанова № 42492165, 22.01.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 809/4286/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області

до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 1 326,37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 326,37 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у порушення вимог Законом України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, не відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що виплачені громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року у загальній сумі 1 326,37 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав суду заперечення від 30.12.2014 року, згідно якого просив суд у задоволенні позову відмовити. У своєму запереченні на даний адміністративний позов відповідач зазначає, що нещасні випадки із потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стались за межами території України, а саме на території держав колишнього СРСР. А отже у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання вказаним особам за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року, оскільки особи не були застраховані згідно з законодавством України та не сплачували відповідні страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, Порядком, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, передбачений тільки обов'язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Такий обов'язок відповідачем виконано, а механізм відшкодування вказаних витрат передбачає здійснення розрахунків саме на централізованому рівні.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з акту № 6/3 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, затвердженого 08.05.1969 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1, працюючи транспортним робітником на ділянці № 2 шахти № 3 Південно-Джезказганського родовища, отримав трудове каліцтво (а.с.7-8).

Із позовної заяви вбачається, що згідно довідки Джезказгана № 509 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності строком до 11.11.1970 року. На підставі заяви ОСОБА_1 від 20.05.1999 року Джезказганським міським відділом соціального захисту Карагандійської області згідно протоколу від 30.05.1970 року призначено йому пенсію по інвалідності, яка настала внаслідок трудового каліцтва, з 12.05.1970 року.

На даний час позивачем призначена та виплачується ОСОБА_1 пенсія по інвалідності відповідно до виписки із Акта освідування МСЕК, довідка серії ВТЄ-8 № 085489 від 20.01.1992 року, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності пожиттєво (пенсійна справа № 101096).

Із акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 16.09.1988 року вбачається, що громадянин ОСОБА_2, працюючи трактористом кормовиробничої бригади № 1 в колгоспі "Пигаревский" Саратовської області (Росія), внаслідок нещасного випадку, що стався в полі, отримав трудове каліцтво (а.с.9-10).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами МСЕК від 17.01.1989 року вказана особа визнана інвалідом ІІІ групи строком до 01.02.1990 року.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 21.03.1989 року комісією по призначенню пенсій при Калуській районній раді Івано-Франківської області згідно протоколу від 19.06.1989 року призначено йому пенсію по інвалідності, яка настала внаслідок трудового каліцтва, з 21.03.1989 року. Пенсія по інвалідності ОСОБА_2 призначена відповідно до виписки із Акта освідування МСЕК, довідка серії ВТЄ-8 № 094290 від 17.01.1989 року.

Відповідно до виписки із Акта освідування МСЕК, довідка серії ВТЄ-8 № 081372 від 22.02.1990 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем виплачено громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року у загальній сумі 1 315,82 грн. При цьому витрати на доставку пенсії вказаним особам становлять 10,55 грн. (а.с.16-20).

Суми виплачених за вказаний період пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1 315,82 грн., а також витрати, понесені позивачем на доставку вказаних виплат у загальній сумі 10,55 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області включено до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для їх відшкодування відповідачем (а.с.21-25).

Однак Відділенням виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калуському районі Івано-Франківської області не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої пенсії та державної адресної допомоги та відповідно витрати, понесені позивачем на їх доставку, з причини одержання трудового каліцтва (професійного захворювання) за межами України.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті, медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Як уже встановлено у судовому засіданні, нещасні випадки із потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стались за межами території України, на території держав колишнього СРСР. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів про нещасний випадок на виробництві й не заперечується представником позивача.

Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Cуд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин, була чинною Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 09.09.1994 року державами колишнього СРСР, в тому числі і Україною.

У відповідності до частини 1 статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків), після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони, смерті, проводяться роботодавцем Сторони законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Такий роботодавець проводить відшкодування відповідно до свого законодавства.

Крім того, згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення згідно цієї Угоди, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, або його структурні підрозділи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (надалі - Порядок).

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: 1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 3) допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; 4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що виплачені позивачем пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року у загальній сумі 1 315,82 грн., а також витрати на їх доставку у сумі 10,55 грн., підлягають відшкодуванню Відділенням виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калуському районі Івано-Франківської області, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача з приводу того, що відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання повинно здійснюватися на централізованому рівні суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Статтею 16 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 даного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року за № 15, виконавча дирекція Фонду є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, визначених його Статутом і цим Положенням, організовує та забезпечу виконання рішень правління Фонду (пункти 1.3, 1.4 Положення). Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці (пункт 1.2 Положення).

Згідно пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Відділення виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калуському районі Івано-Франківської області витрат на виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасних випадків на виробництві на території республік колишнього СРСР, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Така позиція відповідає практиці Вищого адміністративного суду України у подібних правовідносинах (ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року у справі № К/800-55450/14).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калуському районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 25925437) у користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 37824000) 1 326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн. 37 коп. заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.07.2014 року по 30.11.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 26.01.2015 року.