Постанова № 42491781, 24.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р. Справа № 804/17985/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Конєвої С.О. Панченко Я.І. ОСОБА_3 Цибульська Т.М. Куртмоллаєв А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_6 до Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014р. гр. ОСОБА_6 звернувся з позовом до Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді заяви №2539 від 13.10.2014р. позивача по суті в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів, передбачених цим Законом;

- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру №392 від 08.09.1986р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він зареєстрований та мешкає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 наданій йому на підставі ордеру №392 від 08.09.1986р. Позивач 13.10.2014р. звернувся до відповідача з заявою №2539 з приводу приватизації даної квартири згідно до ст.ст. 40, 47 Конституції України, ст.ст.1,2,6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та наказу Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р., однак 17.10.2014р. відповідач відмовив у приватизації квартири позивачу з підстав того, що квартира, в якій мешкає позивач, не підлягає приватизації, оскільки знаходиться на території закритого військового містечка та є військовим майном, яке не підлягає приватизації. Позивач вважає, що не розгляд його заяви у порядку, передбаченому вищенаведеним Законом, є протиправною бездіяльністю відповідача, так як спірне майно, розташоване в смт.Гвардійське в межах селища міського типу, є відкритим, а тому, на думку позивача, може бути приватизовано відповідно до наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р., який є чинним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що у серпні 2013р. начальником Генерального штабу головнокомандувачем Збройних Сил України був затверджений перелік закритих військових містечок, до якого увійшли смт. Гвардійське, при цьому, у примітках до вказаного переліку зазначено, що житловий фонд закритих військових містечок не підлягає приватизації. Окрім того, і листом від 11.09.2013р. Головного квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України військове містечко № 4 смт. Гвардійське, де розташована квартира позивача, було віднесено до числа закритих військових містечок. Також, на думку представника відповідача, у випадку задоволення позову, будуть порушені норми ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» за якими передбачено, що не розглядаються повторні звернення з одного і того самого питання. У додаткових запереченнях на позов представник відповідача вказує на те, що на адресу відповідача надійшов лист від 28.07.2014р. №303/4/17/418 в якому зазначено, що заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014р. №180/дск про те, що військове містечко №4 смт. Гвардійське залишено в переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, який згідно ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягає приватизації.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог позивача посилаючись на те, що квартира, в якій мешкає позивач, розташована у будинку у закритому військовому містечку, знаходиться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська та належить Міністерству оборони України. Вирішення питання щодо вилучення та передачі військового майна належить до компетенції Кабінету Міністрів України відповідно до постанови КМУ від 29.08.2002р. №1282. При цьому, представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р. є не виконаним, виконання його призупинено, однак жодних доказів на підтвердження наведеного суду не надав, на жодне запитання суду відповіді не зміг надати, жодних розпорядчих документів щодо причин призупинення виконання вищевказаного наказу та ким призупинено виконання наказу Міністра оборони України пояснити не зміг, доказів надати також не зміг.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.12.2014р., до 18.12.2014р. та до 24.12.2014р. для надання можливості представнику третьої особи надані відповідні докази на які він посилався в судових засіданнях та були витребувані і ухвалою суду від 21.11.2014р., однак станом на 24.12.2014р. без поважних причин відповідні докази представником третьої особи в судове засідання надані не були з урахуванням строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

08.09.1986р. на підставі ордеру №392 ОСОБА_6 був вселений у трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією відповідного ордеру виданого квартирно-експлуатаційним відділом (а.с.11).

13.10.2014р. ОСОБА_6 звернувся до Начальника квартиро-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про приватизацію вищевказаної квартири згідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,яка була зареєстрована за № 2539 від 15.10.2014р. (а.с.12).

Відповідач за вищевказаною заявою позивача не прийняв рішення у строки та у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Між тим, 17.10.2014р. Начальником квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська на вищевказану заяву позивача було надано відповідь листом за №3074 зі змісту якого видно, що позивачеві було відмовлено у приватизації житла посилаючись на те, що військове містечко №4 розташоване у смт. Гвардійське є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, управління майном здійснює Міністерство оборони України та згідно листа КЕУ ЗСУ №303/22/1/850 від 05.09.2013р. військове майно, в якому мешкає позивач, включено до числа закритих, які не підпадають під приватизацію житлового фонду, а тому начальник КЕВ м. Дніпропетровська не має повноважень на передачу квартири позивачеві у приватну власність (а.с.13).

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді заяви позивача у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» є протиправною та просить зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача у відповідності до вимог вказаного Закону та зобов'язати відповідача видати розпорядження про приватизацію квартири, яку займає позивач, посилаючись на те, що відповідач наділений повноваженнями на приватизацію майна у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», наказу Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р. та наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р., які є чинними.

Заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позову в частині визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача та не прийнятті рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняття відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», виходячи з наступного.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами ( п.7 ч.1 ст.92 Конституції України ).

Правовідносини з приводу приватизації державного майна регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Абзацом 2 преамбули Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» визначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч.2 ст.3 цього Закону.

Так, згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Статтею 3 вказаного Закону визначено спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановлені статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, у відповідності до вимог ч.1, ч.3 ст. 8 вказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

У відповідності до наданого суду Переліку майна, яке перебуває на балансі відповідача, Військове містечко №4 розташоване в смт. Гвардійське, зокрема і будинок № 1 по вул. Ювілейній перебуває на консолідованому балансі Гвардійської КЕЧ району (правонаступником якої є КЕВ м. Дніпропетровська)- (а.с.79-82).

Згідно до наказу Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р. «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями і іншими особами, які мешкають у будинках Міністерства оборони України», який, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представниками відповідача і третьої особи, є чинним на момент розгляду даної справи, обов'язки органів, які здійснюють приватизацію квартир (будинків) фонду Міністерства оборони України, покладено на квартирно-експлуатаційні частини на обліку яких перебувають квартири (а.с.6).

15.09.2011р. Міністром оборони України було прийнято наказ №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» за яким начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України було наказано організувати безоплатне вилучення з балансу КЕВ військового майна та його безоплатну передачу у комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області згідно з Додатком №1 до наказу, зокрема і будинків Військового містечка № 4 розташованих у смт.Гвардійське (а.с.22-23).

Як встановлено в судовому засіданні, а також підтверджено і представниками відповідача та третьої особи, наказ №569 від 15.09.2011р. є чинним на момент розгляду даної справи та посадовими особами Міністерства оборони України, КЕУ Збройних Сил України і начальником КЕВ м. Дніпропетровська не виконаний.

Також, згідно п.4 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, затвердженого наказом Начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 61 від 15.04.2013р. до повноважень начальника КЕВ м. Дніпропетровська належать, зокрема, підготовка пакетів документів щодо вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, комунальної власності територіальних громад (а.с.56).

Таким чином із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та наведених вище нормативно-правових актів, можна дійти висновку про те, що саме начальник КЕВ м. Дніпропетровська (відповідач у даній справі) наділений повноваженнями розгляду заяв громадян щодо приватизації державного житлового фонду у строки та у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В той же час, як свідчать матеріали справи, відповідачем заява позивача №2539 від 13.10.2014р. про приватизацію квартири, в якій мешкає позивач, була розглянута в порядку звернення громадян та надано лист за №3074 від 17.10.2014р., який не містить будь-якого рішення відповідача у розумінні ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.23).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача щодо приватизації квартири у якій він мешкає, поданої згідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» була допущена бездіяльність, оскільки доказів прийняття рішення відповідачем у порядку, визначеному вищевказаним Законом суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що за результатами звернення позивача до органу приватизації, що є уповноваженим органом з приватизації майна в смт. Гвардійське, зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, прийняти рішення про передачу квартири у власність або прийняти рішення про відмову в передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та обставини, що стали підставами для відмови.

Оскільки за наслідками розгляду заяви позивача щодо приватизації квартири відповідачем, як уповноваженим органом та посадовою особою, не було прийнято рішення, суд приходить до висновку, що така бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представниками відповідача та третьої особи у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних обґрунтованих правових підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість дій та бездіяльності відповідача у ході не розгляду заяви позивача у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання представників відповідача та третьої особи на те, що приватизацію майна призупинено та Військове містечко №4 в смт.Гвардійське віднесено до закритого містечка, яке не підлягає приватизації згідно листів квартирно-експлуатаційного Управління Збройних Сил України №303/22/1/850 від 05.09.2013р., №303/4/18/1183 від 11.09.2013р., №303/4/17/418 від 28.07.2014р., а також рішення заступника Міністра оборони України від 22.07.2014р. №180/дск з огляду на те, що листи посадових осіб Міністерства оборони України не можуть бути доказами на підтвердження статусу закритих військових містечок та підставами для відмови у приватизації державного майна з урахуванням чинних наказів Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993р. та наказу №569 від 15.09.2011р., так як вказані підзаконні нормативно-правові акти (накази Міністра оборони) та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» носять вищу силу та у відповідності до вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні адміністративних справ суд керується правовим актом, який має вищу юридичну силу.

Окрім того, слід зазначити, що на вимогу суду ні представником відповідачем, ні представником третьої особи не було надано відповідного рішення заступника Міністра оборони України від 22.07.2014р. №180/дск на яке посилалися вказані сторони як на підставу призупинення виконання наказу №569 від 15.09.2011р. у зв'язку з чим суд критично оцінює такі посилання та вважає їх безпідставними з урахуванням чинності на момент розгляду даної справи наказів Міністра оборони України №1 від 03.01.1993р. та наказу №569 від 15.09.2011р., що не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що вказана заява позивача про приватизацію квартири повинна розглядатися в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», оскільки такі доводи представника відповідача є помилковими, оскільки вказаний Закон не регулює питання в галузі відносин щодо приватизації державного майна.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача з приводу приватизації квартири є протиправною та такою, що суперечить Конституції та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому у адміністративного суду наявні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправною такої бездіяльності відповідача.

Також, з метою поновлення порушеного права позивача, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача за вх. №2539 від 13.10.2014р. з прийняттям відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з підстав того, що ці позовні вимоги є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною та судом, у даному випадку, визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача та не прийняття відповідачем відповідного рішення у порядку, передбаченому вказаним вище Законом.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд виходить із того, що відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, між тим, суд не може втручатися у внутрішню компетенцію відповідача та зобов'язувати вирішити питання щодо приватизації квартири на користь позивача з огляду на те, що прийняття такого рішення відбувається на підставі поданих документів у відповідності до вимог чинного законодавства України та є виключною компетенцією відповідача, а тому судове рішення не може підміняти рішення суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти розпорядження про приватизацію його квартири не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За викладеного, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, які понесені позивачем за квитанцією №1/211 від 03.11.2014р. (а.с.2) частково у розмірі 36 грн. 54 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву гр. ОСОБА_6 до Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Міністерства оборони України, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви ОСОБА_6 та не прийняття рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

Зобов'язати Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву гр. ОСОБА_6 ( вх. №2539 від 13.10.2014р.) з прийняттям відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1) - судові витрати по сплаті судового збору у сумі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 29.12.2014р.

Суддя С.О. Конєва