Рішення № 42491646, 22.01.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Калашник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа №757/25954/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2056/2015Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.22 листопада 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором за період з 14.03.2013 року по 24.10.2013 року у розмірі 654 184,92 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 вересня 2005 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 606/П/2005-980, відповідно до умов якого банк надав останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 260 000 грн. на поточні потреби зі сплатою 18 % річних строком до 23.09.2010 року. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 606/П/2005-980 від 23.09.2005 року у загальному розмірі 123 919, 86 грн., яка складається з суми нарахованих відсотків за період з 31.03.2011 року по 14.03.2013 року у розмірі 62 687, 86 грн., комісії за період з 31.03.2011 року по 14.03.2013 року у розмірі 11 232,00 грн., пені за період 31.03.2012 року по 14.03.2013 року у розмірі 50 000 грн. На даний час рішення суду не виконано.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 606/П/2005-980 від 23.09.2005 року у розмірі 654 184, 92 грн. а також судові витрати у розмірі 3 441 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.

02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що судом першої інстанції не взято до уваги суми сплачених коштів, безпідставно відмовлено у проведенні експертизи.

У судовому засіданні представник ПАТ «КБ «Надра» за довіреністю - Колосюк С.Л. апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за його відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 вересня 2005 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 606/П/2005-980, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 260 000 грн. на поточні потреби строком до 23 вересня 2010 року зі сплатою 18 % за користування кредитними коштами.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 606/П/2005-980 від 23.09.2005 у загальному розмірі 123 919,86 грн., яка складається з:

- суми нарахованих відсотків за період з 31.03.2011 по 14.03.2013 у розмірі 62 687,86 грн.;

- комісії за період з 31.03.2011 по 14.03.2013 у розмірі 11 232,00 грн.

- пені за період 31.03.2012 по 14.03.2013 у розмірі 50 000, грн.

Згідно розрахунку ПАТ «КБ «Надра» заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.10.2013 року за період з 14.03.2013 по 24.10.2013 року у загальному розмірі становить 654 184,92 грн., що складається:

з нарахованих відсотків за період з 14.03.2013 по 24.10.2013 у розмірі 19 666,78 грн.;

з комісії у розмірі 3 744,00 грн.;

з пені за період з 14.03.2013 по 24.10.2013 у розмірі 624 903,77 грн.;

з 3 % річних від простроченої суми відсотків у розмірі 5 870,37 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст.ст. 525-526, 530, 549, ч. 2 ст. 625 ч. 1 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України та виходив з того, що зобов'язання відповідача за кредитним договором не виконані, договір в установленому законом порядку розірваний не був, а відтак зобов'язання за кредитним договором не припинилися.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до змісту ст.ст. 599, 600-601, 604-609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі п. 8.5 кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому положення кредитного договору продовжують діяти, проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені договором суми продовжують нараховуватися.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 624 903, 77 грн. з огляду на таке.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

У постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року, прийнятій за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2013 року у справі про стягнення боргу за договором позики вказано, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 23 жовтня 2013 року загальний розмір заборгованості по тілу кредиту і відсотках, що залишилася непогашеною, становить 164 376, 59 грн. Таким чином, розмір пені за період з 14 березня 2013 року по 23 жовтня 2013 року з урахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми у розмірі 79 541, 00 грн., отриманих від реалізації автомобіля «Лексус» коштів у розмірі 86 456, 70 грн. майже в чотири рази перевищує загальний розмір заборгованості.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення положення ч. 3 ст. 551 ЦК України не врахував, не звернув увагу на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту і відсотках.

Колегія суддів на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та враховуючи ступінь виконання ОСОБА_1 зобов'язання, суму боргу, що заявлена до стягнення, вважає за можливе зменшити розмір пені до 50 000 грн.

Посилання апелянта на те, що стягнення 3 % річних можливе лише разом із стягненням основної суми боргу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки положення вказаного закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що за період стягнення ним було внесено на погашення кредиту 128 917, 00 грн., колегія суддів виходить з того, що згідно з наданими квитанціями ОСОБА_1 здійснив погашення кредиту на суму 79 541, 00 грн. та 08 липня 2013 року вказана сума була зарахована банком на погашення заборгованості, інші платежі були внесені протягом 2005-2008 років та враховані Печерським районним судом м. Києва при ухваленні рішення від 19 листопада 2009 року про стягнення заборгованості достроково.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції у призначенні експертизи, оскільки обставини підписання ним кредитного договору і отримання коштів встановлені рішеннями Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2010 року і рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року, що набрало законної сили 02 липня 2013 року.

Отже, рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 654 184, 92 грн. слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі 79 281, 15 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 654 184, 92 грн. та судового збору у розмірі 3 441, 00 грн. - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 281, 15 грн. та судовий збір у розмірі 792, 81 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді