Рішення № 42490791, 23.01.2015, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2894/14-ц

Провадження № 2/444/86/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

при секретарі Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Жовківської РДА про виселення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_2 (надалі - Третя особа) 16.06.2009 р. уклали кредитний договір №Е/V 2635 (надалі - Кредитний договір). Третя особа у порушення зазначених норм закону та умов договору, зобов'язання за Кредитним договором не виконала. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 02.08.2010 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 266.30, житловою площею 82.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570). Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Таким чином, Відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з житлового дому розташованного за адресою: АДРЕСА_1.. Також, договором іпотеки передбачене і право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач , вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду та просить виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованному за адресою: АДРЕСА_1..

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання жодного разу не з'явилась, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що даний позов безпідставним, незаконним та таким, що порушує вимоги ЗУ "Про охорону дитинства", ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних та безпритульних дітей", Конвенції про права дитини, враховуючи те, що у даному будинку зареєстрована неповнолітня особа. Вважає, що дії позивача спрямовані на залишення неповнолітньої особи без місця проживання. Крім того вважає, що в даному випадку позов не може бути задоволений, оскільки ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуто , відчужено та будь який інший спосіб звернено стягнення на майно. Крім того пояснив, що неповнолітня дитина була зареєстрована в будинку вже після укладення Кредитного договору та Іпотечного договору. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Жовківської РДА - Ковалик В.І. в судовому засіданні заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що в даному випадку будуть порушенні права неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" слід задоволити у повному обсязі виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З копії Рішення Жовківського районного суду Львівської області № 2-727/10 від 02 серпня 2010 року, яке вступило в законну силу 12.08.2010 року вбачається, що таким задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення коштів та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 266.30, житловою площею 82.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, даним рішенням постановлено виселити ОСОБА_2, який зареєстрований і проживає у будинку , розташованому за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Жовква /а.с. 15/.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 40 ЗУ " Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З копії повідомлення від 12.03.2014 р. № 30.1.0.0/2-омо вбачається, що ПАТ КБ "Приватбанк" надсилав відповідачці ОСОБА_1, яка діє також від імені неповнолітньої ОСОБА_7, відповідно до ст. 40 ЗУ " Про іпотеку", письмову вимогу про добровільне звільнення житлового будинку загальною площею 266.30, житловою площею 82.00 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 разом із усіма незареєстрованими у предметі іпотеки членами сім'ї та іншими мешканцями.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, така хоча і отримана відповідачкою, проте виконана не була.

Представник третьої особи в судовому засіданні, як на одну із підстав для відмови задоволення позову посилається на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Однак, дане твердження представника третьої особи є помилковим, виходячи з наступного.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Однак, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено вище, рішення про звернення стягнення на указаний предмет іпотеки було ухвалено Жовківським районним судом Львівської області від 02 серпня 2010 року, набрало законної сили і не виконане.

Тобто, примусово звернуто стягнення на предмет іпотеки до набрання чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

А від так, предметом даного позову є не звернення стягнення на майно, а виселення з житлового будинку як наслідок невиконання рішення суду та умов кредитного договору.

Представник третьої особи в судовому засіданні, як на одну із підстав для відмови задоволення позову посилається на те, що в будинку за адресою АДРЕСА_1, проживає та зареєстрована неповнолітня особа.

Однак, дане твердження представника третьої особи є помилковим, виходячи з наступного.

З п. 20.7 Іпотечного Договору вбачається, що Іпотекодавець ( третя особа по даній справі ОСОБА_2.) зобов'язався не передавати Предмет іпотеки в оренду ( майнового найму), у лізинг, у спільну діяльність або у безоплатне користування, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження Предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя.

Крім того, з п. 23 Іпотечного Договору вбачається, що Іпотекодавець стверджує, що внаслідок підписання ним цього іпотечного договору, не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати за законом чи договором. Зміст ч. 6 ст. 203 ЦК України нотаріусом роз'яснено.

Як вбачається з даного Іпотечного Договору, такий підписаний Іпотекодержателем ОСОБА_2, що підтверджує, що вказані у Іпотечному Договорі відомості відповідають дійсності.

Іпотечним Договором передбачене право Іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від Іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.

Як вбачається з Довідки виданої виконкомом Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області № 1194 від 16.12.2014 року, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1. Разом з нею за вищевказаною адресою проживає і зареєстрована з 08.10.2009 року донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

А від так вбачається, що неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована в предметі іпотеки вже після укладення Іпотечного Договору.

Враховуючи той факт, що Іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, суд вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно вимог ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою ст. ст. 9, 109 ЖК УРСР. ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Також, згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А від так, з Відповідачки в користь позивача слід стягнути 365,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі даного позову.

За таких обставин суд прийшов до переконання що позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" є підставними і підлягають до задоволення.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк".

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Виселити відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає та зареєстрована АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2 в користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 - для погашення заборгованості, рах. № 64993919400001 - для відшкодування судових витрат, МФО 305299) - 365,40 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ясиновський Р. Б.

Повний текст рішення складено 28.01.2015 року.