Ухвала суду № 42488898, 20.11.2014, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.11.2014 227/5159/14-ц

У Х В А Л А

20 листопада 2014 року м.Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору про виконання робіт,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки - ОСОБА_3 та визнати недійсним з моменту укладення договір, що укладений ОСОБА_2 з ТОВ «Донбасгеоземлеустрій» щодо виконання робіт по здійсненню виносу в натуру (на місцевості) проектної польової дороги, яка необхідна для здійснення під»їзду до земельної ділянки.

Ухвалою суду від 17.11.2014 року вказана позовна заява була залишена без руху і надано строк для усунення недоліків.

19.11.2014 року до суду надійшла заява ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про забезпечення позову ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору про виконання робіт.

Ухвалою суду від 20.11.2014 року відрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору про виконання робіт.

Згідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз»яснень Пленуму ВСУ викладених в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз»яснень постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (п.16), вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали.

Враховуючи наведене, а також те, що провадження у справі за позовом ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 відкрито, вважаю можливим розглянути заяву ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про забезпечення позову.

У вказаній заяві позивач просить забезпечити вищевказаний позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме:

- заборонити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, крім ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» вчиняти певні дії на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер 1422084400:06:000:0437), а саме проводити будь-які роботи, в тому числі оранку, боронування, культивацію, дискування, внесення добрив та ядохімікатів, висівання та збір врожаю;

- заборонити винос в натуру (на місцевості) проектної польової дороги, яка необхідна для здійснення під»їзду до земельної ділянки;

- заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам перешкоджати ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» користуватися земельної ділянкою, якої останній користується на підставі договору оренди землі від 07.09.2012 року.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п.2 ч.1 та ч.2 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ст..151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК заходи забезпечення позову. При цьому у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з поданої заяви позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1, ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти певні дії. При цьому обґрунтовуючи дану заяву позивач зазначає, що на даний час існують два договори оренди відносно однієї земельної ділянки. Договір оренди вказаної земельної ділянки, який був укладений позивачем з Добропільською райдержадміністрацією 07.09.2012 року є діючим. Договір оренди цієї ж земельної ділянки який був укладений власником земельної ділянки ОСОБА_3 01.11.2013 року з ОСОБА_1 позивач вважає недійсним, бо вказана земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача. З листа ТОВ «Донбасгеоземлеустрій» від 05.11.2014 року № 05/11-2 позивачу стало відомо про те, що 20.11.2014 року в 9.30 годин буде здійснено винос в натуру (на місцевості) проектної польової дороги, яка необхідна для здійснення під»їзду до земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_1. Вказана земельна ділянка, до якої буде виноситися проектна польова дорога знаходиться в центрі земельного масиву, який обробляє позивач. На даний час увесь цей земельний масив вже зораний позивачем, в зв»язку з чим в разі здійснення виносу в натуру проектної польової дороги позивачу буде заподіяна шкода. Крім того заявник зазначає, що наявність двох договорів оренди відносно однієї земельної ділянки створює для позивача перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, а саме позивач не може на вказаній земельній ділянці закінчити цикл сільськогосподарських робіт. Також зазначає, що в разі невжиття забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Враховуючи те, що винос в натуру (на місцевості) проектної польової дороги, яка необхідна для здійснення під»їзду до земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_1, згідно листа ТОВ «Донбасгеоземлеустрій» від 05.11.2014 року № 05/11-2, що доданий до матеріалів справи, відбувся 20.11.2014 року в 9.30 годин, а розгляд заяви про забезпечення позову суддею вирішується 20.11.2014 року після 14.00 години, вважаю, що заява про забезпечення позову в частині заборони виносу в натуру (на місцевості) проектної польової дороги, яка необхідна для здійснення під»їзду до земельної ділянки не підлягає задоволенню, так як на час вирішення даного питання вищевказані дії вже відбулися і тому підстави для заборони вчиняти такі дії відсутні.

Що стосується заяви про забезпечення позову в частині заборонити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, крім ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» вчиняти певні дії на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер 1422084400:06:000:0437), вважаю в цій частині заява про забезпечення позову також не підлягає задоволенню.

Так, з матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 07.09.2012 року був укладений між позивачем та Добропільської райдержадміністрацією на 20 років. Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 4,8097 га - рілля. З вказаного договору також вбачається, що дана земельна ділянка була невитребуваним земельним паєм.

Відповідно до п.36 вищевказаного договору оренди землі, вбачається, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст..13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

З позовної заяви позивача вбачається, що останній просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки - ОСОБА_3, що укладений між ними 01.11.2013 року. При цьому зі змісту позовної заяви також вбачається, що предметом договору є та сама ж земельна ділянка, відносно якої був укладений 07.09.2012 року договір оренди землі між позивачем та Добропільської райдержадміністрацією.

Зміст позовної заяви також свідчить про те, що позивач не оспорює факт того, що земельна ділянка, яка була передана йому в оренду за договором оренди від 07.09.2012 року, з 2013 року належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.2012 року № 1866 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3517016 від 16.05.2013 року.

Відповідно до ст..125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином вбачається, що з моменту отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку та реєстрації права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_3 є повноправним власником земельної ділянки і має право за своїм розсудом розпоряджатися нею.

Зазначаючи про те, що ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року, позивач будь-яких доказів з цього приводу суду не надав. У зв»язку з чим суд не має можливості перевірити чи дійсно предметом договору оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,8097 га, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер 1422084400:06:000:0437) відповідно до якої був укладений договір оренди між позивачем та Добропільської райдержадміністрацією 07.09.2012 року. Дані обставини мають суттєве значення для вирішення питання про забезпечення позову, так як в разі встановлення заборони на вчинення певних дій можуть бути порушені права осіб, які не мають відношення до цієї справи.

Крім того, позивач в заяві про забезпечення позову зазначив про те, що в разі невжиття забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, але вказані доводи не обґрунтував.

З огляду на наведене, прихожу до висновку, що в задоволені заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору про виконання робіт слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське сортонасінницьке підприємство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору про виконання робіт - відмовити.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В.Здоровиця

20.11.2014 року