Рішення № 42488421, 28.01.2015, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/37/14

Провадження №2/731/2/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Борсук А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третьої особи - приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності та частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності та частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, посилаючись на те, що з 8 серпня 2008 року по 9 вересня 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4. Одразу після одруження разом зі своєю матір'ю почав проживати у будинку АДРЕСА_1, що належав відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 серпня 2009 року. Під час їх спільного проживання ним за власні кошти та кошти його матері в будинку були зроблені істотні покращення та поліпшення, а саме: проведено перебудову будинку шляхом його реконструювання, переобладнано електромережу з двох фазного лічильника на трьохфазний, закуплено 5 кубічних метра деревини соснової породи, 120 листів шиферу, яким було перекрито дах будинку та гараж, перероблено опалення в будинку, добавлено секції до батарей, придбано та встановлено новий опалювальний котел та насос для опалення, придбано 70 кв. м. (70 листів розміром 1мх1м) пінопласту, яким зсередини утеплено стіни в будинку, також для утеплення будинку було придбано сітку, сатенгіпс, поклеєно в кімнатах на стінах та стелі шпалери та оздоблено багетами, поштукатурено стелю, перероблено всю підлогу шляхом утеплення за допомогою стеродуру та перекрито ЮСБ плитами, встановлено вісім пластикових вікон, утеплений коридор зсередини, замінено усі розетки та вимикачі, замінено електропроводку, будинок оздоблено сайдингом, встановлено нову газову колонку, перероблено водовідведення шляхом заміни непридатних труб на пластикові приблизно 20 метрів, замінено два каналізаційних люки, збудований літній душ та літні прибудови з металевого корпусу та обшиті шифером, перегородки з цегли, стелажі, забетоновано в сараї підлогу, підшито стелю плоским шифером, збудовано металеві літні загони для худоби та птиці, утеплено курник, викопано яму для буряка глибиною до 5 метрів та зверху зроблено навіс, зроблено відмостку з бетону біля будинку, під'їзд до гаража вимощено з 4-х бетонних опор. Таким чином, на думку позивача, вартість цих покращень значно перевищує вартість того будинку, який був станом до їх спільного проживання, і він значно збільшився у своїй вартості, а тому він за рішенням суду може бути визнаний спільним сумісним майном подружжя, незважаючи на те, що він після розірвання шлюбу він був проданий відповідачкою ОСОБА_5

Разом з тим, ОСОБА_1 посилається на те, що в період шлюбу ними було спільно нажито цілий ряд майна, яке було придбано за його особисті кошти на загальну суму 29 300 гривень, і на даний час майно знаходиться у відповідачки.

Крім того, на його особистому рахунку в «Приват Банку» знаходилися значні кошти - 62 894,09 гривень, які були накопичені ним як до, так і під час шлюбу. Після розірвання шлюбу їх на рахунку не виявилося, оскільки його колишня дружина, заволодівши його банківськими картками та карткою його матері, зняла їх та використала на свій розсуд.

З урахуванням змінених в судовому засіданні позовних вимог позивач ОСОБА_1 просить:

- визнати житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, його та ОСОБА_4 сумісною власністю подружжя;

- визнати за ним право власності на 16/100 частини цього житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами;

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 25 листопада 2013 року в частині продажу 16/100 частини даного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями;

- стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Раніше заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідачки на його користь ? частини грошових коштів в сумі 31 447 грн., які були зняті ОСОБА_4 з його особистих рахунків та використані у особистих цілях, а також в частині визнання спільним сумісним майном речі (мотоблок, пральну машинку, колонку, газову плиту, пилососа, соковижималку, кухонний комбайн, 2 телевізори, водяний нанос, дві гумові шини з дисками, електрощитка з лічильником, металевої ванни, унітаза) просить залишити без розгляду.

6 березня 2014 року ОСОБА_4 подала зустрічний позов, яким просить виділити ОСОБА_1 в рахунок ? частки наступне майно: мотоблок, бензопилу, бетономішалку, сварку, електрощиток трьохфазного лічильника, автомобільні шини, холодильник «Nord», а їй виділити в рахунок ? частки - причіп, пральну машинку, телевізор, електром'ясорубку, електросушку для овочів, морозильну камеру. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати (том 1, а.с. 148-149). Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що у первинному позові зазначено не все майно, яке було придбано у період шлюбу. Зокрема, вона визнає, що мотоблок «Зубр», пральна машинка «ZANYSSI», морозильна камера «Suaige F-245», телевізор, електрощит з трьохфазним лічильником та дві гумові шини є спільним майном, оскільки придбані у період спільного проживання. Але крім цього майна, у період їх шлюбу також було придбано автомобільний причіп вартістю 5 800 грн., бензопилу «STIHL MS 170, 180» серійний номер 11301400600 С. вартістю 2000 грн., бетономішалку вартістю 1800 грн., сварку вартістю 1200 грн., холодильник «Норд DX-428-7» первісна вартість якого 1800 грн., електром'ясорубку «ZELMER-586» первісна вартість придбання 800 грн., електричну сушка овочів, первісна вартість придбання 700 гривень. А всього ще було придбано майна на суму 14 100 гривень. Дане майно перебуває у ОСОБА_1

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 від зустрічного позову відмовився.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали частково та наполягали на визнанні спірного житлового будинку сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності 16/100 його частини, а договір купівлі-продажу даного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в цій частині визнати недійсним.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, їх представник ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що будинок на момент укладення шлюбу був повністю збудований, в ньому проживала тривалий час сім'я. Деякі ремонтні роботи виконувалися в період спільного проживання з позивачем ОСОБА_1, проте виконував їх її син ОСОБА_7 за його та її власні кошти. При цьому участі в ремонтних роботах позивач ОСОБА_1 не приймав і власних коштів не вносив. У дворі було облаштовано деякі прибудови, однак вони були самочинно збудовані позивачем ОСОБА_1, а згодом знесені, і право власності на них виникати не може. Третя особа приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, просить розглядати справу без її участі у зв'язку з зайнятістю на роботі. З надісланих письмових заперечень (том 1, а.с. 165) вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 вона не визнає, оскільки житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, був особистою приватною власністю ОСОБА_4, так як був отриманий нею у спадок, тому згода чоловіка в даному випадку не витребовувалась; вартість даного будинку, що вказана у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому державним нотаріусом Прилуцької міської ДНК, визначалася органами БТІ (інвентаризаційна вартість), а вартість для посвідчення вищезазначеного договору - обраховувалася спеціальним суб'єктом оціночної діяльності (ринкова вартість). З поданих для посвідчення документів самовільних перепланувань, перебудов, добудов та іншого не значиться. Для відчуження житлового будинку ОСОБА_4 були надані всі документи, які необхідні для посвідчення даного виду договорів. Зважаючи на вищевикладене, вважає, що підстав для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого нею 25 листопада 2013 року за реєстровим № 2783 частково недійсним, немає.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 8 серпня 2008 року. У вересні 2013 року за рішенням Варвинського районного суду шлюб між ними було розірвано. При цьому, на момент укладення шлюбу між позивачем та відповідачкою житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, належав на праві власності ОСОБА_4, який вона успадкувала після смерті ОСОБА_21, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, технічним паспортом та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 13, 14, 15-17, 114-118).

Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Крім того, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6, відповідачка ОСОБА_4 продала даний будинок ОСОБА_5 (том 1, а.с. 123-124) .

Судом встановлено, що будинок в АДРЕСА_1 збудовано в кінці 70-х років минулого століття. Будинок був електрифікований, газифікований, підведена вода у двір та в будинок, була в наявності місцева каналізація з вигрібною ямою. В будинку було облаштовано водяне опалення з котлом під газ.

В період шлюбу сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно провели деякі будівельно-ремонтні роботи в будинку АДРЕСА_1. Зокрема було повністю демонтовано дах будинку і побудовано новий. При цьому змінено конструкцію даху з чотирискатної на двоскатну, замінено покрівлю даху новими азбоцементними листами, проведено інші будівельні роботи (зашито фронтони, підшито коробку по периметру даху сайдингом), будинок оздоблено сайдингом. Крім того в будинку замінено дерев'яні віконні рами на металопластикові в кількості 8 штук. Всередині приміщення утеплені стіни будинку листами пінопласту товщиною 30 мм, виконано стяжку сатенгіпсом та поклеєно шпалерами, оздоблено багетами, а також утеплено підлогу за допомогою стеродуру та покрито плитою ЮСБ, проведено ремонт місцевої каналізації та водопроводу до будинку. Також було дещо змінено конструкцію даху будинку з чотирискатної на двоскатну з двома фронтонами, виготовлена цементно-бетонна обмостка навколо будинку.

Зазначені факти підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, які повідомили, що приблизно в 2010 році проводили реконструкцію даху будинку. Домовлявся з ними позивач ОСОБА_1 Він же проводив оплату виконаної роботи. Будівельні матеріали були заготовлені завчасно.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що після одруження з ОСОБА_1 в будинку ОСОБА_4 проведено ремонт, а саме, проведено заміну вікон, перероблено опалення, облаштовано туалет в будинку, утеплено стіни, підлогу, перероблено дах.

Свідок ОСОБА_8 пояснив у судовому засіданні, що він по запрошенню позивача ОСОБА_1 після того, як останній одружився з ОСОБА_4, допомагав у їхньому господарстві проводити деякі ремонтні роботи, а саме, навколо будинку облаштовували цементну обмостку, укладав у траншеї каналізаційні труби від будинку до вигрібної ями. Крім того він разом з ОСОБА_1 їздив до лісу по деревину, розпилювали її на пилорамі, ремонтували дах. ОСОБА_4 готувала обід.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що на прохання ОСОБА_1 в будинку проводили зварювальні роботи в системі водяного опалення, частково замінювали трубу в підводі води до будинку.

Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_11

Суд приходить до переконання, що проведені ремонтно-будівельні роботи були здійснені спільними зусиллями та на спільні кошти подружжя. Суд не може погодитися з доводами позивача ОСОБА_1, що ремонтні роботи були проведені на його власні кошти, як не може погодитися і з твердженням іншої сторони, що для цього були затрачені власні кошти відповідачки, оскільки ні позивач, ні відповідачка не надали суду доказів на підтвердження цих обставин.

Стаття 62 СК України регулюєвиникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Зокрема, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

За клопотанням позивача по справі була проведена будівельна-технічна експертиза, на вирішення якої ставилися такі питання: 1) яка ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи; 2) яка ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 до проведення зазначених ремонтно-будівельних робіт за період з серпня 2008 року, виходячи з ціни на день проведення експертизи; 3) у разі збільшення вартості житлового будинку, зазначити за рахунок яких саме ремонтно-будівельних робіт, вказавши їх вартість.

П.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вимагає від судів при вирішенні спорів між подружжям, встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Крім того, орієнтує суди на те, що майно, яке належало одному із подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

При цьому, в пункті 22 цієї Постанови Пленуму зазначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № С-159 від 22 червня 2014 року ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи складає 161 603 грн.

Ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 до проведення ремонтно-будівельних робіт за період з серпня 2008 року, виходячи з ціни на день проведення експертизи, складає 108 871 грн.

Згідно кошторису, розрахованого по усередненим цінам Держбуду за допомогою програмного комплексу АВК-5 (версія 3.0.3.) за даними проведеного обстеження та матеріалів справи, вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з серпня 2008 року на день проведення експертизи становить 52 732 грн.

Виходячи з обставин справи та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає висновок експертизи таким, що його слід покласти в основу судового рішення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в будинку, в якому мешкала відповідачка ОСОБА_4 до одруження з позивачем ОСОБА_1, за період шлюбу позивача та відповідачки було проведено певні ремонтно-будівельні роботи, проте його загальна площа не змінилася, своє призначення він мав як до проведеного ремонту, так і після цього. Разом з тим якість будинку дещо покращилася, а його дійсна вартість змінилася у сторону збільшення. Проте суд вважає, що ця обставина не може бути підставою для визнання права спільної власності на будинок.

Разом з тим, участь ОСОБА_1 у покращенні житлового будинку дає йому право на відшкодування затрат на ремонтно-будівельні роботи, а тому на його користь може бути стягнуто 26 366 гривень, тобто половина від суми, яку було затрачено на проведення будівельно-ремонтних робіт подружжям ОСОБА_1, виконаних в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з серпня 2008 року по вересень 2013 року.

Проте суд не може присудити позивачеві ОСОБА_1 зазначену компенсацію, оскільки позивач з такою вимогою до суду не звертався.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу житлового будинку в частині продажу 16/100 частини слід зазначити, що позивачем та його представником не наведено та не обґрунтовано жодної правової норми, на підставі якої необхідно визнати договір купівлі-продажу будинку частково недійсним, що передбачені ст. 215 ЦК України, у якій проголошені вичерпні підстави визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). Таким чином, правові підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 листопада 2013 року недійсним також не були встановлені в судовому засіданні.

Відповідно до п.п.4.4. глави 1 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (Порядок), правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлюючого документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог позивачеві ОСОБА_1 слід відмовити.

Вимоги в частині поділу спільно нажитого майна підлягають залишенню без розгляду, оскільки як позивач так і відповідачка від цих позовних вимог в судовому засіданні відмовил ися.

На підставі наведеного, керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, (третя особа приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6) про визнання права спільної сумісної власності та частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя залишити без розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Семенченко