Рішення № 42483688, 26.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1819/15 Справа № 205/8548/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Болтунової Л.М.

суддів: Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі: Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Органа опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були позбавлені батьківських прав відносно їх малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Малолітні діти передані органу опіки та піклування для подальшого влаштування. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дітей. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.( а.с.38)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду, в частині позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів, змінити і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що судом не в повному обсязі з*ясовані обставини справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права.( а.с.45)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду оскаржується тільки ОСОБА_2, його законність і обґрунтованість в частині інших осіб, колегією суддів не перевіряється.

Зазначене судове рішення в оскарженій частині не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтв про народження, відповідачі є батьками синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні двох малолітніх дітей та стягуючи з неї аліменти на їх утримання, суд першої інстанції виходив з того, що вона, як мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про їх стан здоров*я, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей, часто залишає їх без нагляду. Суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 08.10.2014 року з метою захисту прав дітей, за яким визнано доцільним позбавити, зокрема, ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей.( а.с.5, 36)

З цими висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, який при розгляді позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення аліментів належним чином не з'ясував і не перевірив, чи мали місце відповідні обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, при цьому переписавши тільки зміст позовної заяви.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 цього Кодексу мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.

У пункті 16 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачка свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками по відношенню до дітей, ухилялась від їх виховання та утримання.

Згідно листа Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.11.2014 року ОСОБА_2 неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обо*язків по вихованню малолітніх дітей. (а.с.33) Між тим, будь-яких доказів цього, позивачем суду надано не було.

Із самої справи вбачається, що позивачем на підтвердження позовної заяви, з якою він звернувся до суду 10 жовтня 2014 року, були надані документи, які датовані 2005 р., 2009 р, 2011р., на що суд не звернув уваги. ( а.с.12-15,17,18)

Відповідно актів обстеження житлово-побутових умов за місцем реєстрації відповідачки за адресою АДРЕСА_1 та місцем її проживання у співмешканця ОСОБА_6, у кімнатах приватних будинків брудно, на подвір*ї не прибрано.( а.с.17,18)

Між тим, колегії суддів вважає, що бруд у будинках свідчить про виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків у не повній мірі, що на думку колегії суддів, не може бути безперечною підставою для позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, у порушення норм процесуального права, не сповістив відповідачів належним чином про розгляд справи, за їх місцем проживання, а безпідставно звернувся з оголошенням про їх виклик, у судове засідання, через газету "Вісті Придніпров*я". ( а.с.34)

З матеріалів справи видно, що 07.11.2014 року до районного суду від прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська надійшло повідомлення про вступ у дану цивільну справу у порядку ст.45 ЦПК України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру".(а.с.21)

Однак, у судове засідання, 26.11.2014 року, представник прокуратури не з*явився, надавши заяву, яка датована цією ж датою, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просив про розгляд справи без його участі. ( а.с.29)

Справа розглянута за відсутності сторін, що на думку колегія суддів призвело до її неправильного вирішення.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав у відношенні її малолітніх дітей та стягнення з неї аліментів на їх утримання.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги положення принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, а тому такий захід, як позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітніх дітей є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, стягнення з неї аліментів, відносно двох малолітніх дітей і передачу їх органу опіку та піклування підлягає скасуванню, на підставі п.п.2,4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені цих позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору також скасовується.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, стягнення з неї аліментів на їх утримання, та передачу дітей органу опіки та піклування Ленінській районній у місті Дніпропетровську раді, а також стягнення судового збору, скасувати і в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: