Ухвала суду № 42483677, 28.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2/15 Справа № 202/18569/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Ігнатенко В.В. Доповідач - Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленко Н.В., Ферафонтова В.Ю.

при секретарі - Лісіні С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12012040000000054 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора Нечипоренко С.В. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Улан-Батор, Монголія, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю: прокурора - Нечипоренко С.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

В с т а н о в и л а:

Вироком суду обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винним та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного як основного так і додаткового покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 - 500 000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2, 30 листопада 2012 року, приблизно о 20 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубіши Паджеро», державний номер НОМЕР_1, рухався по пр. ім. «Газети Правда» у м. Дніпропетровську, з боку вул. Столетова у напрямку пр. Воронцова. Під час руху, в районі буд. № 27, обвинувачений грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 2.3 (б), 10.1, 11.4, 12.4 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «Джілі», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого автомобіль «Джілі» зіткнувся з автомобілем «Шкода Фабія» державний номер НОМЕР_3 під керування ОСОБА_6, після чого автомобіль «Мітсубіши Паджеро» продовжив рух по зустрічній смузі і скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц 190» державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку.

Невиконання ОСОБА_2 зазначених пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої водію ОСОБА_7 спричинені численні тілесні ушкодження від яких настала його смерть на місці пригоди.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду, в частині вирішення питання щодо цивільного позову та запобіжного заходу, - змінити, зарахувавши в рахунок відшкодування потерпілому моральної шкоди суму, яку обвинувачений сплатив потерпілому раніше і звернути на виконання вироку, в частині відшкодування моральної шкоди, розмір обраної йому застави. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що він раніше сплатив потерпілому певну суму в рахунок відшкодування матеріальних збитків, що підтверджується відповідною розпискою. Разом з тим, дану суму коштів слід розцінювати як відшкодування моральної шкоди, тому що власником автомобіля, яким керував загиблий, є інша особа і тільки вона має право пред'являти до обвинуваченого вимоги матеріального характеру.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини ОСОБА_2, кваліфікацію його дій та вид і розмір покарання, просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням норм кримінального процесуального закону. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено рішення про відшкодування процесуальних витрат. Однак судом першої інстанції, під час ухвалення вироку, у порушення вимог ст. 118, ст. 122, ст. 124, ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України, не вирішено питання відносно відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів. Тому просить стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого в повному обсязі і просили її задовольнити, а вирок суду змінити.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, вважав вирок суду в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат незаконним, просив його змінити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2, на користь держави, процесуальні витрати на залучення експертів. Апеляційну скаргу обвинуваченого просив залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, вид і розмір призначеного обвинуваченому покарання, та інші фактичні обставини кримінального провадження в апеляційних скаргах не оспорюються, то вказані обставини апеляційним судом не перевіряються.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неправильного вирішення цивільного позову, колегія судді приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Із наведених вище положень КПК України можна зробити висновок, що процесуальний закон чітко розмежовує поняття майнової та моральної шкоди і особа, яка зазнала тієї чи іншої шкоди, має право на відшкодування такої шкоди.

Згідно матеріалів кримінального провадження (т.3 а.с. 60-61), під час досудового розслідування, потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 пред'явлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого чи позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: рішення про цивільний позов…

Згідно вироку, суд першої інстанції ухвалив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди, - 500 000 грн. Дане рішення суд прийняв з урахуванням перенесених потерпілим душевних страждань та психічних переживань, пов'язаних в втратою близької людини - батька. Вказане рішення суд зазначив у резолютивній частині вироку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, належним чином виконав вимоги вказаних положень КПК України і ухвалив законне та обґрунтоване рішення по пред'явленому по справі цивільному позову.

Що стосується доводів обвинуваченого про часткове відшкодування завданої його діями моральної шкоди, про що свідчить розписка потерпілого, колегія суддів вважає їх необгрунтованими з таких міркувань.

В судовому засіданні в апеляційному суді оглянуто наданий обвинуваченим оригінал розписки потерпілого ОСОБА_4, згідно якої він отримав від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9, грошові кошти в сумі 112 150 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП.

Згідно розписки матеріальний збиток відшкодований в повному обсязі і будь-яких матеріальних претензій потерпілий не має.

Доводи обвинуваченого, що вказані грошові кошти слід розцінювати як відшкодування моральної шкоди, оскільки потерпілий не має права на відшкодування матеріальних збитків на тій підставі, що власником транспортного засобу, яким керував загиблий - батько потерпілого, є інша особа, а саме гр. ОСОБА_10, колегія суддів розцінює як надумані і такі, що зводяться до власної оцінки доказів, зокрема в частині того, що слід вважати відшкодуванням майнової і моральної шкоди.

На думку колегії суддів, в даному випадку шкода майнового характеру не зводиться тільки до відновлення автомобіля, який зазнав пошкоджень в результаті ДТП. Майнова шкода включає й інші витрати, які потерпілий зазнав внаслідок вчиненого злочину.

При цьому колегія суддів зазначає, що цивільний позов про відшкодування майнової шкоди не був заявлений, не був предметом розгляду суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не може входити в обговорення питання щодо підстав та розміру такого відшкодування, у зв'язку з чим відповідні доводи обвинуваченого щодо обґрунтованості переданої потерпілому суми є нікчемними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в силу ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також, за його згодою, будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, … внаслідок кримінального правопорушення.

В даному випадку сторона захисту в добровільному порядку відшкодувала матеріальні збитки потерпілому, розмір яких узгоджувався даними учасниками, тому ставити в апеляційній скарзі питання про розмір та обґрунтованість даних відшкодувань є безпідставним і незаконним.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про вирішення питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді застави, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги даної статті та прийняв рішення про звернення обраного йому розміру застави в рахунок відшкодування потерпілому моральної шкоди і зазначив це в резолютивній частині вироку, тому апеляційні вимоги обвинуваченого в цій частині не підлягають задоволенню.

Перевіряючи доводи прокурора щодо не вирішення питання про стягнення процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, колегією суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням… експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В силу п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Як вбачається із резолютивної частини вироку, вказана вимога закону судом першої інстанції при ухваленні вироку не виконана, у зв'язку з чим доводи прокурора про відсутність в резолютивній частині вироку рішення суду про відшкодування процесуальних витрат, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 537, 539 КПК України, якщо судом першої інстанції не вирішені питання про… визначення розміру і розподілення судових витрат, вони вирішуються судом, який ухвалив вирок в порядку його виконання за клопотанням (поданням) прокурора…

Таким чином вирішення питання, зазначеного в апеляційній скарзі прокурора, законодавцем віднесено до компетенції суду першої інстанції, який ухвалив вирок, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону згідно ст. 412 КПК України, під час апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора Нечипоренка С.В. залишити без задоволення.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

____ ______ ______

Л.І. Дрибас Н.В. Коваленко В.Ю. Ферафонтов