Ухвала суду № 42482986, 05.01.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9440/14-ц

Провадження № 2/185/3846/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Муржиєвої І.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 28 березня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 70 993 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 березня 2015 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 09 лютого 2012 року утворилась заборгованість в сумі 148 128 грн 10 коп, яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 74 455 грн 33 коп,

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 23 799 грн 63 коп,

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 8874 грн 25 коп,

- пеня - 40 998 грн 89 коп.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав у заставу автомобіль Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року у розмірі 148 128 грн 10 коп, позивач просить звернути стягнення на названий автомобіль шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

17 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що в укладеному кредитному договорі немає підпису представника ПАТ КБ «Приватбанк» та не зрозуміло, хто саме виступає від імені банку. У лютому 2009 року відповідач отримав від банку лист, датований 06 січня 2009 року, зданий на пошту 08 січня 2009 року про підвищення процентної ставки з 9,6% річних до 21 % річних. Лист був направлений за день до набрання чинності 09 січня 2009 року Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Тобто позивач підвищив процентну ставку по договору лише тому, що у майбутньому банк не мав би такої можливості, хоча об'єктивних причин для збільшення процентної ставки банк не мав. Згідно п.6.3.1 договору збільшення процентної ставки можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США. Жоден з показників, якими банк міг би обґрунтувати збільшення процентної ставки більше ніж у два рази, не збільшився вдвічі. На письмову заяву відповідача банк не надав розрахунку орієнтовної вартості кредиту а також розрахунку збільшення процентної ставки по кредиту на основі подій, які впливають на вартість ресурсів банку. Крім того кредитно-заставний договір підписаний ОСОБА_3 та ТОВ «Автокредит Плюс», позивач ПАТ КБ «Приватбанк» цей договір не підписував. У договорі також не читаються його основні умови, що ставить під сумнів чинність договору.

Тому відповідач ОСОБА_3 просить:

- визнати правочин про підвищення процентної ставки до 21% річних за кредитним договором від 28 березня 2008 року неукладеним,

- визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо зміни в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором від 28 березня 2008 року протиправними та незаконними,

- визнати односторонню зміну ПАТ «КБ «Приватбанк» процентної ставки за кредитним договором від 28 березня 2008 року нікчемною,

- визнати недійсним кредитний договір від 28 березня 2008 року,

- виключити його зі списку неплатників у Бюро кредитних історій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зустрічний позов не визнав, пояснив, що підстав для визнання договору недійсним немає, крім того відповідач подав зустрічний позов з пропуском строку позовної давності, перебіг якого розпочався у березні 2009 року, коли відповідач отримав лист про збільшення відсоткової ставки за договором.

Представник відповідача у судовому засіданні первісний позов не визнав, вимоги зустрічного позову підтримав, пояснив, що з 27 лютого 2009 року банк знав про незгоду відповідача з підвищенням відсоткової ставки за договором і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. ОСОБА_3 сплачував щомісячні платежі за договором відповідно до графіку погашення кредиту від 28 березня 2008 року (а.с.155), останній платіж здійснено 25 березня 2009 року (а.с.157-159).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 28 березня 2008 року був укладений кредитно-заставний договір з метою придбання позичальником автомобіля Шевроле державний номер НОМЕР_1, який є предметом застави (а.с.10-27).

Укладаючи кредитний договір, сторони не позбавлені права в цьому ж договорі передбачити умови щодо забезпечення зобов'язання боржника заставою. Однак у випадках, коли предметом застави є транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством (статті 13, 14 Закону України «Про заставу»). Отже, якщо умови щодо застави транспортного засобу передбачені у кредитному договорі, то цей договір має бути нотаріально посвідчений. У протилежному випадку умови договору щодо застави слід визнавати недійсними.

За змістом ст.585 ЦК України, у разі недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення договору застави, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню право застави не виникає.

Тому позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.

У зустрічному позові ОСОБА_3 зазначив, що на його думку кредитно-заставний договір від 28 березня 2008 року має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Тобто зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з письмового заперечення ОСОБА_3 проти позову (а.с.133-136), відповідач не заперечує факту отримання ним кредиту у розмірі 70 993 грн для придбання автомобіля 28 березня 2008 року з процентною ставкою на залишок по кредиту 9,6% та здійснення платежів на погашення кредиту згідно графіка. Відповідач не заперечує того факту, що має заборгованість за кредитним договором та готовий її сплачувати, але на тих умовах, на яких було укладено договір.

Тому підстав для визнання недійсним договору від 28 березня 2008 року в цілому суд не знаходить.

Однак в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою, предметом якої є автомобіль Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_1, договір слід визнати недійсним через відсутність нотаріального посвідчення.

Як передбачено пунктом 6.3.1 договору від 28 березня 2008 року, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

06 січня 2009 року на адресу ОСОБА_3 був направлений лист ПАТ «КБ «Приватбанк» (а.с.160), яким позичальника було повідомлено про те, що починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором від 28 березня 2008 року складатиме 21% на рік. У разі незгоди зі зміненими умовами кредитування ОСОБА_3 запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року надати письмове повідомлення про свою незгоду та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

ОСОБА_3 у лютому 2009 року надіслав до банку лист про свою незгоду зі зміненою процентною ставкою (а.с.161) оскільки це підвищення є необґрунтованим та порушує вимоги чинного законодавства, однак не погасив заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином змінена процентна ставка почала діяти з 01 лютого 2009 року.

За змістом ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

ОСОБА_3 довідався про односторонню зміну ПАТ «КБ «Приватбанк» процентної ставки за кредитним договором у лютому 2009 року, а з позовною заявою про визнання недійсною зміни приватним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в односторонньому порядку процентної ставки за кредитно-заставним договором від 28 березня 2008 року та встановлення розміру відсоткової ставки 21% на рік звернувся лише у листопаді 2014 року з пропущенням трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за наявності заяви представника позивача про застосування строку позовної давності.

Обставин, що могли бути підставою для зупинення або переривання перебігу позовної давності у судовому засіданні не встановлено.

Тому в частині визнання недійсною зміни ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку процентної ставки за кредитно-заставним договором від 28 березня 2008 року у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Вимоги зустрічної позовної заяви щодо визнання протиправними та незаконними дій ПАТ КБ «Приватбанк», визнання неукладеним правочину про підвищення процентної ставки, виключення позичальника зі списку неплатників у Бюро кредитних історій не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений ст.16 ЦК України.

Судові витрати за первісним позовом слід покласти на позивача.

Судові витрати на сплату судового збору за зустрічним позовом в сумі 243 грн 60 коп (а.с.137) підлягають стягненню з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним кредитно-заставний договір від 28 березня 2008 року, укладений між приватним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 в частині забезпечення виконання зобов'язань позичальника заставою, предметом якої є автомобіль Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: У. М. Болдирєва