Ухвала суду № 42478176, 14.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р.Справа № 818/2707/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 818/2707/14

за позовом Сумської торгово-промислової палати

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області третя особа Публічне акціонерне товариство "Терра Банк"

про визнання податкової вимоги нечинною,

ВСТАНОВИЛА:

Сумська торгово-промислова палата (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), третя особа - публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі по тексту - ПАТ "Терра Банк"), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №8292-25 від 01.09.2014 на суму 52164,30 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року адміністративний позов Сумської торгово-промислової палати до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Терра Банк" про визнання податкової вимоги нечинною задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Сумах №8292-25 від 01.09.2014 на суму 52164,30 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2014 Сумською торгово-промисловою палатою було подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року (а.с.36-39), якою самостійно узгоджено суму податкового зобов'язання в розмірі 83 829,00 грн., що підтверджується копією квитанції №2 (а.с.33) та копією повідомлення про отримання звітності (а.с.35).

У зв'язку з переплатою в сумі 1 000,00 грн. та у зв'язку з частковою сплатою в розмірі 30 664,70 грн. розмір несплаченого грошового зобов'язання складає 52 164,30 грн.

Сумська торгово-промислова палата листом №443 від 27.08.2014 (а.с.9) повідомила податковий орган про те, що 6 серпня 2014 р. було подано до Сумського відділення банку №43 ПАТ «Терра Банк» платіжні доручення за №19 від 6 серпня 2014 р. та №20 від 6 серпня 2014 р. для переказу коштів в сумі 100500,00 грн. та 400000,00 грн. відповідно з рахунку позивача на рахунок місцевого бюджету - податку на прибуток та державного бюджету - податку на додану вартість (а.с.11). Ці платіжні документи було прийнято до сплати та зареєстровано банківською установою, що підтверджується відбитком печатки банку на них.

Також 14 серпня 2014 року були надані платіжні доручення №22,23,24,25 на загальну суму 3600,00 грн. для переказу коштів до державного бюджету - податку на додану вартість (а.с.12-13). Ці платіжні документи теж було прийнято до сплати та зареєстровано банківською установою, що підтверджується відбитком печатки банку на них.

01.09.2014 ДПІ у м. Сумах було винесено податкову вимогу №8292-25 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 52164,30 грн. (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно положень пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє погодитись із висновком податкового органу, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Отже, не зважаючи на звільнення від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, приписи пп. 129.3.1 п. 129.3 та п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України покладають на платника податків обов'язок погасити суму основного зобов'язання шляхом її зарахування на відповідні рахунки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом із тим, положення п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України визначають податковим обов'язком обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.

У той же час, Кодекс не наводить визначення поняття «сплата», утім відповідно до п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Положеннями п.22.4 ст.22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Системний аналіз викладеного, свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Отже, направлення позивачем платіжних доручень з призначенням платежу «податок на додану вартість за липень 2014 року» від 14.08.2014 року № 22,23,24,25 та від 06.08.2014 року №20 призначенням платежу «податок на додану вартість за 2014 року» на загальну суму 403600,00 грн. дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням фактичної сплати позивачем своїх податкових зобов'язань до бюджету, про що у даному випадку свідчать встановлені обставини, доводи контролюючого органу про наявність у позивача боргу з податку на додану вартість за липень 2014 року станом на 31.08.2014 року у зв'язку з несвоєчасним надходженням грошових коштів до бюджету з вини банку є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 818/2707/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2015 р.