Постанова № 42478071, 22.01.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/75/15-а11 год. 30 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Попкової Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Херсонській області (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення позивачу у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача, підтримавши позовні вимоги, пояснив, що земельна ділянка площею 1,0 га, яку позивач має намір отримати у власність, розташована біля житлового будинку подружжя Павлюк. Починаючи з 2009 року по 20 жовтень 2014 року дана земельна ділянка перебувала в користуванні у ОСОБА_4 на умовах оренди для ведення особистого селянського господарства, проте наприкінці жовтня 2014 р. ОСОБА_4 достроково розірвав договірні відносини з метою подальшої безоплатної приватизації земельної ділянки площею 1,0 га на користь дружини - ОСОБА_3 Після розірвання договору оренди позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, отримавши відмову Управління у наданні такого дозволу, з посиланням на включення даної земельної ділянки до переліку земель державної і комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу, оскільки вони вчинені Управлінням без законних на те підстав, тобто всупереч норм Конституції України та чинного земельного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що на виконання рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 р., які введено в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 р. № 328, територіальні органи Держземагенства зобов'язано сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги. Наказом Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 23.10.2014р. затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Наказом відповідача від 13.11.2014 р. внесено зміни до наказу від 23.10.2014 р., після чого до зазначеного Переліку включено також земельну ділянку, яку позивач має намір отримати у власність безоплатно, а відтак - право на цю землю має набуватись тільки на конкурентних засадах. Вказані обставини слугували підставою для відмови у задоволенні заяви позивача, а тому, як вважає відповідач, у діях Управління відсутні ознаки протиправності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

06.11.2014 р. ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держземагенства у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району.

11.12.2014 р. Головне управління Держземагенства у Херсонській області, посилаючись на статті 134 та 136 Земельного кодексу України та на рішення колегії Держземагенства України, які введені в дію наказом Держземагенства від 15.10.2014 р. № 328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 р. № 37732/0/1-14, запропонувало ОСОБА_3 прийняти участь у земельних торгах щодо продажу права на земельну ділянку.

Тобто, вказаним листом відповідач повідомив позивача про наявність обставин, які перешкоджають позитивному вирішенню питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 є те, що на виконання рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 р. відповідачем включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, земельну ділянку, намір безоплатно отримати яку має позивач. Інших підстав для відмови відповідачем не наведено.

Надаючи оцінку обґрунтованості вимог позивача про протиправність дій щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Правовідносини, що пов'язані із використанням, охороною та відтворенням земель врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 ЗК України, зокрема частиною 1 передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, чого зроблено не було.

Крім того, статтею 118 Земельного кодексу України встановлено вимоги до заяви, яку подають громадяни з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та виключний перелік документів, які додаються до такої заяви.

Судом встановлено, що з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства 06.11.2014 р. позивачем подано до Управління відповідну заяву, до якої додано передбачені ЗК України документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого селянського господарства (абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 135 ЗК України).

Таким чином, ЗК України встановлено винятки, коли продаж земельної ділянки проводитися не на аукціоні, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Отже, позивачем дотримано вимоги земельного законодавства, які регулюють порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Суд критично оцінює посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 136 ЗК України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися до завершення торгів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Як встановлено судом, 03.08.2009 р. між ОСОБА_4 та Бериславською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Новокаїрської сільської ради строком на 25 років.

17.10.2014 р. Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області прийнято рішення про припинення права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови ОСОБА_4 від права користування.

Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.11.2014 р. до вказаного реєстру внесено запис про припинення права користування ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 1,0 га на підставі рішення реєстраційного органу за №16959132.

Тобто, земельна ділянка площею 1,0 га, яку позивач має намір отримати у власність, до 04.11.2014 р. належала на праві користування чоловіку позивача - ОСОБА_4.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Дотримуючись приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України, позивач 06.11.2014 р. звертається до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району.

Відповідачем листом від 11.12.2014 р. відмовлено з тих підстав, що вказана земельна ділянка включена Управлінням до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, затвердженого наказом від 23.10.2014 р. № 21-81/19-14, проте жодних доказів того, що спірна земельна ділянка внесена до цього переліку відповідачем не надано.

Слід відмітити, що рішення про затвердження вказаного вище Переліку відповідачем прийнято 23.10.2014 р., у той час, як право користування земельною ділянкою припинено 04.11.2014 р.

У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що Управлінням 13.11.2014 р. до Переліку земель, які виставляються на земельні торги, включено земельну ділянку, яку має намір отримати позивач, однак доказів таких дій відповідачем суду не надано.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, відповідач, відповідно до пунктів 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, відмовляючи позивачу в наданні права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, відповідач перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління видати позивачу дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, слід зазначити наступне.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 КЗК України).

Таким чином, у даному випадку, повноваження щодо розпорядження землями належить виключно відповідачу, для реалізації яких йому надано право діяти в установлений законодавством спосіб, не виходячи за межі компетенції, дотримуючись норм земельного законодавства.

Отже, питання про надання дозволу належить до компетенції відповідача за умови дотримання позивачем вимог земельного законодавства щодо отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління видати позивачу дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність слід відмовити.

У свою чергу, суб'єкт владних повноважень, здійснюючи надані йому повноваження, не вправі відмовляти у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення з тих самих підстав, які визнані судом протиправними.

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд, враховуючи вимоги ст. ст. 11, 162 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Держземагенства у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Херсонській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Херсонській повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.11.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 січня 2015 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 6.3