Постанова № 42478005, 25.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 р. справа № 804/19122/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Васейка М.Д.

представника відповідача Біловола В.О.

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні № 44125250,-

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні №44125250;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні №44125250.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору не врахував ту обставину, що позивач під час виплати доходу на користь фізичної особи є податковим агентом останньої, згідно Податкового кодексу України та повинен нараховувати утримувати та сплачувати за рахунок сплачених коштів за фізичну особу податок на доходи фізичних осіб. Таким чином, сума у платіжному дорученні позивача не відповідає сумі, яка вказана у рішеннях суду, оскільки позивач утримав та сплатив з неї податки згідно ПК України. Позивач також вказує на той факт, що виконання рішень судів ним було здійснено добровільно у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення; грошові кошти перераховувались з рахунку позивача на рахунок фізичної особи; у платіжних дорученням чітко вказано, що сума перераховується на користь фізичної особи на виконання рішення суду. Також зазначає, що зважаючи на протиправні дії відповідача, стосовно винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, з метою запобігання незаконному стягненню додаткових сум, ДП «Придніпровська залізниця» 06.11.2014р. в добровільному порядку, в межах встановленого строку, перерахувала суми грошових коштів, на стягнення яких в примусовому порядку наполягав Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р. відкрито провадження у справі у зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви та відповідністю адміністративного позову вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачем були подані письмові заперечення в яких він зазначає, що в Кіровському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №45370429. До зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження ВП № 44125250 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/180/317/14 від 11.06.2014р. виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_4 з відшкодування моральної шкоди у розмірі 97450 грн. Рішення суду позивачем було виконано частково в самостійному порядку, а саме 30.09.2014р. на рахунок ОСОБА_4 перераховано 81127,10 грн., а решту 16322,90 грн. на користь держави в рахунок прибуткового податку із суми моральної шкоди. Оскільки, ДП «Придніпровська залізниця» рішення суду не виконано в повному обсязі, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» 06.11.2014р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. була винесена постанова про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні №44125250, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання 25.12.2014р. з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву про здійснення розгляду справи без участі представника, заявою зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі №180/317/14-ц від 12 березня 2014 року присуджено до стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, солідарно, в рахунок відшкодування моральної шкоди 97450 грн. на користь ОСОБА_4.

23.07.2014р. постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. було відкрито виконавче провадження ВП №44125250 з примусового виконання виконавчого листа №2/180/317/2014, виданого 11.06.2014р. Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди (боргу) у розмірі 97450 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження було встановлено боржнику строк для самостійного виконання виконавчого документа до 29.07.2014 року.

Слід зазначити, що постановою визначено, що сплаті підлягають грошові кошти у розмірі 97450 грн. та зазначено номер рахунку на поповнення картки стягувача у ПАТ КБ «Приватбанк», на якій належить в добровільному порядку перерахувати кошти.

29.07.2014 року постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. ВП №44125250 зупинено у зв'язку із надходженням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про зупинення виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року та ухвали апеляційного суду від Дніпропетровської області від 14 травня 2014 року.

Так, 05.11.2014 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/180/317/2014.

На добровільне виконання виконавчого листа суду на користь фізичної особи на вказаний відповідачем розрахунковий рахунок ДП «Придніпровська залізниця» платіжним дорученням №2985 від 30.09.2014 року перераховано суму моральної шкоди в розмірі 81127,10 грн. із зазначенням призначення платежу «відшкодування моральної шкоди по справі від 23.07.2014 року, вик.лист №2/180/317/2014 виданий 11.06.14р. Марганецьким міськсудом. Карта №.».

Одночасно 30.09.2014 року платіжним дорученням №2986 ДП «Придніпровська залізниця» було перераховано прибутковий податок із суми моральної шкоди ОСОБА_4 (з доходів фізичних осіб) в розмірі 16322,90 грн. із призначенням платежу «*,101;01074377;01 прибутковий податок із суми моральної шкоди ОСОБА_4 згідно ВП №44125250 по виконавчому листу №2/180/317/2014. Термін сплати 30.09.2014 року».

06.11.2014 року відповідачем винесено оскаржувану постанову у виконавчому провадженні №44125250 про стягнення з боржника - ДП «Придніпровська залізниця» виконавчого збору, згідно якої, звернено до стягнення виконавчий збір у розмірі 1632,29 грн., у зв'язку із невиконанням у добровільному порядку вимог виконавчого документу.

Також судом встановлено, що платіжним дорученням №15723 від 06.11.2014 року на користь Кіровського відділу ДВС перераховані 1 162841,89 грн., із призначенням платежу «Документ СКБ Оплата по виконанню рішень суду про стягнення моральної шкоди внаслідок ДТП у м. Марганець 12.10.2010 року згідно реєстру 4/1046 від 06.11.2014 року.».

15.12.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №44125250, у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Як вбачається, предметом спору є фактично відносини з приводу зобов'язання чи відсутності такого у позивача, як податкового агента, сплачувати під час виконання судових рішень про стягнення шкоди (моральної та матеріальної шкоди) за фізичну особу податок на доходи фізичних осіб; а також те, чи буде отримання грошових коштів фізичними особами за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб повним виконанням виконавчого документу у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб (далі - податок) є, відносно розглянутого випадку, як фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і податковий агент.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Кодексом.

Отже вирішальним питанням для розгляду справи є визначення чи підлягають оподаткуванню податком з доходів громадян суми за виконавчим документом, що виконується у спірному виконавчому провадженні.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі №180/317/14-ц від 12 березня 2014 року присуджено до стягнення на користь ОСОБА_4 суми відшкодування саме моральної шкоди у розмірі 97450 грн..

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України(п.п. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до п.п. а) п.171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом а) та б) пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п.п. 168.1.1 та п.п.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, податковий агент утримує та перераховує податок лише у разі, коли проводить нарахування доходів; при нарахуванні доходів у податкового агента виникає заборгованість перед одержувачем доходів; нараховані доходи є джерелом для утримання податку з такого доходу; при виплаті такого доходу у податкового агента виникає зобов'язання щодо перерахунку до бюджету утриманого за рахунок доходу податку. Тобто, податок утримується від суми такого доходу та за рахунок такого доходу при його нарахуванні.

Оскільки позивач є юридичною особою, то останній при виплаті доходу на користь фізичної особи є податковим агентом останньої та повинен нараховувати, утримувати та сплачувати за фізичну особу податок на доходи фізичних осіб.

Норми Податкового кодексу України не передбачають будь-якого іншого порядку оподаткування доходів, які сплачується юридичною особою на користь фізичної особи в залежності від порядку її виплати, а саме: або добровільно, або примусово за рішенням суду.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано про те, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Таким чином, дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Поняття збитків міститься у статті 23 Цивільного кодексу України, до яких згідно ч.2 вказаної статті відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частин 2 та 4 статті 24 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд зазначає, що виключення пункту «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України стосується саме відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; шкоди життю та здоров'ю, та не стосуються немайнової (моральної) шкоди.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У відповідності до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, рішення суду є однією із підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків.

За вказаних обставин виконання рішення суду повинно здійснюватись з урахуванням як норм Закону України «Про виконавче провадження» так і норм Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом відносно Закону України «Про виконавче провадження» стосовно оподаткування доходів отриманих фізичними особам, в т.ч. і на виконання рішень судів.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутнє присудження фізичній особі грошових коштів на відшкодування шкоди саме здоров'ю, життю фізичної особи або матеріальної шкоди.

Враховуючи те, що рішенням місцевого загального суду у справі №2/180/317/2014р. стягнуто з позивача на користь фізичної особи саме моральну (немайнову) шкоду, то позивач як податковий агент під час добровільного виконання виконавчого документу (перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок фізичної особи) повинен був нарахувати, утримати та сплатити за фізичних осіб податок на доходи фізичних осіб, що позивачем і було зроблено.

Враховуючи те, що позивач під час виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні № 44125250 виплатив грошові кошти у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди на користь фізичних осіб за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб згідно норм Податкового кодексу України, то останній вважається таким, що виконав у повному обсязі виконавчий документ.

У розглянутому спорі державний виконавець перед винесенням спірної постанови мав перевірити чи наявний факт добровільного виконання за виконавчим документом, та прийняти сплату суми відшкодування за вирахуванням суми податку за належне й повне його виконання.

За вказаних обставин відповідач протиправно нарахував позивачу виконавчий збір у виконавчому провадженні № 44125250.

Отже, рішення відповідача про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 44125250 не є обґрунтованим, тобто прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не надано обґрунтування тому, чому відповідач вирішив стягнути з позивача виконавчий збір з огляду на норми Податкового кодексу України та Закон України «Про виконавче провадження» та не наведено розрахунку суми виконавчого збору.

Окрім того, позивач під час виконання виконавчих документів керувався роз'ясненням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, що викладено у листі від 03.10.2014 року № 26134/10/28-01-48-30 та роз'ясненням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.03.2014 року № 1630/10/04-36-17-01-16, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до п.53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За вказаних обставин суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. у виконавчому провадженні № 44125250.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні №44125250, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Також, вказаним вище законом України передбачено, що державний виконавець вчиняє дій з приводу примусового виконання виконавчого документу та виносить постанови про стягнення виконавчого збору.

Згідно чинного законодавства вчинення державним виконавцем дій по винесенню постанов про стягнення з боржника виконавчого збору прямо передбачено у повноваженнях державного виконавця. Тобто, вказані дії державного виконавця є частиною процесу реалізації державним виконавцем своїх повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для позивача, а саме: постанов про стягнення виконавчого збору у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, виключно результат реалізації повноваження державного виконавця (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по винесенню постанов) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання державним виконавцем вимог актів законодавства щодо порядку здійснення виконавчого провадження входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог позивача, оскільки оскаржувані дії державного виконавця не є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні п1.ч.2 ст. 17 КАС України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Державним підприємством «Придніпровська залізниця» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в частині майнових вимог до суду в розмірі 182,70 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 16643 від 10.12.2014 р..

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову в частині майнових вимог до суду в сумі 182,70 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30 грудня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні № 44125250 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 грн. у виконавчому провадженні № 44125250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" ( код ЄДРПОУ 01073828, індекс 49600, місто Дніпропетроськ, проспект Карла Маркса, будинок 108) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник