Постанова № 42477915, 27.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 909/1115/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Верховинської центральної районної лікарні, смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області № 916/01-05 від 03.12.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 року

у справі № 909/1115/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська Енергозберігаюча Компанія", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Верховинської центральної районної лікарні, смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області

про: стягнення заборгованості в сумі 70 774,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Басюк О.Л.- представник на підставі довіреності б/н від 07.02.14 року;

від відповідача: Федюк В.Д.- представник на підставі довіреності № 13/01-05 від 12.01.2015 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 року у справі № 909/1115/14 (суддя Грица Ю.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська Енергозберігаюча Компанія" до відповідача Верховинської центральної районної лікарні задоволено та стягнуто з Верховинської центральної районної лікарні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська Енергозберігаюча Компанія" - 64 136,16 грн. заборгованості, 2 335,26 грн. - 3% річних, 4 303,53 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 року у справі № 909/1115/14, відповідач - Верховинська центральна районна лікарня - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що обов'язок по оплаті несе не відповідач, а колишній головний лікар Пугальський В.О.. Як стверджує апелянт у п.6.1.3 розділу 6 статуту Верховинської центральної районної лікарні, зазначено що у випадку якщо сума угоди перевищує п'ятдесят тисяч гривень, право на укладення таких договорів надається підприємству за погодженням з органом, уповноваженим районною радою здійснювати управління комунальним майном з подальшим погодженням на сесії районної ради. В даному випадку сума за виконані роботи становить 64136,16 грн., а отже як зазначає скаржник не була передбачена кошторисом. Окрім того, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не залучив головного лікаря- Пугальського В.О., як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.14 р. у справі № 909/1115/14, відмовити у позові та визнати договори, на підставі яких позивач просить стягнути кошти, нікчемними.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/1115/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Марка Р.І. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.14 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 20.01.15 р. та відстрочено скаржнику сплату судового збору до 20.01.15 року.

Ухвалою суду від 20.01.15 року розгляд справи відкладався на 27.01.15 року з підстав, викладених у ній.

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 27.01.15 року представник скаржника (позивача) з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній та надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником скаржника подано клопотання (№ 01-04/447/15 від 27.01.15 року) про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції № NO2ZN55130 від 16.01.15 року про сплату судового збору в сумі 913,50 грн., а також копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Дане клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ "Прикарпатська Енергозберігаюча Компанія" (підрядник) та Верховинською центральною районною лікарнею (замовник) 03.06.2013 за № 21 та 10.06.2013 за №29 укладено договори, відповідно до умов яких позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача гідрохімічне очищення системи опалення хірургічного корпусу Верховинської ЦРЛ та гідрохімічне очищення котлів Е1/9 (2шт.) Верховинської ЦРЛ, Івано-Франківської області, а скаржник зобов'язався прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт (п.п. 1.1-1.2 договорів).

Відповідно до п. 2.1 ціна договору № 21 від 03.06.2013 складає 34 137,79 грн., в т.ч. ПДВ - 20% 5 689,63 грн. Ціна договору № 29 від 10.06.2013 складає 29 998,37 грн. в т.ч. ПДВ - 20% 4 999,73 грн. Кінцева ціна договорів визначається по фактично виконаних об'ємах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

У розділі 3 договорів сторони визначили умови оплати виконаних робіт, а саме: оплата проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах форми № КБ-2в, КБ-3; оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача; кінцевий розрахунок по даних договорах проводиться відповідачем не пізніше 30.06.2013 після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків (п.п. 3.1, 3.3, 3.4). Порядок здачі-приймання робіт в цілому сторони передбачили пунктами 4.1.-4.5. договорів.

Договори були фактично виконані позивачем, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за червень 2013 року, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2013 року та кошторисною документацією на суму 34137,79 грн., актом приймання виконаних робіт за червень 2013 року, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2013 року та кошторисною документацією на суму 29998,37 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, скаржник просить визнати нікчемними вищезазначені договори. Однак, згідно із ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вимог про визнання таких договорів недійсними відповідач суду першої інстанції не заявляв. При цьому, суд першої інстанції підставно відхилив клопотання скаржника про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - колишнього головного лікаря Пугальського В.О., оскільки рішення з даного спору не впливає на його права та обов'язки. У спірних відносинах головний лікар- Пугальський В.О. представляв юридичну особу, а відтак, права та обов'язки на підставі цих правочинів, виникли для самої юридичної особи.

Не заслуговують на увагу також посилання скаржника на перевищення повноважень головного лікаря- Пугальського В.О. в частині суми, яка підлягає оплаті. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено два договори, а саме договір № 21 від 03.06.13 року, предметом якого було гідрохімічне очищення системи опалення хірургічного корпусу Верховинської ЦРЛ на суму 34137,79 грн. та договір № 29 від 10.06.2013 року предмет якого гідрохімічне очищення котлів Е1/9 Верховинської центральної районної лікарні на суму 29998,37 грн. Отже, посилання апелянта на п.6.1.3 розділу 6 статуту Верховинської центральної районної лікарні, згідно якого у випадку якщо сума угоди перевищує п'ятдесят тисяч гривень, право на укладення таких договорів надається підприємству за погодженням з органом, уповноваженим районною радою здійснювати управління комунальним майном з подальшим погодженням на сесії районної ради, колегією суддів відхиляються у зв'язку із безпідставністю, оскільки як вбачається із вищенаведеного, сума кожного із зазначених договорів не перевищувала 50000 грн..

У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи, що вказана сума боргу підтверджена матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що позовна вимога про стягнення 64136,16 грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.

Пунктом 6.4. договорів передбачено, що при несвоєчасній оплаті відповідачем вартості виконаних позивачем робіт, він виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Внаслідок неналежного виконання умов договору було нараховано 2335,26 грн. - 3% річних, 4303,53 грн. пені.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обгрунтованість стягнення 3 % річних та пені з відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. у справі № 909/1115/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Верховинської центральної районної лікарні залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. у справі № 909/1115/14- без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 28.01.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.