Ухвала суду № 42477839, 21.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.Справа № 816/4247/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Черчик А. В.,

представника відповідача - Решетнік М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 816/4247/14

за позовом Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.10.2014 року Науково-технічне товариство з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23.10.2014 №0001452310, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60 533,00 грн. та №0001462310, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 908,00 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25.11.2014 рокувідмовив у задоволенні позову.

Науково-технічне товариство з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості підлягають відхиленню, оскільки їх ненадання не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності інших документів на підтвердження реальності постачання товарів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення,яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, наказом начальника ДПІ у м. Полтаві від 22.09.2014 №2068 за наслідками проведення документальних перевірок ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" та у зв'язку з надходженням інформації по ТОВ "Акцент-Медіа", що свідчать про можливі порушення НТ ТОВ "Букрос-Сервіс" податкового законодавства та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку НТ ТОВ "Букрос-Сервіс" (а.с. 256 т. 1).

На підставі даного наказу працівниками ДПІ у м. Полтаві у період з 02.10.2014 по 08.10.2014 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НТ ТОВ "Букрос-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Еко-Пром-Груп" за березень 2011 року, з ТОВ ТПК "Колір" у квітні, травні 2012 року та з ТОВ "Акцент-Медіа" у грудні 2011 року, січні, березні, травні 2012 року, результати якої оформлено актом від 09.10.2014 №5540/16-01-22-07-12/30979055 (а.с. 23-34 т. 1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення НТ ТОВ "Букрос-сервіс" вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 70 995,00 грн. а саме: за 1 квартал 2011 року на 20 701,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 9 340,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 14 449,00 грн., за 2 квартал 2012 року на 26 505,00 грн., а також порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 63 687,00 грн., а саме: за березень 2011 року на суму 16 561,00 грн., за грудень 2011 року на суму 8 122,00 грн., за січень 2012 року на суму 6 159,00 грн., за березень 2012 року на суму 7 602,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 3 579,00 грн., за травень 2012 року на суму 21 664,00 грн.

Не погодившись із виявленими перевіркою порушеннями, позивач подав заперечення на вказаний акт, яке було залишене без задоволення.

На підставі висновків акту від 09.10.2014 №5540/16-01-22-07-12/30979055 відповідачем 23.10.2014 були винесені податкове повідомлення-рішення №0001452310 (а.с. 42 т. 1), яким НТ ТОВ "Букрос-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 60 533,00 грн. (50 294,00 грн. - за основним платежем та 10239,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0001462310 (а.с. 43 т. 1), яким НТ ТОВ "Букрос-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 58 908,00 грн. (47 126,00 грн. - за основним платежем та 11 782,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно визначив платнику розмір грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, протягом 2011-2012 років позивач, як покупець, уклав ідентичні за змістом договори поставки/купівлі-продажу з дніпропетровськими суб'єктами-постачальниками - ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа".

Так, 21.03.2011 у м. Полтаві позивач уклав договір поставки №21/03 із ТОВ "Еко-Пром-Груп" (м. Дніпропетровськ, вул. Чорноморська, 2-а) (а.с. 46-47 т. 1), 20.12.2011 - договір поставки №20/12 із ТОВ "Акцент-Медіа" (м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 7) (а.с. 55-56 т. 1), 24.04.2012 - договір купівлі-продажу №24/04 КП із ТОВ ТПК "Колір" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 9) (а.с. 93-94 т. 1).

Відповідно до специфікацій, підписаних учасниками договорів, покупець здійснив придбання секції та шпінделя турбобура 3ТСШ-240 б/в; гвинтову пару 195, ЗИП для перевідника лінії зв'язку; корпус, гвинт регулювальний, центратор до керновідбірного снаряду "Надра 164"; перевідник лінії зв'язку (кабельний); прийомо-передатчик телесистеми ф32мм; гвинтова пара 85, підшипник 296708, опора д-85; немагнітний корпус телесистеми б/в.

На виконання умов вказаних договорів постачальниками були виписані на ім'я НТ ТОВ "Букрос-сервіс" рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Отримання товару, відповідно до довіреностей, здійснювалося директором НТ ТОВ "Букрос-сервіс" Петруком М.В. На підтвердження факту переміщення товару за допомогою автомобільного транспорту з м. Дніпропетровська до м. Полтави позивач надав товарно-транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, досліджуючи фактичні обставини виконання умов договорів поставок/купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа", встановлено наступні недоліки, наявність яких спростовує факти, відображені даними суб'єктами у документах первинної бухгалтерської звітності.

Так, відповідно до пункту 1.3. укладених договорів, якість і комплектність товару, що поставляється повинна відповідати діючим стандартам країни походження товару, діючої нормативно-технічної документації і підтверджується відповідним документом (сертифікатом відповідності, паспортом, свідоцтвом), який надається постачальником разом із супровідними документами. Разом із товаром постачальник зобов'язується надати покупцю технічний паспорт (сертифікат) на відповідний товар та інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів чинного законодавства України (п. 1.4.).

Всупереч наведеним домовленостям, постачальники таких документів покупцю на надавали.

Також судом першої інстанції встановлено, що поставка товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа" фактично не відбулася, тоді як мало місце лише документальне оформлення господарських взаємовідносин з метою спотворення показників податкової звітності.

На користь даного висновку свідчить ще й та обставина, що за наслідками перевірки даних, відображених у товарно-транспортних накладних, ДПІ у м. Полтаві виявлено невідповідність записів щодо моделей транспортних засобів за їх державними номерними знаками відомостям, які містяться в базах АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України.

Слід вказати, з матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновків акту перевірки від 09.10.2014 №5540/16-01-22-07-12/30979055 стали висковки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 08.08.2014 №733/22-04/35495491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТПК "Колір", акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 07.08.2014 №1111/04-62-22-3/34432949 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Еко-Пром-Груп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2013", акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.06.2014 №717/22-01/36495555 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Акцент-Медіа" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти обліку за період з 01.07.2011 по 30.04.2011.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначене з огляду на наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України в частині пропуску строку 1095 днів для визначення суми грошових зобов'язань, оскільки, як вбачається з детального розрахунку суми грошового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (а.с. 13 т. 2) до розрахунку сума за операціями з ТОВ "Еко-Пром-Сервіс", які мали місце у березні 2011 року, не включена.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 №0001452310 та №0001462310, оскільки відповідач довів правомірність своїх дій в ході судового розгляду справи.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 816/4247/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.01.2015 р.