Постанова № 42477718, 05.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 січня 2015 року 13 год. 15 хв. № 826/17187/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Саченко Марії Миколаївни та державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 листопада 2014 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - первинний відповідач) про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора первинного відповідача Саченко Марії Миколаївни щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) за ОСОБА_2;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9159783 від 17 грудня 2013 року, прийнятого державним реєстратором первинного відповідача Саченко Марією Миколаївною (далі - оскаржуване рішення);

- зобов'язання первинного відповідача скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки первинним відповідачем порушено норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), яким чітко визначено документи, необхідні для проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17 листопада 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 (далі - третя особа).

Крім того, у судовому засіданні 08 грудня 2014 року судом, згідно зі ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача належним - державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Саченко Марією Миколаївною (далі - відповідач-1) та до участі у справі співвідповідача залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідачів не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду у судовому засіданні 17 листопада 2014 року.

Третя особа (його уповноважений представник) у судове засідання 08 грудня 2014 року не прибув.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 грудня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 09 грудня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача-1, а також зобов'язання відповідача-2 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речового права третьої особи на нерухоме майно - квартиру. Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 17 грудня 2013 року прийнято оскаржуване рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру за третьою особою.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову (з урахуванням уточнень позовних вимог), виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм т обставин.

Так, на час прийняття оскаржуваного рішення порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено нормами Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Суд звертає увагу, що Порядок № 868, на норми якого у ході судового розгляду справи посилалися представники сторін, набрав чинності 12 лютого 2014 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зокрема, згідно з п.п. 7, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 23 Порядку № 703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці 2 або 3 цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

У разі подання додаткових документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, до раніше прийнятої заяви про державну реєстрацію, розгляд якої зупинено, заявник пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документи, що зазначені в п. 9 цього Порядку, та подає картку прийому заяви про державну реєстрацію. Після прийняття додаткових документів орган державної реєстрації прав, нотаріус повертає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію, до якої внесені відомості про прийняті документи.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.

Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в одному примірнику.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, карткою прийому заяви від 17 жовтня 2013 року № 6884263, уповноважений представник третьої особи звернувся до органу державної реєстрації із відповідною письмовою заявою з метою державної реєстрації права приватної власності на квартиру за третьою особою. Разом із такою заявою подано: нотаріальну копію судового рішення, технічний паспорт, нотаріальну копію довіреності на ім'я уповноваженого представника третьої особи, копію його паспорта і довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера, копію паспорта третьої особи, копію картки платника податків. До заяви також додано копію документа, що підтверджує факт сплати державного мита.

За результатами розгляду вище перелічених документів, 21 листопада 2013 року відповідачем-1 прийнято рішення № 8178619 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що не подано усі необхідні документи, а саме не подано копію судового рішення, завірену судом.

У подальшому, 17 грудня 2013 року відповідачем-1 прийнято рішення № 9158947 про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та оскаржуване рішення, яким, як уже зазначено вище, за третьою особою зареєстровано право приватної власності на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Вище викладений перелік підстав є вичерпним.

Проаналізувавши вище викладені норми, враховуючи надання уповноваженим представником третьої особи органу державної реєстрації необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, а також зважаючи на відсутність передбачених нормами Закону підстав для відмови у проведенні такої реєстрації, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення.

Зокрема, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, не заперечується представниками сторін, правовстановлюючим документом, на підставі якого уповноважений представник третьої особи звернувся до органу державної реєстрації, є судове рішення, яке набрало законної сили, а саме рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 року у справі №2604/25756/12, яким, зокрема, за третьою особою визнано право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно - квартиру.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2011 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права на спадкове майно, позов задоволено: встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 з 2004 року по день її смерті для набуття ОСОБА_4 права на спадкування за законом у четверту чергу після померлої ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_4, як спадкоємцем за законом четвертої черги майна померлої ОСОБА_5, право власності на квартиру.

Поряд з цим, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2011 року скасоване та прийнято нове, яким у позові ОСОБА_4 до Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права на спадкове майно відмовлено.

За повідомленням Київського міського БТІ від 01 лютого 2012 року, квартиру на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2011 року, яке, як уже зазначено вище, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року, скасовано.

У зв'язку з викладеним, у судовому порядку за третьою особою у даній справі визнано право власності у порядку спадкування на спадкове майно, у тому числі на квартиру.

Тобто, ОСОБА_4, з якою позивачем 01 червня 2012 року укладено договір купівлі-продажу квартири (реєстраційний номер 1352), не є власником квартири.

Отже, як вбачається з вище викладених норм та з'ясованих обставин, фактично існує спір про право на квартиру, який може бути вирішено шляхом звернення зацікавленої особи до суду у порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на правомірність прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення, тобто відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача, за переконанням суду, також відсутні підстави для задоволення похідної від неї вимоги про зобов'язання відповідача-2 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речового права третьої особи на нерухоме майно - квартиру.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Саченко Марії Миколаївни та державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин