Постанова № 42477527, 20.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/14753/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Багінська М.В. ( за довіреністю № 1258 від 24.09.2014 року. Куць О.Т. (за довіреністю №907 від 01.07.2014 року).

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014р.

у справі № 910/14753/14 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 148 451,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 148 451,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014р. у справі № 910/14753/14 припинено провадження в частині стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру " заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 5000, 00 грн. Стягнуто з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" заборгованість в розмірі 143 451 грн. 86 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії № 081233 від 20.10.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 148 451,86 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру " звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014р. у справі № 910/14753/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 34 911 грн. 21 коп. і господарські витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відсутнє підтвердження отримання боржником актів виконаних робіт та рахунків за грудень 2012 року, січень, березень, жовтень 2013 року та зазначили, що борг відповідача складає не 108 540,21 грн., а лише 34 911, 65 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру " та призначено розгляд справи № 910/14753/14 на 23.12.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

17.12.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

23.12.2014р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином. Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 20.01.2015 рік.

20.01.2015 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України " ).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами

Представник відповідача, у судовому засіданні 20.01.2015 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2011 року між міським комунальним підприємством "Дніпропетровські теплові мережі" (позивач, енергопостачальна організація за договором) та Дніпропетровською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру " (відповідач, споживач за договором) укладено договір № 081233 про постачання теплової енергії. (а.с.12).

16.11.2011 року між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору № 0811233 від 20.10.2011, а також 13.12.2011 року - протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року (договір) (а.с.20,21).

22.12.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 22.12.2011 року та додаткову угоду № 2 від 21.06. 2012 року до договору про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року.(а.с.32, 17).

За умовами пункту 1.1. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді для потреб опалення в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором. Даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 20.10.2014 року.(п. 11.1 договору). Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб).(п. 2.1. договору ).

Згідно з додатком № 1 (лист 2) "Обсяги постачання теплової енергії споживачу за адресою: вул. Комсомольська, 58 " до договору енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 15.10. 2012 по 07.04.2013 теплову енергію в гарячій воді в межах: на опалення - 260,19 Гкал/рік.(а.с.19)

За умовами пунктів 7.1., 7.2., 7.4. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим.

Оскільки відповідач , споживаючи теплову енергію , не сплачував кошти за отримані послуги позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості в сумі 148 451,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з січня 2012 року по квітень 2012 року, з вересня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як передбачено ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як видно з матеріалів справи за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з січня 2012 року по квітень 2012 року, з вересня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію в порядку та на умовах, передбачених укладених між сторонами договором про постачання теплової енергії № 081233 від 20.10.2011 року .

Відповідно до п.7.2 зазначеного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам кого підписується акт на відпуск отримання теплової енергії по формі № 4 договору . Позивачем, як свідчать матеріали справи, щомісячно, направлялись відповідачу акти прийому передачі виконаних робіт, проте акти за серпень 2012 року, січень 2013 року та жовтень 2013 року відповідач не повернув, передбачену договором № 081233 від 20 жовтня 2011, теплову енергію отримав, зауважень не надав. Відсутність підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт не є підставою для звільнення відповідача від сплати за спожиту теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином доведено, що за період з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з січня 2012 року по квітень 2012 року, з вересня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії № 081233 від 20.10.2011 року. Обсяги та вартість поставленого товару підтверджено копіями актів прийому-передачі виконаних робіт за серпень 2012 року, за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року та за жовтень 2013 року (а.с.42-52), які були направлені відповідачу, що підтверджується копією реєстрів відправлення поштової кореспонденції, а також рахунками на оплату.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 148 451,86 грн.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, 29.09.2014 позивачем надані докази часткової сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн., а саме платіжні доручення: № 607 від 09.09.2014 року на суму 2000,00 грн., № 596 від 08.09.2014 року на суму 1000,00 грн., № 606 від 09.09.2014 року на суму 1000,00 грн., № 645 від 15.09.2014 року на суму 1000,00 грн. (а.с.87)

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено суму боргу, то провадження в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що матеріалами справи належним чином доведено, відповідачем не спростовано факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 0811233 від 20.10.2011 року та з урахуванням припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5000 грн., судом першої інстанції правомірно задоволено заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 143 451,86 грн.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що рахунки за спірний період вручені йому не належним чином, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до додатку № 5 (а.с. 21-24) до договору № 081233 від 20.10.2011 року, сторонами погоджено доставку рахунків відповідача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська 58, контролерами по доставці рахунків Бабушкінської абонентської служби МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» щомісячно розносились рахунки та акти прийому передачі виконаних робіт, що підтверджується реєстрами вручення рахунків (а.с. 56-63). Рахунок та акт прийому-передачі виконаних робіт за серпень 2012 та акт звірки направлені поштою, що підтверджується фіскальним чеком від 17.01.2014 року № 0610. (а.с.53).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/14753/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру " на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/14753/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/14753/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14753/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко