Рішення № 42477484, 28.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.15р. Справа № 904/9737/14

За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Лозуватського житлово-комунального підприємства, (с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область)

про стягнення 56 283,55 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Голубенко М.С. - представник (дов. № 16-04-279 від 27.01.15р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Лозуватського житлово-комунального підприємства (далі-відповідач) про стягнення 56 283,55 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 42 853,56 грн. - заборгованість за спожиту питну воду, 3 846,93 грн. - пеня, 7 674,87 грн. - інфляційних втрат, 1 908,19 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на централізоване питне водопостачання № 21 від 08.12.10р., в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту питну воду.

Представник позивача до суду надав клопотання, яким долучає документи до матеріалів справи, а саме: оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.01.15р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду відзив на позовну заяву № 16 від 23.01.15р., в якому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиту питну воду, інфляційні втрати, пеню за прострочення оплати та 3% річних, а також судовий збір визнає повністю.

Також, Лозуватське житлово-комунальне підприємство надало клопотання № 15 від 23.01.15р., яким просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника.

Розгляд справи відкладався з 13.01.15р. на 28.01.15р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2010 року між Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання", як виробник, та Лозуватським житлово-комунальним підприємством, як споживач, було укладено договір на централізоване питне водопостачання № 21.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд (п. 9.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, виробник зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання питної води до межі розподілу балансової належності мереж виробника, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, по підключеннях: водопроводу 500 м.м. споживача до Артемівської насосної станції виробника.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що обсяги питного водопостачання на 2011р. передбачені в наступному графіку, складеному на підставі заявки споживача та з врахуванням технічних можливостей виробника.

На момент укладання даного договору тариф на послуги питного водопостачання складає 0,51 грн. (з ПДВ) за 1м3. Орієнтована сума договору на момент його укладання на підставі передбачених п. 2.1. договору обсягів централізованого питного водопостачання складає 189108 грн. (з ПДВ), ПДВ 20% 31518 грн. Загальна сума договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом централізованого питного водопостачання та відповідними рахунками виробника, наданими за умовами даного договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться споживачем на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.

Підтвердження взаємних розрахунків за отриманий за фактом обсяг з питного водопостачання оформлюється актом звірки взаємних розрахунків щоквартально або за вимогою однієї із сторін (п. 4.6. договору).

З матеріалів справи вбачається, що об'єм постачання питної води за зазначений період підтверджується актами постачання питної води між виробником і споживачем, та виставленими на підставі даних актів рахунками, а саме:

- Акт № 26 від 21.11.2011р. та рахунком № 0001948 від 21.11.2011р.; (Додаток № 5)

- Акт № 26п. від 21.12.2011р. та рахунком № 002087 від 21.12.2011р.; (Додаток № 6)

- Акт № 23 від 25.11.2013р. та рахунком № 002217 від 25.11.2013р.; (Додаток № 7)

- Акт № 23 від 23.12.2013р. та рахунком № 002348 від 23.12.2013р.; (Додаток № 8).

Отримання вказаних рахунків відповідачем підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (додаток № 9).

Отже, позивач зазначає, що свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі та належним чином.

Станом на 17.11.2014 року свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги з постачання питної води за вищевказаним договором споживачем не виконано.

Таким чином, у відповідача перед позивачем за надані послуги утворилась заборгованість у сумі 42 853,56 грн.

Несплата відповідачем спожитої води призводить до порушення законних прав та інтересів позивача як суб'єкта підприємницької діяльності державної форми власності, основною метою якого є отримання прибутку за рахунок виробничої і підприємницької діяльності, а саме, перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами, виробництво питної води за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільчих водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" є підприємством виробником питної води, централізованого водопостачання, що забезпечує питною, технічною водою місто Кривий Ріг і п'ять прилеглих сільських районів Дніпропетровської області, гарантує існування цілого промислового регіону України та відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23.12.2004р. № 1734 є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Позивач вказує на те, що систематичні неплатежі відповідача, в умовах складної фінансово-економічної ситуації та зростання інфляції завдають йому значної шкоди, призводять до збільшення як дебіторської так і кредиторської заборгованості внаслідок чого у підприємства недостатньо коштів для розрахунків за спожиту електроенергію, очищувальні матеріали (хлор, полвак і т.д.), що як наслідком може бути обмеження в подачі питної та технічної води промисловим, комунальним, сільськогосподарським підприємствам і може призвести до повного припинення подачі води по каналу Дніпро - Кривий Ріг та непередбаченим епідеміологічним наслідкам.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги щодо постачання питної води у сумі 42 853,56 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором на централізоване питне водопостачання № 21 від 08.12.10р. на загальну суму 42 853,56 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, але дану заборгованість визнав повністю, згідно відзиву на позовну заяву № 16 від 23.01.15р.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

У відповідності з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "про питну воду та питне водопостачання", споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 42 853,56 грн.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п. 4.3. даного договору) за спожиту воду споживач зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.1.. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 846,93 грн., згідно розрахунку (а.с. 27 - 30).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 3 846,93 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 7.3. договору, при порушенні зобов'язань щодо терміну проведення розрахунків, споживач сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, згідно діючого законодавства.

На підставі п. 7.3. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 7 674,87 грн. та 3 % річних у сумі 1 908,19 грн., згідно розрахунку (а.с. 27 - 30).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат у сумі 7 674,87 грн. та 3 % річних у сумі 1 908,19 грн. відповідають вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Лозуватського житлово-комунального підприємства (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Ватутіна, буд. 45; р/р 2600900117889 Філія Дніпропетровське ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 305482, код ЄДРПОУ 32193370) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-а; р/р 26003215194 а Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 00191017) - 42 853 (сорок дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 56 коп. основного боргу, 3 846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 93 коп. пені, 7 674 (сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 1 908 (одна тисяча дев'ятсот вісім) грн. 19 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.01.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін