Постанова № 42477363, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/21501/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 (повне рішення складено 24.11.2014)

у справі №910/21501/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 86 591,96 грн. основного боргу, 2 490,44 грн. інфляційної складової боргу, 1 922,03 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 17.12.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/21501/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що вважає рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 обґрунтованим, а апеляційна скарга ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» є такою, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2006 між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» укладено договір №2255 про надання послуг (а.с. 12-15).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах нежилого приміщення площею 366,7 м. кв. за адресою м. Київ, вул. Вершигори, буд. 7, комунальні послуги виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг, а споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно з п. 2.1. договору облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Відповідно до п. 2.2. договору споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та групрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія), суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж поточного місяця, суми по кожному виду комунальних послуг.

В додатку №1 до договору №2255 про надання послуг від 27.04.2006 визначено перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку (а. с. 16).

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2012 по 31.03.2014 виникла заборгованість з оплати комунальних послуг.

У жовтні 2014 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» про стягнення 58 991,28 грн. заборгованості, а саме: 40 979,17 грн. основного боргу, 4 339,53 грн. інфляційної складової боргу, 848,55 грн. 3% річних та 12 824,03 грн. пені.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути 86 591,96 грн. основної заборгованості, 2 490,44 грн. інфляційної складової та 3% річних в розмірі 1 992,03 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 86 591,96 грн. основної заборгованості, 2 490,44 грн. інфляційної складової та 3% річних в розмірі 1 992,03 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

За нормами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору в період з 01.12.2012 по 31.03.2014 надав відповідачу узгоджені сторонами послуги, що підтверджується розробками по групрахунках, розшифровками рахунків абонента та обліковими картками про споживання теплової енергії.

Однак, відповідачем вказані послуги не оплатив, доказів щодо оплати наданих послуг за договором №2255 від 27.04.2006 у період з 01.12.2012 по 31.03.2014 до суду не надано.

Твердження апелянта стосовно того, що розробки по груп рахункам, розшифровки рахунків абонента та облікові картки про споживання теплової енергії не є первинними бухгалтерськими документами, а тому не можуть бути підтвердженням факту надання послуг є безпідставними.

Так, пунктом 2.2. договору про надання послуг №2255 від 27.04.2006 передбачено, що споживач повинен сплачувати рахунки за комунальні послуги минулого місяця згідно табулярів та груп рахунків, які надходять від постачальників комунальних послуг.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, підтвердження споживання комунальних послуг вбачається з листів відповідача №13/77 від 09.04.2013 та №14/9 від 05.02.2014 (а.с. 152,154).

Стосовно тверджень апелянта, що позивачем надавались послуги неналежної якості та він просив припинати надання вказаних послуг, що підтверджується листами, які містяться в матеріалах справи, судом не беруться до уваги з огляду на таке.

Як передбачено п. 2.1. договору про надання послуг №2255 від 27.04.2006 облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Згідно з п. 3.1.5. споживач зобов'язується встановити прилади обліку електроенергії, тепла, води згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 №947 та з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №125 від 02.02.1996 і укласти з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг. Копії договорів необхідно надати підприємству, після чого останній припинить нарахування відповідних платежів.

За умовами п. 3.1.6. договору для дострокового припинення користування окремою комунальною послугою споживач повинен письмово попередити підприємство за два місяці. При цьому, споживач повинен надати письмовий висновок постачальної організації про технічну можливість відключення даної комунальної послуги. Споживач забезпечує складання трьохстороннього акту за участі представників підприємства, постачальника комунальної послуги і споживача про відключення комунальної послуги. Нарахування відповідних платежів припиняється з дня оформлення даного акту.

В матеріалах справи відсутні докази про наявність дозвільних документів на відключення від комунальної послуги приміщення за адресою м. Київ, вул. Вершигори, буд. 7. Також в матеріалах справи відсутній трьохсторонній акт про відключення комунальної послуги за участю позивача, постачальника комунальної послуги та відповідача, як це передбачено п. 3.1.6. договору про надання послуг №2255 від 27.04.2006.

Отже, з огляду на вищенаведене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати наданих комунальних послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 86 591,96 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку зі сплати комунальних послуг не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2 490,44 грн. та 3% річних в розмірі 1 992,03 грн. за період з 01.12.2012 по 31.03.2014.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 490,44 грн. інфляційної складової боргу та 1 922,03 грн. 3% річних за час прострочення.

Таким чином, з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягає стягненню 86 591,96 грн. заборгованості, 2 490,44 грн. інфляційної складової боргу та 1 922,03 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ді Сі» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ді Сі» на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/21501/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21501/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук