Постанова № 42477292, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 911/4615/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Шапрана В.В.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 15.12.2014 року Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року

у справі №911/4615/14 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром»

до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне

управління № 41»

про стягнення 67 313,78 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Ремізовська Н.К., представник за довіреністю №28/08-2 від 28.08.2014 року

від відповідача - Кулинич В.П., представник за довіреністю №292 від 11.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 67 313,78 грн (а.с. 5-25).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» зобов'язань за договором поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року, а саме зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» - 30 000, 00 грн боргу, 2 262, 30 грн пені, 2 100,00 грн штрафу, 2 125, 48 грн - 3 % річних, 4 818, 03 грн інфляційних втрат та 1121, 10 грн судового збору. В іншій частині позову - відмовлено (а.с. 33-38).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем доведено існування заборгованості Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» за договором поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року, а тому суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог, які з врахуванням ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» задовольнив частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41», 15.12.2014 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі № 911/4615/14 скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що 28.10.2014 року між ним, позивачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління №41» було підписано тристоронній договір про переведення боргу №28-10/2014ПБ, згідно якого заборгованість відповідача у розмірі 63 638,91 грн за договором поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року була переведена на іншого боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління №41». Апелянт стверджує, що на момент звернення позивача з позовом та порушення провадження у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» знало, що борг в сумі 63 638,91 грн переведено на іншу юридичну особу. Крім того, апелянт просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги, що рішення прийнято судом у першому судовому засіданні без його участі, при цьому місцевий господарський суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, позбавивши останнього можливості надати суду належні докази переведення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 року апеляційну скаргу б/н від 15.12.2014 року Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4615/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.01.2015 року (а.с. 40-41).

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, розгляд справи призначено у складі колегії суддів: головуючого судді Жук Г.А., суддів - Мальченко А.О., Шапрана В.В.

У судовому засіданні 26.01.2015 року представник відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4615/14 скасувати та припинити провадження у справі.

Представник позивача у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром», у судовому засіданні 26.01.2015 року погодився з вимогами апеляційної скарги відповідача, своїх письмових пояснень щодо обставин справи позивач не надав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком-пром» (постачальник за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41», покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 01-01/06/2012, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Товаром, що є предметом поставки за даним договором є вироби з граніту Габбро Володимирського родовища (п. 2.1. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено загальну вартість товару, що за домовленістю сторін складає 109 450,00 грн в тому числі ПДВ 18 241,67 грн.

Згідно з п. 4.2. договору, оплата вартості товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 4.1. даного договору на поточний рахунок Постачальника протягом 5 календарних днів з моменту передання товару покупцю.

Як визначено п. 7.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 109450,00 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача (підписи яких скріплені печатками сторін) видатковими накладними: № ИH - 0000103 від 01.06.2012 на суму 69 132,60 грн. та №ИH - 0000108 від 05.06.2012 на суму 40 317,40 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 79 450,00 грн, у зв'язку з чим у Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» утворилась заборгованість у розмірі 30 000,00 грн, що і стало підставою для звернення 27.10.2014 року позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості, а також 25 710,00 грн пені за 857 днів прострочення, 4 818,03 грн інфляційних втрат, 2 125,48 грн 3% річних та 4 660,27 грн штрафу.

Колегією суддів апеляційного суду досліджено, що 28.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління №41» (первісний боржник за договором, відповідач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління №41» (новий боржник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком-пром» (кредитор за договором, позивач у справі) було укладено договір про переведення боргу №28-10/2014ПБ.

Згідно п. 1 договору про переведення боргу, первісний боржник є правонаступником ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» та має заборгованість перед кредитором внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за поставлений кредитором товар, згідно договору поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року (основний договір) в загальній сумі 63 638,91 грн.

Як передбачено п. 3 договору про переведення боргу, кредитору переходить право вимагати від нового боржника належного виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за первісного боржника в сумі, зазначеній в п.2 (в сумі 63 638,91 грн) даного договору. Кредитор не має права вимагати від первісного боржника та нового боржника відшкодування інфляційних збитків та будь-яких інших штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4 договору про переведення боргу новий боржник зобов'язався сплатити на рахунок кредитора, зазначену в цьому договорі, заборгованість в розмірі 63 638,91 грн впродовж 5-ти календарних днів з дати підписання даного договору, а кредитор прийняти та не чинити перешкод у виконанні зобов'язань новим боржником.

Право вимоги за цим договором переходить до кредитора після підписання та скріплення печатками сторін даного договору (п. 5 договору).

Пунктом 11 договору сторони визначили, що підписання та скріплення печаткою кредитора даного договору є його беззаперечною згодою на заміну боржника та свідчить про те, що кредитор належним чином повідомлений про заміну первісного боржника на нового.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України унормовано, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За таких обставин, враховуючи, що договір про переведення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ним договору поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року, укладений у письмовій формі, згоду на укладання якого, надано кредитором - позивачем у справі, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок сплати боргу з вартості поставленого товару згідно договору про переведення боргу від 28.10.2014 року був покладений на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління №41», тобто проведено заміну боржника, з дотриманням передбаченого законом порядку.

Відтак, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення заборгованості та нарахованих на суму боргу пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №01-01/06/2012 є безпідставними та неправомірними, оскільки обов'язок оплати отриманого згідно договору поставки від 01.06.2012 року товару переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління №41», нового боржника. Дані обставини свідчать про те, що позов поданий не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто подано до неналежного відповідача і враховуючи умови п. 4 договору №28-10/2014ПБ, яким обумовлено строк оплати заборгованості (з нарахованими санкціями) новим боржником, на момент подання позову та порушення провадження у справі право позивача не було порушено.

Згідно ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Заміна неналежного відповідача може мати місце виключно до прийняття рішення у справі та за згодою позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, факт укладення вищезазначеного договору про переведення боргу №28-10/2014ПБ від 28.10.2014 року не досліджувався місцевим господарським судом, оскільки ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про існування даного договору.

Враховуючи, що позивач у справі знав про укладення 28.10.2014 року договору про переведення боргу до порушення провадження у даній справі, однак до прийняття рішення місцевим господарським судом (а саме до 24.11.2014 року) не подав до суду жодних документів щодо даних обставин, чи клопотання про заміну неналежного відповідача, то місцевий господарський суд розглянув справу згідно пред'явленого позову.

Однак, беручи до уваги встановлений судом апеляційної інстанції факт укладеності договору про переведення боргу №28-10/2014ПБ від 28.10.2014 року, колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41» не є боржником у матеріально-правовому відношенні, з якого виник спір, а тому не є особою, до якої може бути пред'явлено позов щодо належного виконання грошового зобов'язання за договором поставки №01-01/06/2012 від 01.06.2012 року. З огляду на зазначене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 67 313,78 грн є безпідставними, а тому в задоволенні позову суд відмовляє.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, що стало підставою прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4615/14 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір у даній справі подано до неналежного відповідача, про що позивач знав, і що стало підставою для відмови у позові, то судовий збір за подання позову покладається на позивача у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром».

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 15.12.2014 року Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4615/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4615/14 скасувати частково, прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром» (12114, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Лісна, буд. 20, код ЄДРПОУ 32610382) на користь Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 31, код ЄДРПОУ 05416886) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення суду в апеляційній інстанції.

5. Доручити господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.

6. Справу № 911/4615/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.В. Шапран