Постанова № 42477163, 23.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2015 року 11:31 № 826/18035/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року № 0001121703 та від 01.04.2014 року № 0000741703, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року № 0001121703 та від 01.04.2014 року № 0000741703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на протиправність висновків актів камеральних перевірок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 року № 83/26-55-17-03-14/НОМЕР_1 та від 29.01.2014 року № 182/26-55-17-03/НОМЕР_1, а також винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року № 0001121703 та від 01.04.2014 року № 0000741703, оскільки, за твердженням останнього, при проведенні першої камеральної перевірки працівником податкової інспекції безпідставно не була врахована задекларована ОСОБА_1 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік сума податку у розмірі 26 892,56 грн. з суми нарахованого доходу 179 813,01 грн. (в т.ч. із сумою єдиного соціального внеску 6 473,27 грн.), а також в порушення норм п. 164.6 ст. 164 і пп. 165.1.6 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України невірно визначив базу оподаткування податком, що по суті призвело до подвійного оподаткування сум доходів позивача і необґрунтованого нарахування сум штрафної санкції. В свою чергу, при проведенні другої камеральної перевірки з питань своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік не перевірено факту дійсної сплати платником податку в строк до 01 серпня 2013 року суми зазначеного податку в розмірі 26 892,56 грн., що, натомість, підтверджується наявними у позивача платіжними дорученнями від 04.06.2013 року, 04.07.2013 року, 30.07.2013 року та від 31.07.2013 року, що і призвело до безпідставного визначення суми штрафної санкції з підстав несвоєчасної сплати грошового зобов'язання і виставлення податкової вимоги.

У судове засідання 18.12.2014 року з'явилися позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у межах та на підставі наявних у останнього повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Суд у судовому засіданні 18.12.2014 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2013 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2012 рік (№ 1300024749 від 30.04.2013 року), за результатами якої складений Акт від 31.07.2013року № 83/26-55-17-03-14/НОМЕР_1.

В ході проведеної камеральної перевірки перевіряючий виявив, що згідно поданої декларації ОСОБА_1, в порушення норм пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, останній задекларував невірну суму оподатковуваного доходу, а саме: замість 179 813,01 грн. в якості бази оподаткування визначена сума 173 339,74 грн. (різниця між сумами заробітної плати та єдиного соціального внеску), а також не визначив самостійно суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягала сплаті до державного бюджету. На підставі вище викладеного, перевіряючий визначив ОСОБА_1 податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 27 993,01 грн.

При цьому, інші недоліки в порядку оформлення та заповнення податкової декларації камеральною повіркою зафіксовані не були.

28.08.2013 року на підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за № 0001121703, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 34 991,26 грн. (в т.ч. 27 993,01 грн. за основним платежем та 6 998,25 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Розрахунок сум основного платежу та нарахованих штрафних санкцій наявний в матеріалах справи.

Надалі, 29.01.2014 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2012 - 2013 роки, за результатами якої складений Акт від 29.01.2014 року № 182/26-55-17-03/НОМЕР_1.

В ході проведеної камеральної перевірки перевіряючий встановив несвоєчасну сплату позивачем в порушення норм п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України податку за 2012 рік в сумі 593,03 грн. платіжним дорученням від 04.06.2013року № к78/4/24 по строку сплати за період з 07.06.2012 року по 04.06.2013 року (кількість днів прострочення становить 308 днів).

01.04.2014 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0000741703, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ОСОБА_1 граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, зобов'язаного останнього сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 593,03 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 року № 9178/7/26-15-10-09-25 та Державної фіскальної служби України від 29.07.2014 року № 236/з/99-99-10-01-02-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014року № 0000741703, останнє залишено без змін.

При цьому, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення Головне управління Міндоходів у м. Києві зазначило, що перевіркою встановлено порушення норм п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа ОСОБА_1 в 2012 і 2013 роках перерахував податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2011 і 2012 роки в не повному обсязі.

Згідно з даними картки особового рахунку за 2012 - 2013 роки: станом на 31.07.2012 року виникла недоїмка на суму 2 021,10 грн. на підставі декларації від 07.06.2012 року № 579200; станом на 12.08.201 року збільшено суму недоїмки на 944,03 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2012року № 0000101701; частина недоїмки по декларації від 07.06.2012 року № 579200 погашена відповідно до меморіального ордеру від 03.09.2012року № 310; решту недоїмки по декларації від 07.06.2012року № 579200 на суму 1 077,70 грн. погашено згідно з платіжним дорученням від 04.06.2013року № к78/4/24.

Загальна сума несвоєчасно сплачених (із затримкою понад 30 календарних днів) задекларованих грошових зобов'язань склала 2 965,15 грн. (за період з 01.08.2012 року по 03.09.2012 року - 944,05 грн., за період з 13.08.2012року по 04.06.2013 року - 944,05 грн., за період з 01.08.2012року по 04.06.2013 року - 1 077,05 грн.).

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, застосовані штрафні санкції в розмірі 593,03 грн. (2 965,15 грн.*20%).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (що набрав чинності з 01 січня 2011 року) (надалі - ПК України), «доходи» - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, та податковий агент.

При цьому, поняття «дохід з джерелом їх походження з України» та «дохід, отриманий з джерел за межами України» наведені в пп. 14.1.54 і пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, та визначаються як: будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору, та будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митним органам;

У відповідності до пп. 163.1.1 і 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України, об'єктом оподаткування платника податку-резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абз. 1 - 3 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

При цьому, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Перелік доходів, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку наведений у п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Одночасно, за приписами норми пп. 165.1.6 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом.

Також, нормами п. 164.3 і п. 164.4 ст. 164 ПК України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

У пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Порядок подання такої податкової декларації (річної декларації про майновий стан і доходи) встановлений ст. 179 ПК України, а форма і порядок заповнення такої декларації в період виникнення спірних правовідносин - Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011року № 1395, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1532/20270.

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011року № 4282-VI установлено розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік, а саме, у місячному розмірі з 1 січня - 1 073,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивачу, який протягом 2012 року перебував у трудових відносинах з роботодавцем - Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями аркушів трудової книжки ОСОБА_1, довідок ДП «Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв» (ДП «Інпредкадри») від 13.03.2014 року № 24 К і від 19.04.2013 року № 415, а також виписки Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 13.03.2014року (форми № ОК-5), була нарахована загальна сума доходу за 2012 рік у розмірі 179 813,01 грн. (з урахуванням суми єдиного соціального внеску 6 473,27 грн.), та ОСОБА_1 отримав загальний дохід в сумі 173 339,74 грн.

30.04.2013 року ОСОБА_1 подав до податкової інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік (№ 1300024749 від 30.04.2013року), де задекларував суму нарахованого в 2012 році в розмірі 179 813,01 грн. (в кол. 3 ряд. 01 та ряд. 01.06 «іноземний дохід») та суму податку, що підлягала сплаті платником податку в самостійному порядку - 26 892,56 грн. (кол. 5 ряд. 01 і ряд. 01.06). Разом з податковою декларацією позивачем поданий Додаток 4 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України», в якому позивач вказав відомості про отримання на території України протягом січня-грудня 2012 року загальну суму доходів в національній валюті у розмірі 179 813,01 грн. (в т.ч. у січні 2012 року на суму 13 926,70 грн., у лютому 2012 року - 13 937,18 грн., у березні 2012 року - 13 926,70 грн., у квітні 2012 року - 13 931,94 грн., у травні 2012 року - 14 064,28 грн., у червні 2012 року - 17 956,48 грн., у липні 2012 року - 14 479,63 грн., у серпні 2012 року - 14 497,68 грн., у вересні 2012 року - 14 530,18 грн., у жовтні 2012 року - 14 615,04 грн., у листопаді 2012 року - 14 669,20 грн., у грудні 2012 року - 19 278,00 грн.), та про розмір обрахованого податку на доходи фізичних осіб із сум отриманих доходів - 26 892,56 грн.

Однак, в порушення положень Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1395, позивач не відобразив в ряд. 08 Податкової декларації за 2012 рік відомості про суму загального річного оподатковуваного доходу, в ряд. 09 - суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та в ряд. 13.01 ряд. 13 - суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний звітний період.

В подальшому, ОСОБА_1 у строк до 01 серпня 2013 року сплатив до державного бюджету визначену ним самостійно суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 26 892,56 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями квитанцій від 04.06.2013 року № к78/4/24, від 04.07.2013 року № к78/4/40, від 30.07.2013 року № к78/U/12, від 30.07.2013 року № к78/U/13 і від 31.07.2013 року № к78/V/17 з відмітками банку про переказ коштів, та не було спростовано відповідачем під час судового розгляду справи жодними документальними доказами.

З урахуванням вищенаведеного та за результатами дослідження наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що позивачем вірно була визначена база оподаткування податком на доходи фізичних осіб із суми отриманого доходу за 2012 рік (173 339,74 грн.), а не суми нарахованого доходу (179 813,01 грн., в т.ч. єдиний соціальний внесок в сумі 6 473,27 грн.), застосовані ставки податку в розмірі 15% і 17% при самостійному обрахунку суми податку та така сума податку була сплачена в повному обсязі в строк встановлений п. 179.7 ст. 179 ПК України (тобто до 01 серпня 2013 року).

При цьому, факти допущення позивачем порушень під час складання податкової декларації, що полягали у невірній кваліфікації виду отриманого доходу (як «іноземного доходу» замість «заробітної плати») та не перенесені відомостей з рядків розд. ІІ податкової декларації до ряд. 08,.09 і 13.01 розд. V такої декларації, по суті не вплинули на порядок обрахунку та розмір задекларованого податку, а тому відповідно не спричинили заниження суми податку, що згідно п. 109.1 ПК України виключає факт існування податкового правопорушення.

Натомість, у даному випадку відповідач, як контролюючий орган, згідно норм ст. 78 ПК України мав законні підстави для вжиття заходів з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки для з'ясування питань щодо правильності декларування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік. Однак, податкова інспекція обмежилась тим, що в рамках камеральної перевірки здійснила подвійне оподаткування отриманих позивачем сум доходів за 2012 рік з використанням невірно визначеної бази оподаткування (а саме відповідач нарахував податок із нарахованих сум доходів без виключення суми єдиного соціального внеску, що підлягала сплаті роботодавцем до відповідного органу Пенсійного фонду України).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про хибність висновків відповідача про невірний обрахунок ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за отримані в 2012 році доходи, та відповідно про протиправність прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0001121703.

Що ж до податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014року № 0000741703, то суд також погоджується з позивачем щодо протиправності та безпідставності прийняття останнього у зв'язку з наступним.

З сукупності наданих відповідачем матеріалів (а саме: матеріалів камеральних перевірок в 2013-2014 роках та податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2012 рік, без надання податкової декларації за попередній звітній період, витягу з облікової картки ОСОБА_1 за 2012 рік, матеріалів перевірки та податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000101701) неможливо встановити та перевірити правильність обрахунку податковою інспекцією штрафних санкцій платнику податків (ОСОБА_1.) за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань з згідно норм ст. 126 ПК України.

Жодних документальних доказів на підтвердження факту несвоєчасної сплати позивачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 965,15 грн. відповідач до суду не подав та пояснень з питання поважності причин відсутності таких документів - не надав.

За приписами норм зазначеної статті ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд проходить до висновку про ненадання відповідачем належних доказів на обґрунтування правильності визначення ним штрафної санкції за несвоєчасну сплату позивачем сум узгоджених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки, згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 року у справі № К/9991/26224/12.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.08.2013 року № 0001121703 та від 01.04.2014 року № 0000741703.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Т.О. Скочок