Постанова № 42477143, 05.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 січня 2015 року 12 год. 45 хв. № 826/16520/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 жовтня 2014 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - позивач) до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24 вересня 2014 року № 192 "Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень" про накладення на позивача штрафу у розмірі 8500,00 грн. (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем безпідставно. Факт допущення позивачем правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, не підтверджується відповідними доказами.

Після усунення виявлених недоліків позову, ухвалою суду від 19 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 01 грудня 2014 року.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 грудня 2014 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду через канцелярію 15 та 16 грудня 2014 року від представника відповідача та законного представника позивача відповідно надійшли додаткові письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 11 вересня 2014 року складено протокол № 921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, відповідно до якого, позивачем не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення 11 вересня 2014 року через державний кордон України за маршрутом "Рим-Київ" без необхідних документів для в'їзду до держави прямування (транзиту) - України одного пасажира, а саме громадянина Республіки Еквадор ОСОБА_1 (далі - пасажир), документованого дипломатичним паспортом громадянина Еквадору, у якому відсутня віза України, що не дає особі права на в'їзд в Україну. Викладене є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

На підтвердження вище викладеного представником відповідача надано суду копію справи № 192 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень стосовно позивача, у якій містяться, зокрема, копії дипломатичного паспорту пасажира, рапорти службових осіб відповідача.

11 вересня 2014 року відповідачем також прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, а саме про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України.

У зв'язку з вище викладеним, 24 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно зі ст. 1, п. 6 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

На Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Відповідно до п. 3.6 розділу "В" глави 3 Додатку 9 "Спрощення формальностей" до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Україна приєдналася до Конвенції 10 серпня 1992 року, Конвенція набула чинності для України 09 вересня 1992 року) (далі - Додаток до Конвенції), особи, які прибувають повітряним транспортом, мають мати дійсні паспортні документи.

Згідно з п. 3.33 розділу "І" глави 3 Додатку до Конвенції, перевізники зобов'язані в пункті посадки на борт повітряного судна приймати міри для того, що б впевнитись в тому, що пасажири мають дійсні паспортні документи.

Відповідальність підприємств (їх об'єднань), установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, передбачена нормами Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Протягом розгляду справи судом з'ясовано, що 11 серпня 2014 року рейсом № 306 сполучення "Рим-Київ" у пункті пропуску "Бориспіль" (місто Бориспіль), відкритому для міжнародного повітряного сполучення, позивачем здійснено спробу перевезення через державний кордон України до держави прямування пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснив, що чинні міжнародні договори між Україною та Республікою Еквадор не передбачають безвізового в'їзду громадян Республіки Еквадор в Україну незалежно від паспортного документа, а тому пасажир не мав права в'їхати на територію України без отримання візи.

Як уже зазначено вище, на підставі ст. 3 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", службовою особою відповідача стосовно позивача складено протокол № 921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, оскільки позивачем не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду в Україну. Розгляд справи призначено на 24 вересня 2014 року. Вказаний протокол складено у присутності уповноваженого представника позивача, який отримав копію протоколу, що підтверджується його підписом.

Протягом розгляду справи про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, уповноважений представник позивача підтвердив факт перевезення пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза, враховуючи що, оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. Копію оскаржуваної постанови вручено уповноваженому представнику позивача.

Згідно зі ст. 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (далі - Протокол), прийнятого резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН 15 листопада 2000 року (ратифікований Законом України № 1433-IV від 04 лютого 2004 року, набув чинності для України 21 травня 2004 року), кожна Держава-учасниця вживає законодавчих та інших відповідних заходів для попередження і виявлення незаконного ввозу мігрантів.

У відповідних випадках такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника зобов'язання переконатися у тому, що всі пасажири мають документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов'язання, встановленого в п. 3 ст. 11 Протоколу.

Поряд з цим, незважаючи на вище викладені норми, якими перевізника зобов'язано вживати заходи щодо перевірки наявності у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до приймаючої держави, а також наявність права перевізника відмовити у перевезенні пасажира, документи якого не оформлені належним чином, позивачем не вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності у пасажира необхідних для в'їзду в Україну документів та не використано право на відмову у перевезенні такого пасажира.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 11 вересня 2014 року відповідачем прийнято рішення, яким пасажиру відмовлено у перетинанні державного кордону України з підстави відсутності візи.

У подальшому, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, пасажира пропущено через державний кордон на підставі візи, виданої оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль".

Відповідно до п.п. 2, 3, 6 Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 567, віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку.

Паспортний документ - виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Уповноваженими органами, що мають право надавати та оформляти візу, є: дипломатичне представництво або консульська установа України; департамент консульської служби МЗС; представництво МЗС на території України.

Департамент консульської служби МЗС або представництво МЗС на території України оформляє візи в пункті пропуску через державний кордон іноземцям та особам без громадянства, що не змогли завчасно оформити візи в дипломатичному представництві або консульській установі України та мають поважну причину невідкладно в'їхати в Україну, зокрема: 1) з дипломатичною або службовою метою за клопотанням органів державної влади України; 2) з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Україні за клопотанням МНС; 3) з метою невідкладного медичного лікування або участі в похованні близького родича, що підтверджено відповідними документами; 4) у разі необхідності транзитного проїзду через територію України членів екіпажів іноземних суден, що перебувають в українських портах, за наявності виписки із суднової ролі; 5) з метою активізації взаємодії у галузі культури та спорту, а також забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або інших сферах, які є життєво важливими для суспільства, або з гуманітарних питань. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну із зазначеною метою встановлюється МЗС.

На офіційному сайті МЗС України розміщено інформацію про те, що оперативний відділ департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль" оформляє короткострокові візи типу "С": 1) громадянам Антигуа і Барбуди, Барбадосу, Республіки Маврикій, Об'єднаних Арабських Еміратів, Республіки Ель Сальвадор, Республіки Сейшельські Острови та Турецької Республіки для в'їзду в Україну з метою туризму за наявності документів, що підтверджують туристичний характер поїздки згідно із Законом України "Про туризм"; 2) іноземцям та особам без громадянства, що не змогли завчасно оформити візи в дипломатичному представництві або консульській установі України та мають поважну причину невідкладно в'їхати в Україну, зокрема: з дипломатичною або службовою метою за клопотанням органів державної влади України; з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Україні за клопотанням Державної служби з надзвичайних ситуацій; з метою невідкладного медичного лікування або участі в похованні близького родича, що підтверджено відповідними документами; у разі необхідності транзитного проїзду через територію України членів екіпажів іноземних суден, що перебувають в українських портах, за наявності виписки із суднової ролі (у такому випадку оформлюється транзитна візи типу "В"); з метою активізації взаємодії у галузі культури та спорту, а також забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або інших сферах, які є життєво важливими для суспільства, або з гуманітарних питань, за клопотанням органів державної влади України або іноземних держав чи міжнародних організацій.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що після прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України, та опублікування такої інформації, посольство Еквадору в Австрії нотою від 11 вересня 2014 року звернулось до департаменту консульської служби МВС України, за результатами розгляду якої пасажир отримав візу, оформлену оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль"

У матеріалах справи містяться копії ноти (її перекладу) посольства Еквадору в Австрії, яке клопотало перед МЗС України про оформлення пасажиру візи.

При цьому, суд зазначає, що вказану ноту оформлено не завчасно, а у день прибуття пасажира в Україну, у ній відсутня інформація про те, що пасажир прибув в Україну із дипломатичною метою, а зазначено, що пасажир є дипломатом Республіки Еквадор в КНР.

Вище викладені обставини, а саме отримання пасажиром візи в аеропорту "Бориспіль", за переконанням суду, є підтвердженням факту відсутності у такого пасажира візи на час перевірки позивачем наявності документів, необхідних для перетину кордону.

Як зазначено представником відповідача у ході судового розгляду справи та не спростовано представником позивача, вище описані дії відповідача пасажиром у судовому порядку не оскаржувались. Нота посольства чи іншого державного органу України про можливі протиправні дії відповідача стосовно дипломатичної особи на адресу відповідача не надходила.

Доводи представника позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови ґрунтуються на тому, що представником відповідача не надано доказів, які б свідчили про відсутність у дипломатичному паспорті пасажира візи.

Поряд з цим, представником позивача не зазначено, яка сторінка дипломатичного паспортного документа передбачена для проставлення візи. До того ж, представником позивача не надано доказів підтвердження того факту, що візу була видана та наявна на момент посадки пасажира у літак.

Нормами Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" не визначено документів, які посвідчують повноваження представника перевізника, а тому, за переконанням суду, мають бути застосовані загальні норми про представництво. Судом з'ясовано, що позивач листом від 29 липня 2013 року № 2.1.25-898 звертався до відповідача з питання погодження списку персоналу, для видачі перепустки, у тому числі і з режимом роботи - цілодобово, для свого персоналу, серед яких наявний і ОСОБА_2

Суд звертає увагу, що зазначені у позові доводи представника позивача є суто формальними, оскільки будь-яких доказів, які б підтвердили відсутність з його боку правопорушення, пов'язаного зі здійсненням міжнародних перевезень, а саме перевезення через митний кордон України пасажира без візи України, що не дає пасажиру права на в'їзд в Україну, представником позивача суду не надано.

При цьому, представником відповідача надано суду докази, якими підтверджується факт відсутності у пасажира візи, необхідної для перетину митного кордону України.

Суд ще раз наголошує, що на час здійснення позивачем перевезення у пасажира була відсутня віза України, як і документи, підтверджуючі можливість отримання візи в оперативному відділі департаменту консульської служби МЗС в аеропорту "Бориспіль", тобто клопотання органів державної влади про отримання візи та наявність дипломатичної мети в'їзду в Україну.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин