Ухвала суду № 42476899, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/50573/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс1»

до відповідача-1 Державної реєстраційної служби України

відповідача-2 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької Марії Євгенівни

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»

про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

21.07.2014р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дурицької М.Є. та зобов'язання Державної реєстраційної служби України (далі Реєстраційна служба) провести державну реєстрацію права власності звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рапекс1» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав держреєстратору Дурицькій М.Є. всі необхідні для реєстрації права власності на нерухоме майно документи, проте відповідач-2 прийняв рішення про відмову у проведенні реєстрації. Вважаючи дії держреєстратора протиправними, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 18.09.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Реєстраційна служба звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди не мали підстав вважати протиправними дії Реєстраційної служби, оскільки вона не здійснювала дій щодо реєстрації об'єкту нерухомості, а державним реєстратором на законних підставах було відмовлено у здійсненні реєстрації. Крім того, суди не мали повноважень покладати на Реєстраційну службу обв'язку здійснити реєстрацію права власності Товариства, оскільки вчинення вказаних дій належить до виключної компетенції державного реєстратора

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі Авіакомпанія) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі Банк) 29.09.2009р. укладено іпотечний договір, відповідно до якого Авіакомпанія передала Банку в забезпечення виконання своїх зобов'язань квартиру, розташовану за адресою : м. Львів, вул. Наливайка, 3/16. При цьому сторони обумовили право Банку задовольнити свої вимоги шляхом прийняття предмету іпотеки у власність.

В подальшому, шляхом внесення змін до іпотечного договору, права іпотекодержателя було передано Товариству, яке листом від 20.01.2014р. проінформувало Авіакомпанію про звернення стягнення на предмет іпотеки.

11.06.2014р. позивач звернувся до реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. від 25.06.2014р. відмовлено у державній реєстрації з посиланням на те, що подані Товариством документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. При цьому держреєстратор послався на існування обтяжень щодо майна Авіакомпанії; на відсутність документа щодо письмового повідомлення іпотекодавця про відступлення прав та на відсутність документів, що підтверджують факт невиконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя.

Порядок здійснення державної реєстрації на час виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон N1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011р. N703, у відповідній редакції (далі Порядок №703).

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у Товариства виникло, у відповідності до умов іпотечного договору та приписів Закону України «Про іпотеку», право власності на об'єкт нерухомості - квартиру, розташовану за адресою : м. Львів, вул. Наливайка, 3/16 та про те, що позивачем надано державному реєстратору всі передбачені Законом N1952-IV та Порядком №703 документи для здійснення державної реєстрації права власності Товариства на об'єкт нерухомості, і що у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону N1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації.

Крім того, судами обґрунтовано враховано, що обтяження, накладене нотаріусом при укладенні іпотечного договору на предмет іпотеки не унеможливлює для іпотекодержателя здійснити дії щодо звернення вимог на предмет іпотеки шляхом прийняття його у свою власність.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на приписах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а факт невиконання умов іпотечного договору та вимог іпотекодержателя не оспорюється Авіакомпанією.

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують, не стосуються обставин, зазначених відповідачами в якості підстав для відмови в проведенні реєстраційних дій, що були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, та не відповідають матеріалам справи.

З огляду на відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав Товариства та враховуючи положення статті 8 Закону N1952-IV, відповідно до якої орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, суди обґрунтовано послались на те, що за наведених вище обставини у державного реєстратора, як представника органу державної реєстрації прав, виник обов'язок провести реєстрацію права позивача та на те, що вказаний орган протиправно відмовився вчиняти дії, обов'язок здійснення яких прямо передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів доходить висновку про безпідставність посилання скаржника на те, що задовольнивши адміністративний позов в частині зобов'язання Реєстраційної служби провести державну реєстрацію права власності Товариства на об'єкти нерухомого майна, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своїх повноважень та втрутились у виключну компетенцію відповідача, оскільки, зобов'язавши відповідача-1 здійснити державну реєстрацію суди прийняли рішення, яке гарантує дотримання і захист прав, свобод, позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 18.09.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз