Ухвала суду № 42476864, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/800/38670/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Солонини Р.М.,

представника відповідача Джоголика Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року

у справі № 809/3897/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагропрогрес»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагропрогрес» (далі - ТОВ «Західагропрогрес») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року № 0000872201.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 28 листопада 2013 року № 0000872201.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Західагропрогрес» у судовому засіданні просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Західагропрогрес», яке відповідно до свідоцтва № 117867 серії Б від 4 вересня 2012 року з 1 жовтня 2012 року є платником єдиного податку четвертої групи за ставкою 5 відсотків, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18 жовтня 2011 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт № 3676/09-15-22-01/37795182 від 14 листопада 2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), п.39.1, п. 39.3, п. 39.4 ст.39, пп. 2 п. 292.1 ст.292 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено задекларований до сплати в бюджет єдиний податок в сумі 68 247, 94 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року № 0000872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - єдиний податок з юридичних осіб за звичайними цінами на загальну суму 85 309, 92 грн. (в тому числі за основним платежем на 68 247, 94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 17 061, 98 грн.)

Підставою для визначення відповідачем суми єдиного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про те, що позивач при реалізації фізичним особам та ТОВ ІБК «Вертикаль» рухомого та нерухомого майна, придбаного на аукціонних торгах, занизив в 2012 році та у І-му півріччі 2013 року виручку від реалізації майна на загальну суму 1 364 958,64грн., і відповідно, суму єдиного податку в розмірі 68 247, 94 грн.

Відповідно до пп.1.20.4 п.1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використання конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Аналогічне положення міститься і в п.39.17 ст.39 ПК України, де зазначено, що під час проведення аукціону (тендера) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (тендера).

Судами попередніх інстанцій встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачем придбано рухоме та нерухоме майно, про яке йдеться в акті перевірки, під час проведення Товарною біржею «Інекс» аукціону згідно договорів купівлі-продажу № 3087 та № 3098 від 10 грудня 2012 року і тому ціна визначена у вищевказаних договорах є звичайною у розумінні п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР року та ст. 39 ПК України.

Згідно пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Окрім цього, абз. 2 п. 292.1 ст.292 ПК України визначає доходом, а не виручкою від реалізації продукції як вказано в акті перевірки, платника єдиного податку - юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень, такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

П. 292.3 ст. 292 ПК України визначено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Отже, безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Західагропрес» до складу свого доходу як платника єдиного податку включав грошові кошти по даті їх надходження, письмових договорів, за якими не передбачалось грошової або іншої компенсації вартості, підприємством не укладалось. Договори купівлі-продажу укладені товариством з дотриманням установленого законом порядку, з визначенням ціни договору.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, податковим органом не доведено факту продажу позивачем рухомого та нерухомого майна по угодах, про які йдеться в акті перевірки, за цінами, що не відповідають критеріям звичайних цін.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким визначено, що штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко