Ухвала суду № 42476189, 28.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 січня 2015 року Справа № 906/880/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Новобілокоровицької селищної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 14 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі № 906/880/14 за позовом державного підприємства "Конверсенерго" до Новобілокоровицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача концерн "Воєнремсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України про усунення перешкод в користуванні майном,-

Встановив:

Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначено Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та становить 1 218,00 грн.

Новобілокоровицька селищна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

При цьому, скаржник сплатив 814, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги, про що свідчить квитанція від 26 грудня 2014 року №10798467.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року зобов'язано Новобілокоровицьку селищну раду не чинити перешкод Державному підприємству "Конверсенерго" в користуванні та розпорядженні плитами бетонними розміром 6м.х1,5м. - 737 штук, розміром 6м.х2м. - 32 штуки, розміром 3,5м.х2м. - 327 штук, які знаходяться на території Новобілокоровицької селищної ради, визнано недійсним рішення Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області від 24 грудня 2013 року №241 "Про уточнення переліку об'єктів власності територіальної громади селища".

Таким чином, при поданні касаційної скарги, скаржник повинен був сплатити 1705, 20 грн., судового збору, тому, додана до матеріалів касаційної скарги квитанція від 26 грудня 2014 року №10798467 про сплату 814,00 грн. не може вважатися належним і допустимим доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим підлягає поверненню скаржнику.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 110, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 14 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі № 906/880/14 повернути Новобілокоровицькій селищній раді

Судді М.І. Остапенко

П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко