Ухвала суду № 42475975, 22.01.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/64/15

Справа № 676/7345/14-к Головуючий в 1-й інстанції Черепахін В. О.

Категорія: п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач Бондар В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Бондар В.В.,

суддів Барчука В.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря

судового засідання Слюсар О.А.,

прокурора Леськіва В.О.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12014240160000477 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2014 року,-

В с т а н о в и л а:

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2014 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хотин, Чернівецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працює, пенсіонера, інваліда 2-ї групи, неодруженого, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в силу ст. 89 КК України несудимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання в виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Постановлено строк відбуття покарання рахувати з 12 листопада 2014 року, зараховано в цей строк час його тримання під вартою з 10 червня 2014 року по 11 листопада 2014 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишено попередній - тримання під вартою.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації для зарахування в обласний бюджет (на рахунок № 35425201031504 в ГУДКСУ в Хмельницькій області в м. Хмельницькому, МФО 815013, ЗКПО 02004717) 1041 грн. 33 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_9

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 914 грн. 47 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він 10 червня 2014 року близько 17 год. 30 хв. за місцем свого проживання на подвір'ї господарства

АДРЕСА_2 власником якого являлася

ОСОБА_9., на ґрунті ревнощів, з метою умисного вбивства останньої з особливою жорстокістю способом спалення її живцем, приніс у кружці невстановлену легкозаймисту рідину до житлової кімнати будинку, де в цей час на дивані відпочивала потерпіла. Тоді ж ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, розуміючи, що здійснює посягання на життя людини та передбачаючи його наслідки у вигляді смерті, бажаючи їх настання, проявляючи особливу жорстокість, усвідомлюючи, що позбавляє ОСОБА_9. життя способом спалення та заподіює їй особливих фізичних страждань, бажаючи цього, умисно вилив на тіло потерпілої легкозаймисту рідину та підпалив її запальничкою, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_9. тілесні ушкодження у вигляді множинних опіків обличчя, шиї, тулубу, верхніх кінцівок, грудної клітки та попереку, живота за винятком пупкової ділянки та правої бокової поверхні, стегон, за винятком верхніх третин, задніх поверхонь гомілок у верхніх та середніх третинах, обох стоп ІІАБ-ІІІ ступенів, площею 67% поверхні тіла, опіку верхніх дихальних шляхів, які за ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Після цього ОСОБА_7 вийшов з приміщення житлового будинку, зачинив вхідні двері будинку із зовні на ключ та втік з місця події. В свою чергу ОСОБА_9., відчуваючи сильний біль та особливі фізичні страждання, намагаючись загасити полум'я і врятуватись, підбігла до вхідних дверей будинку, однак виявила двері зачиненими із зовні, у зв'язку з чим розбила скло в дверях будинку, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді рани передньо-внутрішніх поверхонь правого ліктьового суглобу та правого передпліччя у верхній третині, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та не мають прямого причинного зв'язку з настанням смерті. Від заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у виді опіків, перебіг яких супроводжувався розвитком опікового шоку, ОСОБА_9. 13 червня 2014 року о 12 год. 40 хв. померла в приміщенні опікового відділення Хмельницької обласної лікарні № 1.

В своїй апеляційній скарзі, як видно з її змісту, обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції фактично змінити, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 119 КК України, призначивши за цією статтею покарання. Вважає, що досліджені докази свідчать про відсутність в його діях умислу на умисне вбивство з особливою жорстокістю потерпілої ОСОБА_10, а суд не дав вірної оцінки показанням потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які, на його думку, були суперечливими, показання малолітнього свідка

ОСОБА_13 є сумнівними та не могли бути покладені в основу вироку, а суд не дав належної оцінки його показанням про відсутність в нього умислу на вбивство. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що він злочин вчинив на грунті ревнощів, є інвалідом ІІ групи, він не мав наміру підпалювати потерпілу, просить врахувати ці обставини при кваліфікації його дій та призначенні покарання.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 1

ст. 119 КК України, призначити йому покарання в межах санкції даної статі. Вважає, що вирок суду підлягає зміні через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дав невірну оцінку показанням обвинуваченого про відсутність в нього умислу на спричинення смерті з особливою жорстокістю потерпілій

ОСОБА_9, такі його показання не спростовані судом, дослідженими в суді доказами. Вважає, що до показань свідка

ОСОБА_11 слід ставитись критично, позаяк вона є родичкою потерпілої, суд дав невірну оцінку показанням свідка ОСОБА_12 Апелянт вказує, що суд мав би визнати недопустимим доказом дані протоколу про результати негласної слідчої дії, позаяк така слідча дії проводилась без ухвали слідчого судді, яка в матеріалах кримінального провадження відсутня. Також дані такого протоколу, на думку апелянта, свідчать, що такі показання були отримані від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від показань та не відповідати на запитання, однак суд в вироку безпідставно не визнав такі докази недопустимими в силу ст. 87 КПК України. Апелянт вважає, що в даному випадку аудіо-, відеоконтроль особи (проведений відповідно до ст. 260 КПК України) проведено без відповідної ухвали слідчого судді. При цьому суд першої інстанції не врахував, що про вбивство обвинувачений говорив зі співкамерником виключно з метою підвищити свій авторитет серед осіб, які утримуються в умовах ізоляції від суспільства. Захисник вважає, що вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України під час судового розгляду не доведено, а його дії свідчать про вчинення обвинуваченим вбивства через необережність, відтак його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 119 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника в підтримання доводів апеляційної скарги; потерпілих, представника потерпілих та прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, а апеляційні скарги слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 слід залишити без зміни з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_9, вчиненого з особливою жорстокістю, за викладених в вироку обставин грунтується на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом вірно кваліфіковані за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника про недоведеність в суді умислу в обвинуваченого на вчинення умисного вбивства обвинуваченим потерпілої, з особливою жорстокістю, та невідповідність висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, фактичним обставинам провадження - безпідставні.

Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого у вчиненні ним умисного вбивства потерпілої, вчиненого з особливою жорстокістю. Твердження обвинуваченого про те, що він умисно не обливав потерпілу розчинником, хотів покінчити життя самогубством, вживши розчинник до фарби, однак вона намагалась цьому перешкодити та вирвати з його рук кружку з розчинником, при цьому випадково вилила на себе розчинник, а коли виштовхувала його з будинку, він перечепився за поріг та впав, в нього з рук випадково випала запальничка, якою випадково запалив та потерпіла почала горіти, та він, злякавшись, втік з будинку, при цьому двері будинку на ключ не зачиняв, були предметом перевірки суду першої інстанції та визнані такими, що не відповідають дійсності і вказують на намагання винного пом'якшити відповідальність за вчинене.

Дослідивши зібрані в провадженні докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, та обгрунтовано відхилив його показання в суді про те, що ним було вчинено вбивство через необережність, навів в вироку належне мотивування своїх висновків.

Суд у вироку підставно послався на показання обвинуваченого ОСОБА_7 в суді першої інстанції, який вказував, що в день загибелі потерпілої між ним та потерпілою був конфлікт через ревнощі обвинуваченого, потерпіла виганяла його з належного їй будинку, погрожувала поскаржитись дільничному інспектору міліції, якщо він відмовиться залишити її будинок. В суді першої інстанції обвинувачений підтверджував той факт, що він сам налив в кружку розчинник, з нею підійшов до потерпілої, підтверджував факт облиття потерпілої розчинником, що вона загорілась від запальнички, яка була в нього в руках, однак заперечував факт умисного обливання ним потерпілої розчинником, умисного підпалу ним потерпілої, вказував, що він не зачиняв двері будинку на ключ ззовні, щоб потерпіла не могла залишити будинок, та втік з місця події через страх.

Потерпілий ОСОБА_13 в суді першої інстанції вказував, що був очевидцем того, що ОСОБА_7 спочатку зайшов до приміщення житлового будинку, після чого вийшов з нього та пішов до підвалу, звідки вийшов з кружкою в руках та знову зайшов в приміщення будинку, а після того вийшов та пішов через городи, а потерпілий побачив, що з будинку йшов дим.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді вказував, що 10 червня 2014року біля 16 год. до нього прийшов співмешканець його доньки ОСОБА_9 -обвинувачений ОСОБА_7, пробувши біля 15хвилин, жалівся, що донька потерпілого не хоче з ним жити, зраджує йому, при цьому обвинувачений погрожував, що якщо донька потерпілого не захоче з ОСОБА_7 жити, то він зробить так, що після нього вона не буде нікому потрібна та потерпілий буде годувати її соскою, та повідомив потерпілого, що піде додому. Пізніше зі слів сусідки потерпілий дізнався, що в будинку доньки пожежа, а коли він прийшов до будинку доньки, то побачив, що вона сиділа обгоріла та порізана, через декілька днів після отриманих опіків померла в лікарні.

З показань потерпілої ОСОБА_3 в суді першої інстанції видно, що 10 червня 2014 року біля 16год. до них додому приходив співмешканець її доньки -обвинувачений ОСОБА_7, говорив з її чоловіком - ОСОБА_3 При цьому потерпіла чула розмову між ними та обвинувачений жалівся, що донька не хоче з ним жити, зраджує йому та говорив що вона не буде нікому потрібна, пробув в них близько 15хв. та сказав, що їде додому. Через деякий час до них прибігла сусідка та повідомила про пожежу в доньки, яка через декілька днів від отриманих опіків померла в лікарні.

Потерпілий ОСОБА_4 в суді показав, що 10 червня 2014року біля 17год.30хв. по телефону дружина йому повідомила, що його матір згоріла; коли він перебував в лікарні, до нього телефонував обвинувачений та повідомляв, що зробив те, що хотів та вони зустрінуться вже тому світі.

З показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_14 видно, що ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, постійно вчиняв з потерпілою конфлікти, постійно безпідставно звинувачував її в подружній зраді, були випадки спричинення потерпілій ОСОБА_9 обвинуваченим під час конфліктів тілесних ушкоджень.

Зокрема, допитані в суді свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_12 в суді першої інстанції вказували, що 10 червня 2014року біля 18год. вони почули істеричний крик малолітнього сина потерпілої ОСОБА_9 -ОСОБА_13 та почули звук битого скла, а коли фактично одночасно підійшли на подвір»я потерпілої, побачили, що потерпіла стояла в дверях будинку, була вся порізана та обгоріла. Свідки відчинили двері, які були зачинені ззовні на ключ, що був в замку, допомогли потерпілій вийти на вулицю, зняти залишки обгорілого одягу, при цьому на їх запитання, що сталось потерпіла відповідала, що її підпалив ОСОБА_7(тобто ОСОБА_7). При цьому свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_7 постійно погрожував ОСОБА_9, що спалить її та неодноразово застосовував до неї фізичне насильство.

Обгрунтованих підстав сумніватись в показаннях цих свідків апелянти не наводять, не встановлено таких і апеляційним судом. Ті обставини, що свідок ОСОБА_11 - родичка потерпілої - не дають підстав сумніватись в її показаннях, позаяк її показання є послідовними, узгоджуються між собою, а також з показаннями свідка ОСОБА_12 Твердження апелянтів, що суд першої інстанції дав їм невірну оцінку, невірно відобразив в вироку, суперечать даним запису фіксування судового засідання технічними засобами, з яких видно, що свідки давали такі показання в суді першої інстанції та їх показання вірно відображені в вироку суду.

При цьому доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_12 прибігла на місце події, коли двері були відчинені та вона не бачила, хто їх відкрив (в зв»язку з чим показання свідка ОСОБА_11, що двері були зачинені на ключ, на думку апелянта, слід оцінювати критично, так як цей свідок є родичкою ОСОБА_9.) спростовуються даними запису фіксування судового засідання технічними засобами з яких видно, що свідок

ОСОБА_12 в суді послідовно вказувала, що вона з сусідкою

ОСОБА_11 практично одночасно прийшли до будинку ОСОБА_9, почувши крик малолітнього ОСОБА_13 та дзвін скла. Свідок

ОСОБА_12 підтверджувала, що була очевидцем того, що будинок потерпілої був зачинений зовні на ключ, ОСОБА_11 відкривала зачинені двері будинку ключем, який був в замку ззовні. Колегією суддів не встановлено суттєвих розбіжностей в показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про що вказував обвинувачений в своїй апеляційній скарзі, свідки послідовно вказували, що коли вони на крик сина потерпілої прибігли на місце події, вона вже стояла в дверях обгоріла, розбила скло в дверях, а свідки, відкривши двері, допомогли їй вийти та зняти залишки обгорілого одягу, почали гасити пожежу, а ті обставини, що свідки не вказували, на скільки обертів ключа був зачинений замок у вхідних дверях потерпілої не вказують про їх недостовірність.

Твердження обвинуваченого про неможливість врахування показань малолітнього ОСОБА_13, як доказу його вини, не приймаються до уваги, позаяк апелянт не наводить обгрунтованих підстав сумніватися в його показаннях. Також як видно з даних запису фіксування судового засідання технічними засобами, допит малолітнього потерпілого був проведений з дотриманням вимог ст. 354 КПК України, в присутності педагога. Підстави сумніватися в показаннях сина потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_13 в колегії суддів відсутні.

Свідок ОСОБА_15 (дільничний інспектор міліції) в суді першої інстанції повідомив, що 10 червня 2014 року на його мобільний телефон зателефонував обвинувачений та повідомив, що підпалив потерпілу ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_16 в суді показала, що 10 червня 2014року до них додому приходив ОСОБА_7, розмовляв з дідом її чоловіка

ОСОБА_3, а біля 18год. сусідка повідомила, що горить будинок її свекрухи ОСОБА_9 Коли свідок прибігла до будинку ОСОБА_9, то побачила, що та сиділа на землі, була вся обпалена та вже нічого не говорила.

Згідно даних протоколу огляду місця події з додатками до нього від 10 червня 2014року(а.м.к.п.16-28, т.2), предметом якого було будинковолодіння АДРЕСА_2, під час огляду місця події біля житлового будинку було виявлено та вилучено залишки вигорілого дивану, подушки та покривала, а також виявлено та вилучено частину бюстгальтера червоного кольору з характерними пошкодження в виді заплавлення синтетичних тканин та синтетичну футболку червоного кольору з характерними пошкодженнями в вигляді обвуглення та заплавлення країв, які наскрізь просякнуті речовиною бурого кольору, зовні схожою на кров. При вході в житловий будинок виявлені частини розбитого скла, на якому рідина буро-червоного кольору, схожа на кров. При огляді вхідних дверей будинку виявлено, що права їх частина вимащена підсохлою рідиною буро-червоного кольору, схожою на кров, і в них відсутня скляна вставка, частина якої знаходиться ззовні, а частина всередині будинку. При огляді зазначених вхідних дверей виявлено та вилучено врізний замок, із зовнішнього боку якого вставлений ключ із металу жовтого кольору. Під час огляду приміщення кімнат та кухні будинку були виявлені пошкоджені пожежею предмети домашньої обстановки.

Даними акту про пожежу від 10 червня 2014року (а.м.к.п. 30, т.2) підтверджено ту обставину, що причиною пожежі житлового будинку ОСОБА_9 був підпал. Даними протоколу огляду трупа ОСОБА_9 від 13 червня 2014року (а.м.к.п. 42, т.2) встановлено труп потерпілої ОСОБА_9, тіло якої вкрито опіками. Лікарським свідоцтвом №1465, виданим Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи 13 червня 2014 року, підтверджено, що причиною смерті ОСОБА_9 є опіки полум»ям голови, шиї, тулуба, кінцівок ІІ-ІІІ ст., 67 % поверхні тіла.

Заподіяння ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, в вигляді опіків обличчя, шиї, тулуба, верхніх кінцівок, грудної клітки та попереку, живота, за винятком пупкової ділянки, та правої бокової поверхні, стегон, за винятком верхніх третин, задніх поверхонь гомілок в верхніх та середніх третинах, обох стоп ІІАБ-ІІІ ступенів, площею 67% поверхні тіла, опіку верхніх дихальних шляхів підтверджено даними висновку експерта

№317 від 10 липня 2014року(а.м.к.п.142-144, т.2), за наслідками проведеної судово-медичної експертизи трупа потерпілої ОСОБА_9 Вказаним висновком підтверджено також ті обставини, що вказані тілесні ушкодження утворились від дії високої температури - полум»я, можливо 10 червня 2014року за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи, та перебувають в прямому причинному зв»язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_9, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12год.40хв., є заподіяння їй зазначених тілесних ушкоджень, перебіг яких супроводжувався розвитком опікового шоку. Також зазначеним висновком експерта об»єктивно підтверджено ту обставину, що потерпіла ОСОБА_9 під час отримання значних за площею та глибиною опіків відчувала сильний біль, а також і те, що внаслідок значної площі та глибини опіків, врятувати її життя було практично неможливо.

Заподіяння ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння у вигляді опіків тіла, від яких наступила смерть потерпілої, в результаті виливання на тіло ОСОБА_9 та подальшого запалювання легкозаймистої рідини, крім показань самого обвинуваченого, об»єктивно підтверджується даними висновку експерта №518 від 27 червня 2014року(а.м.к.п. 154-157, т.2), наданого за результатами проведення судово-хімічної експертизи, згідно

якого частини бюстгальтера червоного кольору та частини футболки, вилучені під час огляду місця події 10 червня 2014року, містять змінені світлі нафтопродукти(бензин, гас, дизельне паливо).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження ОСОБА_7, що він не мав наміру позбавляти життя потерпілу та вона сама випадково вилила на себе розчинник, та згодом випадково сама загорілась, є такими, що спрямовані на ухилення від настання відповідальності за вчинене та пом»якшення покарання.

Судом правильно встановлено, що дії ОСОБА_7 свідчать про те, що він саме з метою умисного позбавлення життя потерпілої

ОСОБА_9 з особливою жорстокістю, способом спалення її заживо, приніс в кружці невстановлену легкозаймисту рідину до житлової кімнати будинку, де в цей час на дивані відпочивала потерпіла, саме з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що здійснює посягання на життя людини, передбачаючи його наслідки в виді смерті, бажаючи їх настання, проявляючи особливу жорстокість, усвідомлюючи при цьому, що позбавляючи ОСОБА_9 життя, він заподіює їй особливих фізичних страждань, бажаючи цього, вилив на тіло потерпілої ОСОБА_10 легкозаймисту речовину, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження в вигляді множинних опіків тіла, від яких наступила її смерть.

Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтверджували в суді першої інстанції, що

ОСОБА_9 розповіла їм одразу після події, що її підпалив

ОСОБА_7, свідок ОСОБА_11 також підтверджувала, що

ОСОБА_7 неодноразово погрожував потерпілій ОСОБА_9, що

спалить, з показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3 видно, що безпосередньо перед вчиненням вбивства ОСОБА_7 говорив їм, що він зробить так, що їх донька нікому не буде потрібна.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався як на доказ доведеності вини ОСОБА_7 на дані протоколу про результати проведення негласної слідчої дії (аудіо-, відеоконтролю місця) в умовах ізолятора тимчасового тримання 10-11 липня 2014року та дані відтворення в судовому засіданні звукозапису зазначеної негласної слідчої дії, відповідно до яких ОСОБА_7 добровільно та вільно розповів особі, яка знаходилась з ними в камері, як та при яких обставинах вчинив вбивство потерпілої. При цьому розповів, що на грунті ревнощів набрав в кружку бензину, вилив на потерпілу, яка лежала на дивані, та підпалив запальничкою, після чого закрив потерпілу в будинку на ключ та пішов до лісу.

Підстав визнавати вказаний доказ недопустимим в порядку ст. 87 КПК України, в колегії суддів немає, відтак такі твердження апеляційної скарги захисника до уваги прийняті бути не можуть з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов»язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод(що тягне за собою визнання доказу недопустимим) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Твердження захисника про те, що така негласна слідча дія проводилась без отримання відповідного судового дозволу, а в матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді з цього приводу, спростовується наданою апеляційним судом Хмельницької області довідкою про те, що ухвалою слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2014року надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст.ст. 248, 270 КПК України, терміном на 30 діб, при цьому будь-яка інша інформація не могла бути долучена до матеріалів кримінального провадження, оскільки ухвала слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області винесена в таємному режимі, що спростовує зазначені доводи апеляційної скарги захисника про відсутність відповідного судового рішення. Ті обставини, що суд в вироку суду вказав про проведення такої слідчої дії відповідно до ст. 260КПК України (а не ст. 270 КПК України) не спростовують висновків суду про проведення відповідної негласної слідчої дії(аудіо-, відеоконтролю місця) на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 248 КПК України.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що дані протоколу за результатами цієї негласної слідчої дії не можуть визнані допустимим доказом відповідно до п.4 ч.2 ст. 87 КПК України (позаяк при цьому були отримані показання від ОСОБА_7, який не був повідомлений про своє право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права), не можуть прийматись до уваги, зважаючи на ті обставини, що в даному випадку з допомогою відповідних технічних засобів зафіксовано, як обвинувачений вільно та добровільно розповів про вчинене ним іншій особі. В розумінні п.4 ч.2 ст. 87 КПК України недопустимими за певних умов можуть бути визнані показання особи( ч.1 ст. 95 КПК України регламентовано, що показання - це відомості, які надаються в усній або в письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження), однак в даному випадку допит обвинуваченого ні слідчим, ні прокурором не проводився. Наявний в провадженні протокол про результати проведення негласної слідчої дії в умовах ізолятора тимчасового тримання відповідно до приписів ст. 99 КПК України в даному кримінальному провадженні досліджувався та оцінювався судом як документ.

Твердження апеляційної скарги захисника про те, що під час розмови зі співкамерником обвинувачений, фактично оговорюючи себе, намагався тільки підвищити свій авторитет серед осіб, що утримуються під вартою, не приймаються до уваги, зважаючи також на ті обставини, що такі його вільні та послідовні твердження узгоджуються з іншими об»єктивними дослідженими доказами по справі про обставини умисного спричинення обвинуваченим смерті потерпілій за викладених в вироку обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що про наявність умислу на умисне заподіяння смерті ОСОБА_9 шляхом спалювання живцем також свідчать дії обвинуваченого, який після виливання на неї легкозаймистої рідини та підпалювання потерпілої, вийшов з житлового будинку, зачинив вхідні двері ззовні на ключ та втік з місця події. При цьому суд підставно звернув увагу, що обвинувачений не вчиняв жодних дій, спрямованих на порятунок потерпілої.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що він не зачиняв потерпілу на ключ ззовні, які спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які послідовно та категорично підтверджували, що вхідні двері в будинку були зачинені на ключ, який знаходився в замку саме ззовні, та свідок

ОСОБА_11 відчиняла двері саме після відмикання дверей ключем. Такі їх показання підтверджуються даними протоколу огляду місця події, згідно якого при огляді вхідних дверей будинку ОСОБА_9 виявлено врізний замок, в замкову шпарину якого був вставлений ключ з жовтого металу саме з зовнішнього боку. Про ті обставини, що двері були зачинені ззовні свідчать також ті дані, що ОСОБА_9 через зачинені двері не могла самостійно вийти, тому, відчуваючи сильний біль і особливі фізичні страждання, намагаючись загасити полум»я, врятуватись та вийти з будинку, розбила скло вхідних дверей, отримала при цьому тілесні ушкодження в виді рани передньо-внутрішніх поверхонь правого ліктьового суглобу та правого передпліччя в верхній третині, що також підтверджено висновками експертизи та узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на дані висновку експерта №115р від 28 серпня 2014року (а.м.к.п. 169-172, т.2), наданого за наслідками проведеної судової трасологічної експертизи, яким встановлено, що вилучений в результаті проведення огляду місця події 10 червня 2014року врізний замок знаходиться в працездатному стані, видимих пошкоджень та слідів дії сторонніх предметів не виявлено. Суд обґрунтовано послався, що вказаним висновком експерта не підтверджено автоматичного обертання циліндрованого механізму, отже, не підтверджено автоматичного замикання замка вхідних дверей.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи обвинуваченого в суді про те, що потерпіла випадково сама вилила на себе займисту речовину, в незначній кількості, що спростовуються даними висновку експерта №317 від 10 липня 2014року( а.м.к.п.142-144, т.2), який наданий за результатами проведеної судово-медичної експертизи трупа потерпілої ОСОБА_9, відповідно до якого на тілі потерпілої ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження в вигляді опіків обличчя, шиї, тулуба, верхніх кінцівок грудної клітки та попереку, живота за винятком пупкової ділянки та правої бокової поверхні, стегон, за винятком верхніх третин, задніх поверхонь гомілок в верхніх та середніх третинах, обох стоп ІІАБ-ІІІ ступенів, площею 67% поверхні тіла. Вказаним висновком експерта підтверджено ту обставину, що обвинуваченим облито майже все тіло легкозаймистою рідиною і даної речовини була значна кількість.

Обгрунтованих підстав сумніватись в показаннях потерпілих, позаяк вони є родичами, про що вказували апелянти, в колегії суддів немає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав показання потерпілих за достовірні, оскільки вони є послідовними, повністю узгоджуються між собою та іншими дослідженими в суді доказами, колегія суддів вважає, що ті обставини, що потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_3 не могли чітко ( до хвилин) вказати час приходу до них додому обвинуваченого, не вказують про наявність підстав сумніватись в таких їх показаннях, при цьому сам обвинувачений не оспорює факту відвідування ним того дня потерпілих за їх місцем проживання. Твердження обвинуваченого про суперечливість показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3 (які, на його думку, під час досудового слідства не вказували про його погрози вчинити з потерпілою так, що вона буде харчуватись з соски), що, на думку обвинуваченого, вказує на їх недостовірність, не приймаються колегією суддів до уваги, зважаючи на ті обставини, що потерпілі, як в суді першої інстанції та і під час досудового розслідування послідовно підтверджували такі обставини (а.м.к.п.83-87.т.2).

Колегія суддів вважає, що показання потерпілих, свідків, покладені в основу доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено, які не мали жодних підстав для обмови обвинуваченого, є правдивими. Показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_3,

ОСОБА_13, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 не містили суттєвих суперечностей, взаємодоповнювали, уточнювали одне одного, узгоджувались з іншими дослідженими доказами, а тому суд обгрунтовано визнав їх достовірними та поклав їх в обгрунтування вироку, відтак сумніватись в їх показаннях колегія суддів не вбачає, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника в цій частині - необґрунтовані.

Суд першої інстанції правильно врахував спосіб вчинення обвинуваченим вбивства потерпілої, яка була спалена заживо, що потерпіла відчувала від опіків сильний біль та особливі фізичні страждання, що підтверджувалось даними висновку експерта №317 від 10 липня 2014року(а.м.к.п. 142-144, т.2), показаннями потерпілих

ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, які в суді підтверджували, що ОСОБА_9 внаслідок отриманих опіків аж до настання смерті, впродовж майже трьох діб, відчувала сильний біль та фізичні страждання.

Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази давали суду першої інстанції підстави прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено, відтак твердження апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про незаконність та необґрунтованість вироку суду, про відсутність доказів його вини, що висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях, колегія суддів не приймає до уваги.

Твердження апелянтів про вчинення вбивства потерпілої через необережність є необґрунтованими, суперечать зібраним та дослідженим в суді першої інстанції доказам, які свідчать про вчинення обвинуваченим умисного вбивства потерпілої, вчиненого з особливою жорстокістю. Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 119 КК України про що зазначається в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, відсутні.

Характер отриманих тілесних ушкоджень, їх локалізація, механізм спричинення, а також поведінка обвинуваченого після підпалу потерпілої також свідчать про те, що він умисно, з особливою жорстокістю, позбавив життя потерпілу ОСОБА_9

Такі дії обвинуваченого є узгодженими і свідчать про наявність в нього наміру на вчинення саме умисного вбивства, з особливою жорстокістю, а не іншого злочину.

Колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю. Дії обвинуваченого в сукупності свідчать про те, що він, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, розуміючи, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачаючи настання наслідків в виді смерті, бажаючи їх настання, проявляючи особливу жорстокість, усвідомлюючи, що позбавляє потерпілу життя спаленням заживо, причиняючи їй при цьому особливих фізичних страждань, бажаючи цього, умисно облив її легкозаймистою рідиною та підпалив потерпілу, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла. Такі організовані дії обвинуваченого, який, крім цього, зачинив потерпілу в будинку, позбавляючи її можливості вийти з будинку самостійно, не надав їй допомоги, свідчать про дотримання ним плану дій, спрямованого на умисне позбавлення життя потерпілої, з особливою жорстокістю, при цьому дії обвинуваченого були цілеспрямованими, чіткими, що свідчить про те, що він бажав настання смерті потерпілої.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про необережний характер дій обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в суді, а зібрані та досліджені в суді докази, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, свідчать про те, що обвинувачений діяв з умислом на вчинення саме умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю.

Суд першої інстанції підставно врахував, що відповідно до акту експерта №487 від 10 вересня 2014року, наданого за результатами проведеної судово-медичної експертизи (а.м.к.п. 25-28,т.3) ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованого йому злочину та на час проведення експертизи виявляв органічний розлад особистості внаслідок перенесеної ЧМТ з помірними змінами та судомними нападами, внаслідок чого не міг та не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період вчинення інкримінованого йому злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності та в стані патологічного сп»яніння не перебував, не знаходився також в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу. ОСОБА_7 не потребує застосування до нього примусових мір медичного характеру. Суд першої інстанції, врахувавши даний висновок експерта, прийшов до висновку, що ОСОБА_7 вчинив злочин в стані обмеженої осудності, та підлягає кримінальній відповідальності.

Призначене обвинуваченому покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України. При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином; особу винного, який в силу ст. 89 КК України, є несудимим, за місцем проживання характеризувався негативно, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку в лікаря психіатра, є інвалідом ІІ групи. Як обставини, що пом»якшують покарання, суд врахував, що він вчинив злочин в похилому віці, є інвалідом ІІ групи, хворобливий стан його здоров»я. Суд враховував позицію потерпілих, які просили суворо покарати обвинуваченого.

При призначенні покарання покарання суд першої інстанції обгрунтовано не визнав обставинами, що пом»якшують покарання

обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що були зазначені в обвинувальному акті, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, позаяк обвинувачений частково визнавав свою вину у вчиненому, не встановлено, що він критично оцінював свою неправомірну поведінку щодо умисного заподіяння смерті потерпілій, та що він своїми діями надавав допомогу органам досудового слідства та суду в з»ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для справи.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, навів мотивування своїх висновків про недоведення стороною обвинувачення факту перебування обвинуваченим в стані алкогольного сп»яніння під час вчинення злочину.

Призначене покарання обвинуваченому в виді чотирнадцяти років позбавлення волі, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При призначенні покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував вчинення обвинуваченим злочину в похилому віці, що той є інвалідом ІІ групи, про які вказував в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, тому підстав для пом»якшення призначеного йому покарання, колегія суддів не вбачає. Ті обставини, що злочин він вчинив через ревнощі, про що він вказує в апеляційній скарзі, не дають підстав для інакшої кваліфікації його дій та пом»якшення призначеного йому покарання, відтак такі доводи апеляційної скарги обвинуваченого не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів.

Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі та в апеляційному суді не навів передбачених законом підстав, які б давали підстави для призначення нового судового розгляду, не встановлено таких і апеляційним судом під час апеляційного розгляду апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.

Підстав для зміни чи скасування вироку суду в межах поданих апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Кам»янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2014року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Бондар