Ухвала суду № 42470293, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 804/11195/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройінвест» (далі по тексту - ТОВ «Стройінвест») звернувся до суду з позовом до відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 01.04.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0000072205, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 40 548,75 грн., з яких за основним платежем в сумі 32 439 грн., за штрафними санкціями в сумі 8 109,75 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000082205, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 38 088,15 грн., з яких за основним платежем в сумі 30 470,52 грн., за штрафними санкціями в сумі 7 617,63 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті Нікопольською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000082205, № 0000072205, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 786,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Нікопольська ОДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Стройінвест» зареєстрований в Нікопольській ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Відповідачем Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стройінвест» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «АТМ» за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року у фактичних періодах їх здійснення.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив п.138.1, 138.2 ст.138, п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 38 535 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 28 035 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 10 500 грн.;

ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 ПК України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 36 700,49 грн., а саме: за квітень 2012 року на суму 20 745,61 грн., за травень 2012 року на суму 5 954 грн., за липень 2012 року на суму 6 656 грн., за серпень 2012 року на суму 3 344,88 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 01.04.2013 року прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000072205, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 40 548,75 грн., з яких за основним платежем в сумі 32 439 грн., за штрафними санкціями в сумі 8 109,75 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000082205 , яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 38 088,15 грн., з яких за основним платежем в сумі 30 470,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7 617,63 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманому від іншого податкового органу акті перевірки контрагента позивача щодо фіктивності його діяльності.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з контрагентом ПП «АТМ» укладено договір поставки № 170412 від 17.04.2012 року товарів-рельсів та будматеріалів.

Здійснення поставки товарів за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками. товарно-транспортними накладними, актами списання товарів, платіжними дорученнями тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми вартості придбаних товарів та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами , що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Оскільки позивач правомірно включив до складу валових витрат суми вартості товарів за договором з контрагентом ПП «АТМ», висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення № 0000072205 від 1.04.2013 року за основним платежем та штрафними санкціями у розмірі 40 548,75 грн. є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи видно, що поставка товарів за договором з контрагентом ПП «АТМ» підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, позивачем по виписаним контрагентом податковим накладним сформовано податковий кредит за перевірений період.

В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні були надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту перевіреного періоду часу, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ПП «АТМ» господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ПП «АТМ» а тому збільшення податковим органом позивачу платежу з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000082205 від 01.04.2013 року у загальному розмірі 38 088,15 грн. - є неправомірним.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000082205 та № 0000072205 від 01.04.2013 року є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 786,40 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова