Вирок № 42469353, 27.01.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

27.01.2015

Справа №639/4117/14-к

Провадж. №1-кп/639/30/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П., за участі секретаря - Мельнікової А.В., сторін кримінального провадження: прокурора - Халілової А.А., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілого - ОСОБА_3, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/4117/14-к (в ЄРДР №12014220500000071 від 13.01.2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресоюАДРЕСА_1у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

12 січня 2014 року. приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем «КІА-Спортаж», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованим на ОСОБА_5, рухався в м. Харкові по вул. Полтавський шлях зі сторони вул. Чувашської в напрямку вул Наріманова.

Під час руху по вищевказаній вулиці, в районі будинку № 177- А, розташованого по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, де знаходиться регульований пішохідний перехід, водій ОСОБА_1, ігноруючи жовтий сигнал світлофора, який є забороняючим для руху, в'їхав на вищевказаний пішохідний перехід, на якому знаходився пішохід ОСОБА_3

При цьому водій ОСОБА_1 не зменшив швидкості свого руху, не надав дороги даному пішоходу, чим грубо порушив вимоги п. 8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, згідно якого: «У разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", а якщо їх немає - не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

В результаті порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину на зелений сигнал світлофора зліва направо по ходу руху автомобіля «КІА».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 86-А/14 від 24.02.2014. спричинені тяжкі тілесні ушкодження, по критерію небезпеки для життя у вигляді розриву брижі поперечно-ободової кишки, множинних розривів брижі тонкої кишки, розриву селезінки, внутрішньочеревного крововиливу.

Порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 виразилися в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, при під'їзді до регульованого світлофорним об'єктом пішохідного переходу, ігноруючи жовтий сигнал світлофору, здійснив виїзд на вищевказаний пішохідний перехід, на якому знаходився пішохід ОСОБА_6, який перетинав проїжджу частину та, не надавши можливість даному пішоходу закінчити перехід проїжджої частини, скоїв на нього наїзд, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Дії водія ОСОБА_1, згідно до висновку автотехнічної експертизи № 325/14 від 11.04.2014 перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, його дії кваліфікуються як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпіломутяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Проте, будучи допитаним, пояснив, що 12.01.2014 року, у вечірній час доби, приблизно о 18:00 год., керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався по вул. Полтавський шлях в м. Харкові з боку смт. Пісочин в напрямку станції метро «Холодна гора». На вулиці ішов дощ, було темно, у зв'язку з чим на автомобілі був увімкнено ближнє світло фар, та працювали стеклоочищувачі. Він їхав в середній смузі руху. При цьому на зазначеній ділянці дороги мається три смугу в кожному напрямку руху. В районі танкового училища він зупинив автомобіль на червоний сигнал світлофору. Попереду нього в середньому ряду стояв лише один автомобіль. В лівому рядку попереду також стояв автомобіль. Дочекавшись коли увімкнеться жовтий сигнал світлофору, та попереду стоячий автомобіль разом з іншими автомобілями почне рух, він також одночасно з ним почав рухатися. Яку він встиг набрати швидкість він точно сказати не може, але не більше 30 км/год. Коли він проїхав приблизно три метри, автомобіль, що рухався попереду та знаходився на відстані приблизно одного метру від його автомобілю, застосував екстрене гальмування, у нього увімкнувся задній стоп-сигнал, у зв'язку з чим з метою уникнення зіткнення з попереду їдучим автомобілем, він був змушений повернути кермо праворуч та виїхати на праву смугу руху, де він продовжуючи рух, відчув удар в передню частину керованого ним автомобілю. Він побачив як тріснуло лобове скло та чоловіка падаючого на капот його автомобілю. Після цього він зупинив автомобіль, притулившись до краю проїзної частини. Вийшовши з автомобілю, він побачив чоловіка, який лежав на проїзній частині. Він надав йому першу допомогу. Було викликано швидку та міліцію. Після приїзду швидкої потерпілого було госпіталізовано. Він просив прощення як у самого потерпілого та у його сина як в цей день, так і пізніше, зв'язувався телефоном, цікавився про стан здоров'я потерпілого, надав матеріальну допомогу на його лікування у сумі 16 000 грн.

Цивільний позов прокурора, а також цивільний позов ОСОБА_3 в частині компенсації матеріальної шкоди ОСОБА_1 визнав в повному обсязі. Цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, зазначив, що розуміє, що ним була завдана потерпілому моральна шкода, але він скоїв кримінальне правопорушення ненавмисно (з необережності), ним надавалась матеріальна допомога на лікування останнього, він щиро просив вибачення, як у сина, так і у самого потерпілого, та вважає, що сума уточнених позовних вимог в цій частині у розмірі 394 632,00 грн. є необґрунтованою. У визначені суми вказаної шкоди полагався на розсуд суду.

Таким чином, в силу позиції, висловленої обвинуваченим в судовому засіданні під час його допиту, останній фактично свою вину визнав частково, обставини кримінального правопорушення в частині механізму скоєння наїзду на потерпілого, як то зазначено стороною обвинувачення, ОСОБА_1 заперечував.

Не дивлячись на лише часткове визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується частково показаннями самого обвинуваченого в судовому засіданні, який, як зазначалось вище, визнав, що в день та місці, зазначеному в обвинувальному акті, керував автомобілем НОМЕР_2, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, виїхавши на пішохідний перехід на жовтий сигнал світлофору. Про це ж він вказував при проведенні слідчого експерименту. (а.с. 63-67)

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 12.01.2014 року, приблизно о 18:00 год. він поставив автомобіль в гараж, та ішов додому. Оскільки йому необхідно було перейти проїзну частину вул. Полтавський шлях, яка є доволі широкою він вирішив перейти її по регульованому пішохідному переходу в районі танкового училища. Дочекавшись зеленого сигналу світлофору, він разом з іншими пішоходами почав пересікати вказану проїзну частину з боку Ленінського району в бік Жовтневого району м. Харкова. Він йшов у звичайному темпі, пройшов три смуги руху в напрямку виїзду з міста Харкова та дві смуги в напрямку центру міста. Всі автомобілі, що знаходились на проїзній частині стояли та пропускали пішоходів. Коли ж він вийшов на крайню праву смугу для руху автомобілів в бік станції метро «Холодна гора» (центру міста), то раптово відчув удар в праву ногу, від чого впав на проїзну частину. Що відбувалось далі він пам'ятає погано. Пам'ятає, що незнайомі йому люди намагались надати йому допомогу, та викликали швидку, яка забрала його до лікарні, де йому було проведено ряд операцій та надано іншу медичну допомогу. Йому відомого, що в перші дні після вказаної пригоди, коли він знаходився в лікарні, ОСОБА_1 передав його синові 16 000 грн., які були витрачені на його лікування, але ці кошти не покрили всіх витрат. Він, його близькі досі вимушені витрачати кошти на його реабілітацію, наслідки ДТП до теперішнього часу в повному обсязі не минули.

Свідок ОСОБА_7 показав, що в день дорожньо-транспортної пригоди він, керуючи автомобілем «Форд-транзит», рухався по вул. Полтавський шлях в м. Харкові з боку смт. Пісочин в бік Залізничного вокзалу. Разом з ним в автомобілі на пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8 В районі танкового училища він зупинився в крайній лівій смузі на червоний сигнал світлофору на регульованому пішохідному переході. Всього на цій ділянки дороги передбачено по три смугу руху в кожному напрямку. Був темний час доби, ішов дощ, але працювало штучне освітлення. Перед ним стояв автомобіль, середня смуга руху також була зайнята. Крайній правий ряд був вільним. В якійсь момент він побачив як повз нього по крайній правій смузі проїхав автомобіль та в повітря підлетіли речі. Він зрозумів, що збили людину та сказав про це ОСОБА_8 Коли автомобілі почали рух, його припущення підтвердились, адже він побачив людину, що лежала на проїзній частині. Далі в крайній правій смузі стояв автомобіль марки «Kia», що до цього проїхав повз них. Він також зупинився у крайньому правому ряду. Коли вийшов із автомобілю, то біля потерпілого вже знаходився водій автомобілю «Кіа», який просив вибачення у потерпілого, питав чим можна допомогти постраждалому та поклав йому щось під голову. Вони з обвинуваченим поставили знак, щоб автомобілі об'їжджали місце ДТП. Потерпілий знаходився у свідомості, просив, відвезти його додому, але було викликано швидку, та по її приїзду постраждалого забрали до лікарні. При цьому, медсестра сказала, що потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що в день події в січні 2014 року, точну дату він не пам'ятає, він знаходився в якості пасажира в автомобілі «Форд» під керуванням ОСОБА_7 Вони їхали з смт. В. Писарівка Сумської області в м. Харків. Коли вони в'їхали до м. Харкова та рухались по вул.. Полтавський шлях в бік центру міста, то зупинилися на червоний сигнал світлофору перед пішохідним переходом в районі танкового училища. На вулиці було темно, було увімкнено вуличне освітлення. В напрямку їх руху було всього три смуги руху. Вони зупинилися в лівій смузі. В цей час він розмовляв телефоном з дружиною. Він почув якійсь сторонній звук, та водій ОСОБА_7 повідомив, що збили пішохода. Як рухався автомобіль обвинуваченого перед наїздом на пішохода, самого пішохода перед наїздом та момент наїзду він не бачив. ОСОБА_7 прийняв праворуч, та зупинився біля узбіччя. Тоді ж він побачив, що на проїзній частині між правою та середньою смугами по напрямку їх руху лежить літній чоловік, а далі стоїть автомобіль - невеликий позашляховик, на капоті якого були сліди від дорожньо-транспортної пригоди у вигляді механічних пошкоджень. Коли вони з ОСОБА_7 вийшли з автомобілю, то біля вказаного чоловіка, що лежав на проїзній частині, вже стояв водій вказаного позашляховика, якого раніше він не знав. Це виявився ОСОБА_1, який намагався надати допомогу потерпілому, дуже хвилювався та питав у інших присутніх, що треба робити. Тоді він сказав, що не треба турбувати потерпілого, щоб не завдати йому шкоди, а треба дочекатися лікарів для надання кваліфікованої медичної допомоги. Потерпілий скаржився на біль у нозі.

Свідок ОСОБА_9 показав, що в день пригоди - 12.01.2014 року у вечірній час доби він, керуючи належним йому автомобілем «Ниссан-Пайтфандер», рухався по вул. Полтавський шлях в м. Харкові з боку смт. Пісочин в бік станції метро «Холодна гора». В районі Будинку офіцерів він зупинився в крайньому лівому ряду на червоний сигнал світлофору на регульованому пішохідному переході. В зазначеній ділянці вул. Полтавський має три смуги руху у кожному напрямку. Ішов дощ, видимість була обмежена. У дзеркало заднього огляду він побачив фари автомобілю, який, рухаючись в попутному напрямку у середньому ряду на великій швидкості - 60-80 км/год., наближувався до стоячих на світлофорі автомобілів. Потім вказаний автомобіль (як потім з'ясувалось марки «Kia-Sportage»), не зупиняючись, зманеврував у крайній правий ряд, об'їзжаючи стоячі автомобілі, зокрема і свідка, та здійснив наїзд на пішохода, який рухався в звичайному темпі по пішохідному переходу. Від удару пішохід підлетів уверх, впав на лобове скло та капот, потім скотився, на проїзну частину. Тоді водій автомобілю «Kia-Sportage» зупинився. Він також зупинився, вийшов з автомобілю та побачив лежачого на проїзній частині збитого пішохода, поруч з ним лежала його тростина. Обвинувачений намагався викликати швидку, але хто його викликав йому невідомо. Потерпілий скаржився на біль в нозі. Після приїзду швидкої потерпілого забрали до лікарні.

При цьому, свідок ОСОБА_9 повністю спростував показання обвинуваченого в частині механізму наїзду на потерпілого, пояснивши, що ОСОБА_1 перед світлофором не зупинявся, можливо трохи забавив швидкість, та в цей час інші автомобілі стояли, адже у випадку якщо б вони рухались у обвинуваченого не було б необхідності здійснювати маневр праворуч. Також ОСОБА_9 зазначив, що автомобіль «Kia-Sportage» виїхав на пішохідний перехід коли горів жовтий сигнал світлофору.

Аналіз показань вказаних свідків та потерпілого, викладені вище, відсутність будь-яких протиріч між ними, їх послідовність, дають підстави дійти висновку щодо їх правдивості.

При цьому свідки в судовому засіданні показали, що раніше з обвинуваченим чи потерпілим знайомі не були, у них відсутні підстави обмовити когось з них.

Окрім показань, допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 також підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2014 року, схемою ДТП до вказаного протоколу.

(а.с. 5-9);

змістом завіреної копії виписки з історії хвороби стаціонарного хворого

(а. с. 88);

висновком судово-медичної експертизи №86-А/14 від 24.02.2014 року, відповідно до яких у зв'язку з подіями 12.01.2014 року у ОСОБА_3 мали місце наступні ушкодження: 1) садна чолово-тім'яної області зправа, гематома лівої гомілки - легкі тілесні ушкодження; 2) зачинений перелом обох кісток правої гомілки у середній третині зі зсувом - ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я; 3) зачинена травма живота: розрив брижі поперечно-ободової кишки, множинні розриви брижі тонкої кишки, розрив селезінки, внутрішньочеревний крововилив - тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Наявні ушкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на які вказано в постанові слідчого та відомо з історії хвороби.

Між тілесними ушкодженнями, які мали місце у ОСОБА_3, та подіями 12.01.2014 року (дорожньо-транспортна пригода) вбачається причинно-наслідковий зв'язок.

(а. с. 30-32);

висновками судової автотехнічної експертизи №325/14 від 11.04.2014 року, відповідно до яких дорожній обстановці, що склалася водій автомобіля «КІА» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3. п/п «ґ» і 8.10. Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «КІА» ОСОБА_1, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3. п/п «ґ» і 8.10. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «КІА» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 8.7.3. п/п «ґ» і п. 8.10 Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

(а.с. 51-56)

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування ОСОБА_1 та його захиснику були відкриті відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Стосовно показань обвинуваченого ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні та при проведенні 16.04.2014 року слідчого експерименту за його участі (а.с. 63-67), відповідно до яких він заперечував механізм скоєння наїзду на потерпілого та його дії, зазначені в обвинувальному акті, що передували наїзду на пішохода, то вони спростовуються вищезазначеними доказами. Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_9, який прямо зазначив про їх невідповідність дійсності, а також показаннями свідка ОСОБА_7, який вказував, що автомобіль обвинуваченого проїхав повз інших автомобілів, а за версією висловленою обвинуваченим він, з урахуванням розташування автомобілю свідка ОСОБА_7, мав стояти поруч з ним. Крім того, вони є з технічної точки зору неспроможними в тій частині, що після початку руху, проїхавши 3 метри, він набрав швидкість приблизно 30 км/год., та рухаючись позаду автомобілю «ВАЗ» на відстані приблизно 1 метру, після застосування попереду їдучим автомобілем екстреного гальмування, він встиг зманеврувати праворуч. Крім того, вказана швидкість не узгоджується з відстанню яку він подолав після наїзду на пішохода ОСОБА_3 згідно схеми ДТП - понад 21 метр.

З огляду на викладене, суд ставиться до вказаних показань критично, як таких, що спростовуються вищенаведеними доказами.

При цьому, з встановлених судом обставин не вбачається факту порушення ОСОБА_3 Розділу ІV Правил дорожнього руху, які б знаходились у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпіломутяжке тілесне ушкодження.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; одружений; має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5; раніше не судимий; має постійне місце реєстрації та проживання; за місцем проходження характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому факт невизнання вини в повному обсязі не свідчить про відсутність вказаної пом'якшуючої обставини, адже це є його процесуальною позицією, а під час розгляду провадження судом ОСОБА_1висловлював жаль щодо скоєного, та просив пробачення у потерпілого, його сина, що також він робив і одразу після дорожньо-транспортної пригоди згідно показань свідків, зокрема сина потерпілого ОСОБА_11

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, пом'якшуючу обставину, наслідки злочину.

Також судом враховується, що ОСОБА_1 одразу після скоєння злочину надав близьким родичам потерпілого матеріальну допомогу у розмірі 16 000 грн. на лікування останнього, внаслідок чого сума позовних вимог потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди склала лише 471,23 грн.

При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1та цілі покарання стосовно нього в цілому можуть бути досягнуті шляхом призначення йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, але зі звільненням від відбування основного покарання, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Водночас, ОСОБА_1 та його захисником було заявлено клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», а саме звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» статті 1 зазначеного Закону.

Вирішуючи зазначене питання, суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. ст. 12 цього Кодексу, є тяжким злочином, але з необережною формою вини.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років,звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 має малолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьківських пав стосовно якої він не позбавлений.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов прокурора в інтересах держави на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 5826,42 грн., а також уточнені позовні вимоги самого потерпілого ОСОБА_3 в частині компенсації матеріальної шкоди у сумі 471,23 грн., з урахуванням їх визнання обвинуваченим, підлягають задоволенню.

Потерпілим ОСОБА_3 було також заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди. Сума його позовних вимог до ОСОБА_1, з урахуванням їх уточнення, в частині відшкодування моральної шкоди склала 394 632,00 грн.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №12 від 29.08.2014 року ОСОБА_3 спричинена моральна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.01.2014 року приблизно о 18:00 год., за його участі та участі ОСОБА_1 в районі будинку №177-а по вул. Полтавський шлях в м. Харкові.

Це ж підтверджується встановленими судовим розглядом обставинами - фактом завданням діями ОСОБА_1 шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Отже, ОСОБА_3 має право на відшкодування завданої вказаними діями моральної шкоди, факт спричинення якої, є встановленим.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру позовних вимог в цій частині, необхідно відзначити, що відповідно до вищезазначеного висновку судово-психологічної експертизи №12 від 29.08.2014 року орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду ОСОБА_3 складає 324 мінімальні заробітні плати.

Таким чином, згідно вказаного висновку експертизи орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду ОСОБА_3 складає 394 632 грн. 00 коп. (324*1218=394 632)

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, наданих в п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту висновку, в ньому в повній мірі не враховано поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, а саме, що ним було принесено вибачення як самому потерпілому, та і його родичам, надано матеріальну допомогу, якою майже покрито всі підтверджені документально витрати на лікування потерпілого (розмір уточнених позовних вимог в цій частині склав лише 471,23 грн.). Обвинувачений щиро покаявся у скоєному.

До того ж експерт при дачі висновку виходив лише з пояснень самого потерпілого в тій частині, що внаслідок ДТП він не може ходити без тростини, йому спричинено травму голови, внаслідок чого його він страждає від головної болі, погіршився зір, була травмована печінка, шлунок, наслідки ДТП він відчуває до теперішнього часу.

Натомість наявними в матеріалах справи судово-медичним даними (висновками) ці обставини не підтверджені, а вказані розлади здоров'я узгоджуються з віком потерпілого - 76 років.

При цьому, як показав свідок ОСОБА_9 на момент дорожньо-транспортної пригоди потерпілий вже пересувався з тростиною.

Також достеменно належними та допустимими доказами не встановлено чи зменшував обвинувачений швидкість перед виїздом на пішохідний перехід.

Крім того, в самому висновку зазначено, що відповідна сума є орієнтовно-рекомендованою, а не абсолютною.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини справи, принцип розумності та справедливості (ст. 3, ч. 3 ст. 23 ЦК України), суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, стягненню на його користь з обвинуваченого на відшкодування вказаної шкоди підлягає сума у розмірі 80 000,00 грн.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та/або роботи.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_1 від призначеного за цим вироком покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Цивільний позов прокурора - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі комунальної установи Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова (м. Харків, вул. Балакірєва, 3-а, УДК в м. Харкові ГУ ДКС України в Харківській області, р/р 31412544700002, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, код призначення платежу 240603) суму, що складає витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3, у розмірі 5826 (п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 42 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 23 коп., а на відшкодування моральної шкоди - 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.

Процесуальні витрати в сумі 3018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 30 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначкою виду платежу - «за проведення експертиз».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь