Ухвала суду № 42467477, 24.07.2014, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1289/14-к

Провадження № 1-в/204/1468/14

У Х В А Л А

24 липня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Некрасова О.О.

при секретарі: Макарчук А.В.

за участю прокурора: Нечипоренко С.В.

захисників: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 203-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2014 року запобіжний захід, обраний відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у вигляді тримання під вартою продовжено до 25 липня 2014 року. Продовжено ОСОБА_6, строк дії зобов'язань передбачених ст. 194 КПК України до 25 липня 2014 року, які вона, зобов'язана буде виконувати, а саме: з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця роботи та проживання.

Прокурор заявив клопотання щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяця, в зв'язку з тим, що не відпали ризики передбачені ст. 177 КПК України, яки були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, обвинуваченим повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Захисники ОСОБА_2 заперечував проти продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою та просив його змінити на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_3, заперечував проти продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою та просив його змінити на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_4 залишила розгляд даного питання на розсуд суду.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 підтримали думку захисників.

Також, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 з часу прибування до ДСІЗО перебуває на дисциплінарному обліку в МСЧ з діагнозом: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. Дана хвороба, відповідно до Переліку захворювань, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 09 березня 2000 року за № 155/4376 є підставою для звільнення від дальшого відбування покарання.

Крім того, зазначив, що на даний момент відсутні достатні підстави, які підтверджують необхідність продовження тримання ОСОБА_5 під вартою.

В свою чергу ОСОБА_5 характеризується позитивно, раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дочку, батьків пенсіонерів похилого віку, його паспорти здані ще на стадії досудового розслідування.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу, посилаючись на те, що ОСОБА_5 є організатором даних кримінальних правопорушень, та може впливати як на свідків, так і на інших обвинувачених, та на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 страждає на захворювання, які б перешкоджали йому перебувати під вартою належним чином не підтверджені. Огляд останнього та висновки щодо його стану здоров'я проведені ще в квітні 2014 року.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та їх захисники не заперечували проти задоволення даного клопотання.

Заслухавши думку прокурора, захисників, обвинувачених суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду справи незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини, передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України передбачено обмежений перелік підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Згідно довідки СІЗО ОСОБА_5. 1971 року народження прибувши до установи скарг не вказував. В подальшому було зроблено обстеження, а саме:

- 10.09.2013 року було зроблено рентгенограму ОГП № 7 де видно, що легені та серце в нормі, ДМЛ № 15 оглянуто лікарем кардіологом та виявлено артеріальну гіпертензію (АТ 160/90);

- 19.03.2014 року був проведений огляд терапевтом МСЧ та встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. Призначено лікування. З часу прибуття до ДСІЗО перебуває на диспансерному обліку в МСЧ з діагнозом: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ ст.;

- 03.04.2014 року огляд лікаря-кардіолога. Заключення: продовжити прийом аспірин-кардіо, трифас, тритонда;

- 03.04.2014 року Обстеження: Добовий моніторіг ЕКГ - заключення: рідка одинична надшлункова екстрасистолія;

- 04.04.2014 року було проведено УЗД ОБП та встановлено ознаки пневматоза кишковика. Сольового діатезу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9. яка працює на посаді лікаря кардіолога в 16 міській лікарні м. Дніпропетровська пояснила, що на запит Дніпропетровського СІЗО вона проводила огляд хворого ОСОБА_5 Пацієнт скаржився на біль в області серця, скроневій області головного мозку, збоями роботи серця. Всі дані симптоми були характерні для захворювання стенокардії - «грудної жаби». Після огляду, вона виміряла тиск, але не пам'ятає, який був у нього тиск. У ОСОБА_5 була тахікардія. Вона залишила свої рекомендації, для того, щоб хворого дообстежили, тому, що скарги такого характеру можуть викликати наслідки. Будь який приступ стенокардії, може закінчитись дуже плачевно, аж до летального результату. Може розвинутись корональний синдром та може бути зупинка серця, тобто призвести до смерті хворого.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, який працює на посаді начальника МЧС ДСІЗО пояснив, що ОСОБА_5 був оглянутий в умова МСЧ лікарем-кардіологом 16 міської лікарні. Даним лікарем був встановлений діагноз: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба ІІ ст. У слідчому ізоляторі відсутня посада лікаря-кардіолога. Вважає, що дане захворювання не перешкоджає ОСОБА_5 перебувати в слідчому ізоляторі, але все буде залежати в нього та його родичів, які будуть надавати ліки. Також, вказав, що дійсно маються певні хвороби, які можуть привести до летального результату. Ішемічна хвороба серця у обвинуваченого також була встановлена у Обласній лікарні ім. Мечнікова. Хворий з ішемічною хвороба серця, потребує постійного нагляду та прийому медичних препаратів, рекомендуються обмеження фізичних та інтелектуальних навантажень.

Відповідно до п. 8.1.7 Переліку захворювань, затверджених в Міністерстві юстиції України 09 березня 2000 року за № 155/4376, та затверджених Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 року за № 3/6, ішемічна хвороба серця є підставою для звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, розлучений, має неповнолітню дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка знаходиться на його утриманні, батьків пенсіонерів, також те, що на його утриманні знаходиться батько ОСОБА_12, який є інвалідом ІІІ групи інвалідності загального захворювання, має постійне місце проживання, страждає на ішемічну хворобу серця, яка відноситься до переліку захворювань, яка є підставою про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, відсутність інших повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, суд вважає, що виконання ним процесуальних обов'язків і його належну поведінку можуть забезпечити інший більш м'які запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'які запобіжні заходи, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі «Смирнов проти Росії» зазначено, що особу, яка обвинувачується в скоєнні злочину, завжди слід звільнити з-під варти, якщо держава не зможе довести, що існують «відносні та достатні» підстави, які оправдовують тривале утримання особи під вартою.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Невмержицький проти України» (справа № 54825/00), суд звертає увагу на те, що підстави тримання особи під вартою можуть виправдовувати арешт особи тільки на початковій стадії. Поступово, з просуванням слідства і збором більшої кількості доказів ці підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, а також продовжуватиме злочинну діяльність втрачає своє значення.

В Рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України» вказано, що стаття 3 Конвенції покладає на державу зобов'язання забезпечувати охорону здоров'я осіб, які позбавлені волі.

Згідно статті 3 Конституцією України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне змінити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, поклавши на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти з зали суду.

Суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити. Також слід продовжити ОСОБА_6, строк дії зобов'язань передбачених ст. 194 КПК України, які вона, зобов'язана буде виконувати, а саме: з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця роботи та проживання.

Суду будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Стан здоров'я останніх свідчить про можливість перебування останніх під вартою.

Таким чином, слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 Також, необхідно продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на неї обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця роботи та проживання.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенцією про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, ст.ст. 8,176, 177, 178,181, 183, 193, 194, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 - задовольнити.

Змінити запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за адресою АДРЕСА_1, звільнівши його з під варти в залі судового засідання.

Застосувати у відношенні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, який рахується з 24 липня 2014 року по 19 вересня 2014 року, заборонивши у вихідні, святкові дні, а також в проміжок часу з 19-00 години до 07-00 години залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1, без дозволу суду.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати ОСОБА_5:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2)утримуватися від спілкування з ОСОБА_6, проживаючою за адресою АДРЕСА_2.;

3) носити електронний засіб контролю.

Застосувати, як виконання обов'язку та засіб здійснення контролю за обвинуваченим ОСОБА_5, електронний засіб контролю, який носити на весь час домашнього арешту.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_5, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали суду, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 мінімальних заробітних плат.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 запобіжний захід, обраний відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою до 19 вересня 2014 року.

Продовжити ОСОБА_6, строк дії зобов'язань передбачених ст. 194 КПК України до 19 вересня 2014 року, які вона, зобов'язана буде виконувати, а саме:

- з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця роботи та проживання.

Роз'яснити ОСОБА_6, що у разі невиконання зазначених вище обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 мінімальних заробітних плат.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для негайного виконання до Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 2 ст. 392 КПК України.

Суддя О.О. Некрасов