Ухвала суду № 42466886, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13097/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування Постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29.07.2014 (реєстраційний номер виконавчого провадження 41412344), винесеної головним державним виконавцем Козаком Романом Павловичем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спірна постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що ДП «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України виконано вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України в порядку, встановленому чинним законодавством, здійснено всі заходи, направлені на відшкодування збитків за рахунок винних осіб,

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві керуючись ст.ст. 75,89 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно винесено постанову від 29.07.2014 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено позапланову перевірку щодо дотримання ДП «УПП державної адміністрації залізничного транспорту України» вимог чинного законодавства при проведенні окремих процедур закупівель за 2007-2009 роки, за результатами якої складено акт № 31-21/18 від 08.07.2011.

Перевіркою встановлено, що при закупівлі анкеру закладного АЗ-2 до пружних рейкових скріплень КПП-5 у 2007-2009 роках посадовими особами позивача на порушення п. 4.4 договору № ЦУПП-04/0001/08 від 08.01.2008, укладеного з TOB «Корпорація Колійні ремонтні технології» (далі - Договір), абз. 2 п.84 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.2008 (далі - Положення № 274), та як наслідок - частини 2 ст. 632 Цивільного кодексу України укладено додаткову угоду № 1 до Договору, в частині збільшення вартості продукції на 15%, що в грошовому еквіваленті становить 9 186 576,00 грн, чим нанесено підприємству збитків (матеріальної шкоди) на зазначену суму.

Також, перевіркою встановлено, що аналогічно в порушення п. 4.4 Договору, абз. 2 п. 84 Положення № 274 та як наслідок - частини 2 ст.632 Цивільного кодексу України, посадовими особами позивача укладено додаткову угоду № 2 від 10.07.2008 до Договору в частині збільшення вартості продукції в кількості 2372000 шт, що в грошовому еквіваленті становить 8 075 472,00 грн, чим нанесено підприємству збитків (матеріальної шкоди) на зазначену суму.

Перевіркою встановлено, що внаслідок неправомірного підвищення вартості анкеру закладного АЗ-2 до пружних рейкових скріплень КПП-5 шляхом укладення додаткових угод №№1, 2, при укладенні додаткової угоди № 3 щодо пролонгації Договору з використанням ціни продукції, що перевищує початкову визначену Договором, підприємству нанесено збитків (матеріальної шкоди) на суму 1 328 400,00 грн.

На підставі даного акту ревізії підприємству надіслано вимогу про усунення виявлених порушень та недоліків № 31-14/881 від 07.09.2011, відповідно до якої позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок осіб, винних у нанесенні збитків, кошти на загальну суму 18 590 448,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 у справі № 2а-14451/11/2670 за позовом ДП «УПП державної адміністрації залізничного транспорту України» до КРУ про визнання протиправним та скасування вимоги № 31-14/881 від 07.09.2011 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 апеляційну скаргу ДП «УПП державної адміністрації залізничного транспорту України» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 2а-15676/12/2670 за позовом Державної фінансової інспекції України (яка утворена в зв'язку з реорганізацією Головного контрольно-ревізійного управління України) до ДП «УПП державної адміністрації залізничного транспорту України» про виконання вимоги від 07.09.2011р. № 31-14/881 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 18 590 448,00 грн позов задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» залишено без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.

ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа № 2а-15676/12/2670 виданого 13.11.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва (а.с. 32) та заяви стягувача (а.с. 29-30) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2014 ВП № 41412344 (а.с. 35 зворотній бік).

Позивач листом від 24.01.2014 (а.с. 36-37) повідомив ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві про виконання рішення суду, зокрема, позивач зазначив, що на виконання вимоги КРУ № 31-14/881 від 07.09.2011 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 18 590 448,00 грн позивачем направлено на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи № ЦУПП-8/1187 та № ЦУПП-8/1186 від 16.04.2013 (а.с. 45-47) з проханням у добровільному порядку перерахувати ДП «УПП УЗ» кошти у розмірі 1 328 400,00 грн та 17 262 048,00 грн на відповідні рахунки, проте ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не здійснили будь-яких дій стосовно відшкодування.

Позивач у листі зазначає, що на цьому всі законні дії з його боку, направлені на виконання вимоги КРУ вичерпані.

Також позивач зазначає, що оскільки відповідно до ст. 136 Кодексу законів про працю України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора, позивачем направлено лист до вищестоящого органу - Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці) для вчинення дій, передбачених ст. 136 Кодексу законів про працю України.

ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на адресу позивача направлена вимога від 21.07.2014 (а.с. 51), в якій зазначається про необхідність у строк до 28.07.2014 надати державному виконавцю підтверджуючі документи про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на суму 18 590 54,00 грн згідно вимоги № 31-14/881 від 07.09.2011 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 у справі №2а-15676/12/2670.

За невиконання судового рішення державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на підставі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 29.07.2014 про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн (а.с. 52 зворотній бік).

Так, колегія суддів встановлено, що ані на момент отриманні позивачем вимоги державного виконавця, ані на момент винесення оскаржуваного рішення позивачем не було виконане рішення суду по справі № 2а-15676/12/2670.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2014 вбачається, що боржником в межах даного виконавчого провадження є ДП «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України, яку згідно виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 № 2а-15676/12/2670 зобов'язано виконати вимогу № 31-14/881 від 07.09.2011 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) на суму 18590448 грн.

Позивач зазначив, що з метою виконання вимоги відповідача в повному обсязі, ним було направлено на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи 2 ЦУПП-8/1187 та № ЦУПП-8/1186 з проханням перерахувати на користь державного підприємтсва кошти у розмірі 1 328 400 грн та 17 262 048 грн. Також, позивачем зазначено, що листом № ЦУПП-8/253 від 28.01.2014 позивач повідомив Державну адміністрацію залізничного транспорту про вищевказану ситуацію, у тому числі, про свої дії, направлені на виконання вимоги КРУ, а також про порядок звернення до суду в порядку ст. 136 КЗпП України.

Крім того, 21.01.2015 позивачем подано додаткові пояснення разом з додатками (копії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2014 у справі № 752/14940/14-ц, висновку б/н від 13.11.2014, листа № 50/11/5068 від 25.11.2014, постанови Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 у справі К/800/14086/14.

Однак, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що такі дії Державного підприємства «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України - направлення листів з проханням перерахувати на користь державного підприємтсва кошти у розмірі 1 328 400 грн та 17 262 048 грн, надіслання листа Державній адміністрації залізничного транспорту, адресовані третім особам, які не є зобов'язаними за рішенням суду, та навіть не були залучені до участі у справі, при тому, що кошти в дійсності поверненні не були - не є виконанням рішення суду, оскільки згідно виконавчого листа № 2а-15676/12/2670 боржника - ДП «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України зобов'язано особисто виконати вимогу № 31-14/881 від 07.09.2011 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) на суму 18590448 грн згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 2а-15676/12/2670, яке набрало законної сили.

Таким чином, посилання боржника на те, що на виконання вимоги державного виконавця було надіслано листи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Державній адміністрації залізничного транспорту, є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Таким виконавчим документом згідно зазначеної статті є, зокрема, виконавчий лист, виданий судом.

Відповідно до статті 25 названого Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець перевіряє виконання рішення на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно статті 89 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Враховуючи зазначені норми права та оскільки позивачем не було виконано в добровільному порядку рішення суду, що набрало законної сили за наявних для цього умов, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, викладених в адміністративному позові.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління промислових підприємств» державної адміністрації залізничного транспорту України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 27.01.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.