Рішення № 42463826, 22.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16151/14-ц Провадження № 22-ц/773/57/15 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Шугаловій О.М,

з участю: представника позивача - Рудя Б.Я.,

представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2014 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 в користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість за кредитним договором в розмірі - 936144,66 грн., з яких 317197,19 грн. - тіло кредиту, 301750,28 грн. - несплачені відсотки, 317197,19 грн. - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 в користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" понесені позивачем витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 3654,00 грн., по 1827,00 грн. з кожного.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, не застосовано строки позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача Рудь Б.Я. апеляційну скаргу заперечив. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір за № Ф1-07/57489-08, за яким останній отримав кредит в розмірі - 378000,00 грн. зі сплатою 16 % річних на строк до 19.11.2022 року (а.с. 8-10). В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 19.11.2007 року укладено договір поруки № 57489/08, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_4 (а.с.12-13).

Як вбачається із змісту ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 25.10.2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі - 1970637,96 грн., а саме: несплачений кредит - 317197,19 грн., з яких прострочено - 117273,48 грн., несплачені відсотки 301750,28 грн., з яких прострочено 297578,92 грн., нарахована пеня - 1351690,49 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя на користь позивача.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованої суми з поручителя погодитись не може з наступних підстав.

З наданого розрахунку загальної суми заборгованості вбачається, що боржник перестав проводити оплату тіла кредиту згідно графіку оплати з 10.04.2010 року, а відсотків - з 29.08.2013 року. Таким чином, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла в боржника за період з 10.04.2010 року до 24.09.2014 року (часу звернення позивача до суду) у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним. Позивач як кредитор пред'явив до боржника та поручителя вимоги про повернення заборгованої суми кредиту та відповідних нарахувань 15 жовтня 2013 року та вказав сплатити заборговану суму протягом одного місяця з дня отримання вимоги. А в разі непогашення простроченої заборгованості у вказаний термін, то плата за кредит буде визнана банком такою, що настала, а кредит - обов'язковим до повернення у повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала дану вимогу 24.10.2013 року. Отже, в місячний термін повинна була провести оплату заборгованої суми кредиту. Однак оплата заборгованої суми у встановлений строк проведена не була про що банку було відомо.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Із норм матеріального права вбачається, що цивільним законодавством передбачено два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, однак в межах вимог ст. 559 цього ж Кодексу. Тобто, для пред'явлення вимог до поручителя встановлено шестимісячний строк.

Із позовною заявою про стягнення всієї суми кредиту, в тому числі і заборгованої суми за весь період позивач звернувся тільки 3 жовтня 2014 року. Таким чином, з часу отримання вимоги поручителем, настання терміну виконання даної вимоги та зверненням позивача до суду пройшло більше шести місяців.

Отже, виходячи з положень ст. 559 ЦК України слід вважати, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для строкового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, або з дня настання виконання основного зобов'язання.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, і питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням факту пред'явлення позову у жовтні 2014 року, не вирішив. А тому задовольнив позовні вимоги щодо поручителя, стягнувши заборгованість за кредитним договором солідарно з боржником.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального та процесуального права, не повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи в частині солідарного стягнення заборгованості по кредиту та стягнення судового збору з ОСОБА_2 слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позовних вимогах до ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 218, 219, 10, 60 ЦПК України, на підставі ст.ст. 253, 256, 267, 526, 536, 554, 559, 1054 ЦК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2014 року в частині солідарного стягнення заборгованості та стягнення судового збору з ОСОБА_2 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 1827 грн. 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: