Рішення № 42463502, 26.01.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2015 р.

Справа № 924/1812/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО" м. Прилуки Чернігівська область

до приватного підприємства "Хмельницька Логістична компанія" м. Хмельницький

про стягнення 60206,16 грн., з яких: 53000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 6252,16 грн. - інфляційних втрат, 954,00 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 53000,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим предметом розгляду спору є стягнення 60206,16 грн., з яких: 53000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 6252,16 грн. - інфляційних втрат, 954,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг згідно договору №Д-02/04/2014 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.04.2014р. Зазначає, що позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 258000,00 грн. Враховуючи, що відповідач свої обов’язки не виконав належним чином, оплату здійснив частково, заборгованість приватного підприємства "Хмельницька Логістична компанія" становить 53000,00 грн.

Повідомляє, що 04.06.2014р. відповідачу була направлена претензія з вимогою оплатити заборгованість, яка залишена без відповіді.

Позивач представника в судове засідання не з’явився, проте у клопотанні від 12.01.2015р. за підписом директора просив розгляд справи провести без участі представника у зв’язку з неможливістю його явки в засідання суду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, письмового відзиву не надав. Ухвала від 23.12.2014р., яка направлялася відповідачу повернута до суду з відміткою відділення поштового зв’язку про причину повернення: „за закінченням терміну зберігання”.

Судом враховується, що відповідно до ст. 64 ГПК України ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, а також з огляду на обмеженість строків вирішення даного спору, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО" зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №331984 від 28.02.2014р.

Приватне підприємство "Хмельницька Логістична компанія" зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з електронного ресурсу ДП „Інформаційно-ресурсний центр” від 23.01.2015р.

02.04.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО" (перевізник) та приватним підприємством "Хмельницька Логістична компанія" (експедитор) був укладений договір №02/04/2014 перевезення вантажу, відповідно до умов якого перевізник зобов’язується доставити довірений йому експедитором вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій особі на отримання вантажу, а експедитор зобов’язується провести оплату за перевезення згідно з умовами даного договору (п. 1.1. договору).

Конкретні умови кожної окремо взятої партії перевезення обумовлюються у заявці – додатку до договору, яка є його невід’ємною частиною (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору перевезення вантажу здійснюється відповідно до умов даного договору, діючого законодавства України, конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах та інших міжнародних конвенцій.

Згідно з п. 2.2. договору перевізник надає послуги по перевезенню по території України, а саме: від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту розвантаження; від пункту завантаження в пункт знаходження зовнішнього митного контролю України; між пунктами завантаження та розвантаження в межах України; надає послуги по перевезенню в межах державного кордону України (п.п. 2.2.1); надає експедиторські послуги по перевезенню за межами території України, а саме: від пункту за межами території України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України (п. 2.2.2.); надавати експедиторські послуги (планування та організація перевезень, отримання необхідних для експерта та імпорта документів, здійснення митних та інших формальностей, контроль за проходженням та отриманням вантажів, здійснення взаєморозрахунків, тощо). При цьому, перевізник має право залучати третіх осіб для виконання заявок експедитора (п.п. 2.2.3).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що конкретні умови кожного замовлення визначаються у заявці експедитора і погоджуються з перевізником.

Відповідно до п. 2.4 договору експедитор направляє перевізнику по факсу заявку, яка повинна містити дані про: найменування пунктів завантаження та відвантаження вантажу, їх адреси; найменування вантажу і його кількість; дату та час завантаження; дату та час доставки і розвантаження вантажу; кількість та тип рухомої складової; договірну ціну фрахту, форму та строки оплати; відповідальність сторін.

Розділом 3 договору передбачено обов’язки експедитора, зокрема, останній зобов’язаний оплатити перевізнику вартість послуг, визначених у заявці на перевезення вантажу.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2 договору плата за перевезення обумовлюються у заявці на транспортування вантажу, яка оформляється у вигляді додатку до договору і є його невід’ємною частиною. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях.

Відповідно до п. 5.3. договору оплата здійснюється експедитором протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і СМR (з наявністю всіх необхідних відміток).

Претензії, які виникають під час виконання договору повинні бути пред’явлені протягом 7 днів після виникнення підстав для їх пред’явлення, датою пред’явлення претензії вважається дата штемпеля поштового відділення про прийняття даного листа або повідомлення про його отримання. Сторона, яка отримала претензію, зобов’язана розглянути її і надати відповідь не пізніше 10 днів з моменту отримання претензії (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 9.1. договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить письмового бажання його розірвати, то договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.5. договору заявки-додатки до договору є його невід’ємними частинами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

02.04.2014р. сторони підписали заявки №3 в кількості 3-х штук, відповідно до яких позивач зобов’язаний здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Львів – Київ – Туркменістан (с. Келете, этрап Бархалы, Ахалский велаят); дата і час завантаження: 04.04.2014р. 08:00 год.; термін доставки: до 16.04.2014р. В заявках визначено вартість послуг та порядок оплати: 50% - передоплата, 50% - оплата до відвантаження автомобіля.

08.04.2014р. позивачем були виставлені рахунки-фактури №А-00000097 на суму 86000,00 грн.; №А-00000080 – на суму 86000,00 грн.; №А-00000081 – на суму 86000,00 грн.

На виконання умов договору та на підставі підписаних між сторонами заявок позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 258000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014р.: №А-00000097 на суму 86000,00 грн.; №А-00000080 – на суму 86000,00 грн.; №А-00000081 – на суму 86000,00 грн. та міжнародними товарно-транспортними накладними: №349933, №386459, №349930.

Як вбачається із міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вантаж перетнув митний кордон України 08.04.2014р., що підтверджується відповідними печатками Київської регіональної митниці. Перевізником було доставлено вантаж на територію Туркменістану і розвантажено 01.05.2014р, про що свідчать відповідні печатки на товарно-транспортних накладних.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих йому автотранспортних послуг виконав частково, сплативши позивачу 205000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.04.2014р., від 10.04.2014р., від 15.04.2014р., від 17.04.2014р., від 29.04.2014р. та від 30.04.2014р.

04.06.2014р. позивачем була направлена відповідачу претензія (вих. №37 від 29.05.2014р.) про повернення боргу в розмірі 53000,00 грн. Відповідач отримав претензію 05.06.2014р., про що свідчить копія експрес-накладної №59000061045045, проте відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Враховуючи, що відповідач не сплатив в повному обсязі надані йому послуги по перевезенню вантажу, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини міжнародного перевезення регулюються також нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, до якої приєдналася Україна (Закон України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 1 серпня 2006 року). Так, в силу ст. 1 вищенаведеної Конвенції, остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі; перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту; допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція; загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО" (перевізник) та приватним підприємством "Хмельницька Логістична компанія" (експедитор) був укладений договір перевезення вантажу №02/04/2014 відповідно до умов якого перевізник зобов’язався доставити довірений йому експедитором вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій особі на отримання вантажу, а експедитор зобов’язався провести оплату за перевезення згідно з умовами даного договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору та на підставі заявок №3 від 02.04.2014р. в кількості 3-х штук позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом Львів – Київ – Туркменістан (с. Келете, этрап Бархалы, Ахалский велаят) на загальну суму 258000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014р.: №А-00000097 на суму 86000,00 грн.; №А-00000080 – на суму 86000,00 грн.; №А-00000081 – на суму 86000,00 грн. та міжнародними товарно-транспортними накладними: №349933, №386459, №349930.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ч. 2 ст. 916 ЦК України, ст. 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за домовленістю сторін, за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата здійснюється експедитором протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт і СМR (з наявністю всіх необхідних відміток). Разом з тим, як вбачається зі змісту заявок від 02.04.2014р., які є невід’ємними частинами договору, сторони погодили інший порядок оплати, ніж визначений п. 5.3 договору. Зокрема, в заявках на здійснення перевезень визначено вартість послуг та умови оплати наступним чином: вартість послуг по перевезенню вантажу - 86000,00 грн., з яких: 50% - передоплата, 50% - оплата до відвантаження автомобілів (в кожній із 3-х заявок).

Враховуючи зазначене, позивачем 08.04.2014р. були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 258000,00 грн., а саме: №А-00000097 на суму 86000,00 грн.; №А-00000080 – на суму 86000,00 грн.; №А-00000081 – на суму 86000,00 грн.

Як слідує з міжнародних товарно-транспортних накладних №349933, №386459, №349930 перевізником було доставлено вантаж на територію Туркменістану і розвантажено вантаж 01.05.2014р, про що свідчать відповідні печатки на товарно-транспортних накладних.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був розрахуватися на надані йому послуги по перевезенню до 01.05.2014р.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих йому автотранспортних послуг виконав частково, сплативши позивачу 205000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.04.2014р., від 10.04.2014р., від 15.04.2014р., від 17.04.2014р., від 29.04.2014р. та від 30.04.2014р., у зв’язку з чим в ПП "Хмельницька Логістична компанія" утворилася заборгованість в розмірі 53000,00 грн.

04.06.2014р. позивачем була направлена відповідачу претензія (вих. №37 від 29.05.2014р.) про повернення боргу в розмірі 53000,00 грн., яка залишена останнім без реагування.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З врахуванням вищенаведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 53000,00 грн. заборгованості за отримані послуги по перевезенню вантажу згідно договору від 02.04.2014р. завлені правомірно та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем заявлено до стягнення 6252,16 грн. інфляційних втрат та 954,00 грн. 3% річних. Проте, як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, наявного в матеріалах справи, позивачем нараховано менші суми, а саме: інфляційні втрати в розмірі 3232,69 грн. - за період з травня по серпень 2014 року та 3% річних в розмірі 640,36 грн. - за період з 01.05.2014р. по 24.09.2014р. (147 днів прострочки).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно обраховано розмір нарахованих сум. Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі, які визначені у розрахунку позивача, а саме: інфляційні втрати в сумі 3232,69 грн. та 3% річних в сумі 640,36 грн.

З урахуванням зазначеного, в частині стягнення 3019,47 грн. інфляційних втрат та 313,64 грн. 3% річних необхідно відмовити.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в розмірі 56873,05 грн., з яких: 53000,00 грн. – основний борг, 3232,69 грн. – інфляційні втрати та 640,36 грн. – 3% річних (згідно розрахунку). В решті позову необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО м. Прилуки Чернігівська область до приватного підприємства "Хмельницька Логістична компанія" м. Хмельницький про стягнення 60206,16 грн., з яких: 53000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 6252,16 грн. - інфляційних втрат, 954,00 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Хмельницька Логістична компанія" (м. Хмельницький, вул. Київська, 4, оф. 305, код ЄДРПОУ 37864127) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНС-ЄВРО" (Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Островського, буд. 19А, код ЄДРПОУ 34549357) 53000,00 грн. (п'ятдесят три тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 3232,69 грн. (три тисячі двісті тридцять дві гривні 69 коп.) інфляційних втрат, 640,36 грн. (шістсот сорок гривень 36 коп.) 3% річних, 1725,85 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 85 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 27.01.2015 р.

Суддя Танасюк О.Є.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - 17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Островського, б. 19А (простим),

3 - відповідачу - 29000, м. Хмельницький, вул. Київська, 4, оф. 305 (простим).