Постанова № 42463301, 23.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2015 року № 826/17759/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління МВС України в Київській областіпровизнання незаконною бездіяльності та скасування постанови, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про:

- визнання незаконною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві від 29.10.2014р. ВП № 45216409 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г.;

- визнання незаконною бездіяльності управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г., що проявилися в не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження (прийняття до провадження виконавчого документа).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при винесенні оскаржуваної постанови, державний виконавець вийшов за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, а тому діяв незаконно, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

В судому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вказаного адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що постанова від 29.10.2014р. у ВП № 45216409 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи проти задоволення вказаного адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволені.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2013 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі № 2а-7750/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до змісту вказаного виконавчого листа, Окружним адміністративним судом м. Києва було визнано незаконним лист Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області від 11.02.2010 р. №14/57-П-12 за підписом заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області В.М. Сакала та присуджено ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 0 (нуль) грн. 30 коп. із видатків направлених на асигнування Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Київській області.

30 вересня 2014 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва виправлено помилку допущену при виготовленні виконавчого листа у справі № 2а-7750/11/2670, виданого 13.11.2013 р., а саме:

ь в розділі «Відомості про Боржника» графі «Ідентифікаційний код» вказано ідентифікаційний код ГУ МВС України у Київській області - « 08592218».

ь в розділі «Відомості про Стягувача» графі «Ідентифікаційний код» вказано ідентифікаційний код ОСОБА_1 - « НОМЕР_1».

24 жовтня 2014 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження.

29 жовтня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Бялим М.Г. прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) № ВП 45216409.

Незгода з вказаною постановою та діями по її прийняттю обумовило позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Так, в силу п.2 ч.2 ст.17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У відповідності зі ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Водночас, статтею 32 Закону № 606-XIV встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Зазначеною нормою передбачено певний перелік заходів примусового виконання рішень, який не є вичерпним, здійснення яких є окремою стадією виконавчого провадження для впливу на боржника з метою примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Статтею 26 Закону № 606-XIV встановлені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV керуючись яким державний виконавець відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7750/11/2670, виданого 13.11.2013р. Окружним адміністративним судом м. Києва, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження з підстав наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, зокрема, через те, що у пред'явленому на виконання виконавчому документі не вказано будь-яких заходів примусового виконання рішення, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

У той же час, суд при вирішенні вказаної справи, виходить з наступного.

Вимоги до виконавчого документу встановлені в ст. 18 Закону № 606-XIV.

Відповідно до вказаної статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, як вбачається зі змісту вказаної статті у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, а не виключно заходи примусового виконання рішення, як зазначає відповідач, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

У той же час, відсутність заходів примусового виконання рішення, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» у вказаному виконавчому листі не є передбаченою законом обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження, оскільки такі заходи є стадією виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до переконання про необґрунтованість відмови в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви позивача від 24 жовтня 2014 року про виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013 року у справі № 2а-7750/11/2670, у зв'язку із чим постанова від 29.10.2014р. ВП № 45216409 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що виходячи з аналізу зазначених норм права та виходячи з визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

А тому, з огляду на те, що на час вирішення справи постанова про відкриття виконавчого провадження не винесена та відповідачем жодних заходів, спрямованих на її прийняття здійснено не було, суд приходить до висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г., що проявилися в не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження (прийняття до провадження виконавчого документа).

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 29.10.2014р. ВП № 45216409 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

3. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного Управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г., що проявилися в не винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження (прийняття до провадження виконавчого документа).

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні, 08 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко