Ухвала суду № 42463164, 20.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 876/10361/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Михайлова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ в Іршавському районі) від 24 червня 2014 року за № 13840-5.

Постановою від 08 жовтня 2014 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ в Іршавському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що у тексті основного договору оренди земельної ділянки, укладеного Іршавською РДА з громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зроблено виправлення розміру орендної плати з 19499,0 грн. на 1325,17 грн. та засвідчене печаткою відділу земельних ресурсів в Іршавському районі, яке взагалі не є стороною договору оренди. Додаткова угода від 17.01.2008 року до договору оренди земельної ділянки, яка передбачає зміну розміру орендної плати, не зареєстрована відповідно до закону, а тому не набрала чинності та не змінює умов основного договору.

Таким чином, відповідач вважає, що виправлення розміру орендної плати з 19499,6 грн. на 1325,17 грн. у тексті основного договору не вважається внесенням змін до такого договору.

За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 24 червня 2014 року ДПІ в Іршавському районі прийняла податкове повідомлення-рішення форми ,,Ф" за № 13840-15, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу - 13050500) в сумі 27923,33 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що зміна розміру орендної плати, яка була здійснена сторонами договору, вчинена не у спосіб передбачений законодавством, оскільки договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Зміни до договору набирають чинності в такому ж порядку, тобто після державної реєстрації. Додаткова угода до договору оренди також не набрала чинності, а отже не є укладеною. В розпорядженні голови Іршавської райдержадміністрації за № 711 від 10.12.2007 року не наведено жодних обставин для зміни розміру орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок нарахувань орендної плати з фізичних осіб щодо позивача згідно договору оренди від 03 травня 2007 року податковим органом проведено безпідставно, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 03 травня 2007 року Іршавська районна державна адміністрація (орендодавець) та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 уклали договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає орендарям у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для риборозведення, яка знаходиться на території с. Горбок Доробратівської сільської ради в урочищі ,,Вовчі ями" за межами населеного пункту, загальною площею - 38998 кв.м., у тому числі - 36809 кв.м.- під водоймами.

Орендна плата, згідно умов договору, вноситься у грошовій формі у розмірі 0,5 грн. за 1 кв.м. загальною сумою 19499,00 грн., щоквартально в розмірі 3749,75 грн. не пізніше 15 числа, наступного кварталу. Розмір орендної переглядається один раз у п'ять років. У разі невнесення орендної плати, в строки визначені договором, справляється пеня у розмірі 2,0% несплаченої суми за кожний день прострочення.

23 квітня 2007 року голова Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області прийняв розпорядження за № 212 ,,Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для риборозведення", яким затвердив проект відведення земельної ділянки орендарям ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та встановив орендну плату за використання земельної ділянки площею 3,8998 га в розмірі 0,50 грн. за 1 кв. м. загальною сумою на рік - 19499,00 грн.

10 грудня 2007 року голова Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області прийняв розпорядження № 711 ,,Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 23.04.2007 року № 212", яким вніс зміни до розпорядження № 212 від 23.04.2007 року, а саме: у пункті 3 - ,,встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 3,8998 га в розмірі 3,4 гривень за 0,01 га на рік загальною сумою 1325,17 гривень".

На виконання даного розпорядження за № 711 від 10.12.2007 року службовими особами Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області були внесені зміни до пункту 9 договору оренди землі від 03.05.2007 року шляхом коригування суми орендної плати із 19499,00 грн. на 1325,17 грн. з посиланням на розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації за № 711 від 10 грудня 2007 року. Зміни внесені шляхом викреслення з тексту договору суми ,,19499,00 грн." та внесення від руки запису - ,,1325,17 грн. ", а також рукописного тексту наступного змісту: ,,Розпорядження № 711 від 10.12.07 року".

На підставі скоригованого пункту 9 договору оренди землі від 03.05.2013 року позивач, у відповідності до вимог абзацу в частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, вносив орендну плату у сумі 1325,17 грн. щорічно, що підтверджується наявним в матеріалах справи квитанціями.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5).

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України ,,Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно приписів статей 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що основним критерієм договору є домовленість сторін щодо умов договору. Сторони вільні у своєму виборі варіантів внесення змін до умов договору.

Матеріалами справи доведено, що сторони погодили розмір орендної плати на підставі розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації за № 711 від 10 грудня 2007 року. Доказів визнання протиправним та скасування вказаного розпорядження, відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності свого рішення, суду не надав.

Доказів, що встановлений зазначеним розпорядженням розмір орендної плати менший від встановленого пунктом 288.5 статті 288 ПК України мінімального розміру орендної плати податковий орган також не надав.

За таких обставин апеляційний визнає обґрунтованими та вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень вимог податкового законодавства при сплаті визначеного розпорядженням голови Іршавської райдержадміністрації розміру орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі № 807/2364/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 21 січня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов