Ухвала суду № 42463125, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 804/3720/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем плюс»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Атем плюс» у березні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000041501 та № 0000051501 від 14 лютого 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 23.12.2013 по 10.01.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Атем плюс» з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 127/15-1/31687564 від 17.01.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 14 лютого 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000041501, яким ТОВ «Атем плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 164117,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41029,44 грн. та № 0000051501, яким ТОВ «Атем плюс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 2101802,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Атем плюс» з ТОВ «Техмонтажресурс», ТОВ «ДТК»Тегросс», ВКФ «Ресурсенерго», ТОВ «Креас», ТОВ «Слай.К», ТОВ «Пірена», ТОВ «Соулік», ТОВ «Фірма «Метраж», ПП «Ін-теграль», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість на суму 164117,77 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму 2101802,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Атем плюс» було укладено ряд договорів поставки, виготовлення деталей з давальницької сировини, виконання ремонтних (підрядних) робіт: з ТОВ «Техмонтажресурс» (№ 04/04-11 від 01.04.2011, № 15/7 від 15.07.2011, № 0109 від 01.09.2011, № В109 від 01.09.2011, №28/12 від 28.12.2011, № 16/01 від 16.01.2012, № 01/02 від 01.02.2011, № РМ 102 від 01.02.2011), з ТОВ «ДТК»Тегросс» (№ НП20 від 01.03.2013, № 4 від 04.01.2013), з ВКФ «Ресурсенерго» (№ 1/02-13 від 01.02.2013, № 3/12-12 від 03.12.2012, № 3/2-12 від 03.02.2012, № 8/10-12 від 08.10.2012), з ТОВ «Креас» (№ 05/03/12 від 05.03.2012, № 07/05/12 від 07.05.2012, № 12/03/12 від 12.03.2012, № 03/05/12Р від 03.05.2012), з ТОВ «Слай.К» (№ 777Р від 01.12.2010), з ТОВ «Пірена» (№ 08/09-10 від 08.09.2010), з ТОВ «Соулік» (16/09-10 від 16.09.2010), з ТОВ «Фірма «Метраж», ПП «Ін-теграль» (№ 19/10-2011 від 19.10.2011).

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, ВМД, а також проведено оплату повару (послуг), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений товар було оприбутковано позивачем на складі, що підтверджується картками складського обліку ТМЦ, копії яких також містяться в матеріалах справи, та в подальшому використано у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Атем плюс» господарських операцій з ТОВ «Техмонтажресурс», ТОВ «ДТК»Тегросс», ВКФ «Ресурсенерго», ТОВ «Креас», ТОВ «Слай.К», ТОВ «Пірена», ТОВ «Соулік», ТОВ «Фірма «Метраж», ПП «Ін-теграль» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «Атем плюс» під час перевірки не було надано документів, які б підтверджували транспортування товару від контрагентів-постачальників, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій.

Проте вказані доводи апелянта суд вважає такими, що не спростовують реальність здійснення господарських операцій, адже неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Доводи податкового органу щодо взаємовідносин позивача з підприємствами, яких визнано банкрутами, прийнято рішення про припинення, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ТОВ «Техмонтажресурс» припинено за судовим рішенням 16.10.2013, ТОВ «ДТК»Тегросс» - 01.10.2014, ВКФ «Ресурсенерго» - 26.09.2014, ТОВ «Креас» - 28.11.2013, ТОВ «Слай.К» - 26.10.2011, ТОВ «Пірена» - 25.10.2011, ТОВ «Соулік» - 20.02.2013, ТОВ «Фірма «Метраж» - 27.03.2013, ПП «Ін-теграль» - 04.07.2013, тобто вже після здійснення господарських операцій з ТОВ «Атем плюс».

Апелянт також зазначив, що придбаний у ВКФ «Ресурсенерго» за договором № 8/10-12 від 08.10.2012 товар (бандаж ПБВ-700/300/200 та ПБВ-800/400/300) було експортовано АТ ТК «Казахром», проте податковим органом встановлено, що виробником експортованої продукції є ВАТ «Палмаш» (виготовлено з давальницької сировини, яку позивачем імпортовано за контрактом з Cilso Internashional s.r.o.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором № 8/10-12 від 08.10.2012 у ВКФ «Ресурсенерго» не придбавався бандаж ПБВ-800/400/300.

За умовами контракту з АТ ТК «Казахром» останньому було поставлено бандаж преса ПБВ-700/300/200 кр. 2810701, який було виготовлено ВАТ «Палмаш» з давальницької сировини ТОВ «Атем плюс», а саме поковок бандажу ПБВ-700/300/200 кр. 2810701. При цьому у Cilso Internashional s.r.o. позивачем було придбано лише напівфабрикати з вуглецевої сталі з масовою часткою вуглецю 0,2 %, які використовуються для виготовлення бандажів для валкових пресів.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року в адміністративній справі № 804/3720/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 22 січня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова