Рішення № 42462895, 26.01.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

. Іменем України

РІШЕННЯ

від 26 січня 2015 року по справі №927/1794/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1794/14

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Дніпро», вул. Леніна, 41, с. Ряшки, Прилуцький район, Чернігівська область; поштова адреса: АДРЕСА_2

Про стягнення 17950грн.39коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність за реєстровим №2350 від 14.11.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 26.01.2015 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 13750грн. боргу по оплаті сільськогосподарських робіт з оранки ґрунту, 905грн.99коп. пені, нарахованої за період з 16.08.2013 по 16.02.2014, 505грн.17коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.08.2013 по 05.11.2014, 2789грн.23коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 16.08.2013 по 05.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати сільськогосподарських робіт з оранки ґрунту, визначених в акті приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2013 та виконаних позивачем на підставі укладеного між сторонами договору №0108 від 01.08.2013.

Відповідач письмово відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.01.2015, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 13.01.2015 про відкладення розгляду справи на 26.01.2015, яка направлялась на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Леніна, 41, с. Ряшки, Прилуцький район, Чернігівська область, повернута до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за зазначеною адресою не проживає».

Копія ухвали суду від 13.01.2015 про відкладення розгляду справи на 26.01.2015, яка направлялась на поштову адресу відповідача, що значиться в договорі №0108 від 01.08.2013 на виконання сільськогосподарських робіт та акті від 06.08.2013 приймання-передачі виконаних робіт, а саме: АДРЕСА_2, отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400027855859.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки представника відповідача суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.01.2015, позивачем подано заяву №009 від 26.01.2015 про уточнення позовних вимог через проведення перерахунку суми штрафних санкцій, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 13750грн. боргу, 479грн.93коп. пені, нарахованої за період з 10.11.2013 по 15.02.2014, 510грн.82коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.08.2013 по 10.11.2014, 2673грн.46коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 16.08.2013 по 31.10.2014. Всього позивач просить стягнути з відповідача 17414грн.21коп.

Порівняльний аналіз вимог, викладених в позові та заяві про уточнення позовних вимог, свідчить, що за своїм змістом подана заява є фактично заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Як вбачається із змісту заяви №009 від 26.01.2015, вона підписана представником позивача ОСОБА_2

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України юридичну особу в господарському процесі представляють: керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Тобто, наявність у особи, крім керівника, повноважень на право представляти в господарському суді інтереси юридичної особи має бути підтверджена довіреністю від імені цієї юридичної особи, в якій має бути також відображено обсяг повноважень, котрими наділений такий представник.

Аналіз змісту нотаріально посвідченої довіреності від 14.11.2014, зареєстрованої в реєстрі за №2350, свідчить, що у представника, яким підписано заяву №009 від 26.01.2015, відсутнє право на зміну (збільшення/зменшення) розміру позовних вимог.

Оскільки заява №009 від 26.01.2015 про уточнення позовних вимог підписана особою, яка не мала права її підписувати, вона не приймається судом до розгляду і спір вирішується щодо вимог, викладених у позовній заяві.

Клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Дніпро» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №0108 на виконання сільськогосподарських робіт (далі за текстом рішення - договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання виконати відповідно до умов даного договору сільськогосподарські роботи (оранка ґрунту), а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

В розділі 2 договору сторони узгодили умови виконання робіт та, зокрема, встановили, що виконавець забезпечує виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором, у строк із 02 серпня 2013р. по 30 вересня 2013р. (п.2.1. договору). Місце виконання робіт: орендовані замовником земельні ділянки на території Чернігівської області. Конкретні границі земельних ділянок, на яких повинні бути виконані сільськогосподарські роботи, доводяться замовником виконавцю в процесі виконання останнім своїх зобов'язань за цим договором (п.2.2. договору). Замовник здійснює нагляд за перебігом робіт, перевіряючи своєчасність, якісне виконання та відповідність виконуваних робіт умовам даного договору (п.2.3. договору). Виконавець забезпечує виконання робіт, передбачених цим договором із використанням наступних комплексів власної сільськогосподарської техніки та агрегатів: трактор К-701 у кількості 1 (однієї) одиниці (п.2.4. договору). Керування та обслуговування сільськогосподарської техніки та агрегатів згідно умов даного договору здійснює виконавець (п.2.5. договору). Забезпечення заправлення сільськогосподарської техніки виконавця здійснює замовник власними силами та за власний рахунок, виходячи із результатаів хронометражу, який проходить представник замовника на місці проведення робіт, але не більше 23л дизпалива на 1га площі (п.2.8. договору).

В розділі 3 договору сторони узгодили умови оплати робіт та встановили, що вартість робіт за договором визначається виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінки: оранка грунту (чорнозем) - 250 (двісті п'ятдесят) гривень 00коп., без ПДВ; оранка грунту (пісок) - 270 (двісті сімдесят) гривень 00 коп., без ПДВ, і сплачується замовником виконавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в даному договорі (п.3.1. договору). Загальна вартість сільськогосподарських робіт, фактично виконаних виконавцем за цим договором, фіксується сторонами в акті прийомки-передачі виконаних робіт (п.3.2. договору).

Як вбачається із п.3.3. договору, сторони домовились про виконання робіт без здійснення передоплати та в п.3.4. договору встановили, що варість робіт сплачується замовником виконавцю по факту за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

В розділі 4 договору сторони узгодили умови щодо порядку здачі та прийняття робіт та, зокрема, домовились, що прийомка-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами актів прийомки-передачі виконаних робіт, що надаються виконавцем замовнику один раз в 5 днів (п.4.1. договору). Усі виявленні недоліки виконання робіт фіксуються у акті прийому-передачі виконаних робіт (п.4.7. договору). Замовник зобов'язаний підписати акт прийомки-передачі виконаних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання його виконавцем або в цей же термін направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту (п.4.9. договору).

Відповідно до п.9.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі їх наявності) сторін і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №0108 від 01.08.2013, останній підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача, що за умовами цього договору свідчить про укладення договору та набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що на момент винесення рішення договір поставки є чинним та в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору №0108 від 01.08.2013 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини підряду, які регулюються нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На виконання договору позивачем виконано на користь відповідача роботи з оранки ґрунту загальною вартістю 77500грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2013 (а.с.14), підписаним обома сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, підписання відповідачем акту прийому-передачі виконаних робіт без застережень розцінюється судом як прийняття виконаних позивачем робіт, погодження з їх якістю, обсягом та вартістю, що, в свою чергу, підтверджує факт належного виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Факт виконання позивачем робіт у визначеному в акті обсязі та належної якості в ході розгляду даної справи відповідачем також не оспорювався.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.3.4. договору відповідач мав розрахуватись за роботи з оранки ґрунту протягом 10 банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Оскільки акт приймання-передачі підписаний сторонами 06.08.2013, з огляду на вищенаведену умову договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.ст.253-254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що роботи з оранки ґрунту мали бути оплачені відповідачем до 20 серпня 2013 року включно.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт на суму 63750грн., що підтверджується довідкою Сквирського відділення КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» №1264 від 24.12.2014 (а.с.31), в зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується борг у сумі 13750грн. по оплаті робіт, визначених в акті приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2013, які позивач просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати робіт, визначених в акті приймання-передачі від 06.08.2013, в повному обсязі або в іншому більшому розмірі суду в ході розгляду даної справи не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання з оплати робіт сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати робіт, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 13750грн. неоплаченої вартості робіт за своєю правовою природою є боргом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт виконаних позивачем на підставі договору №0108 від 01.08.2013, та визначених в акті приймання-передачі від 06.08.2013, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості по оплаті робіт відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 13750грн. боргу.

Відповідно до п.6.3. договору за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України (що діяла у період, за який вона нараховується) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 905грн.99коп. пені, нарахованої за період з 16.08.2013 по 16.02.2014.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Отже підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобов'язання, зокрема з порушення встановленого договором строку.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В розумінні норм чинного законодавства за своєю правовою природою період нарахування пені є строком.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач мав оплатити роботи до 20 серпня 2013 року включно, а тому пеня має нараховуватись з наступного за ним днем, тобто з 21 серпня 2013 року.

Разом з тим, як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку пені (а.с.19) за прострочення оплати робіт, визначених в акті приймання -передачі від 06.08.2013, нарахування пені позивачем здійснено починаючи з 16.08.2013, коли прострочення виконання зобов'язання ще не відбулось, що суперечить вищенаведеним нормам матеріального права.

Крім того, аналіз розрахунку нарахування пені свідчить, що при її обчисленні позивачем не врахована фактична сума заборгованості, яка існувала на початок періоду прострочки і в подальшому після проведення відповідачем часткових платежів, а була нарахована на суму заборгованості, яка виникла лише з 08.11.2013, но починаючи з 16.08.2013.

Однак, суд приймає до уваги, що при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Оскільки позивачем не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, тому, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом, суд не вправі самостійно змінювати розмір суми боргу, на який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, зважаючи, що правомірним є нарахування пені з 21.08.2013 (а не як обчислено позивачем з 16.08.2013), шестимісячний строк нарахування вказаної штрафної санкції закінчується 21 лютого 2014 року. Однак самостійно продовжити строк нарахування пені з 16 лютого по 21 лютого 2014 року також суд не вправі з огляду на обставини, викладені вище.

Таким чином, судом розглядається по суті вимога позивача про стягнення з відповідача пені, обчисленої виходячи з суми боргу 13750грн., та нарахованої по 16.02.2014.

За період фактичної прострочки виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, а саме з 21.08.2013 по 16.02.2014 виходячи з суми боргу 13750грн. розмір пені становить 881грн.51коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 881грн.51коп. пені, обчисленої за період з 21.08.2013 по 16.02.2014.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посилання на вказану норму позивач просить стягнути з відповідача 505грн.17коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.08.2013 по 05.11.2014, 2789грн.23коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 16.08.2013 по 05.11.2014.

Судом встановлено, що як і при обчисленні пені позивач з урахуванням здійснених відповідачем платежів був вправі нараховувати проценти річні та інфляційні нарахування на більшу суму боргу, яка фактично існувала до 08.11.2013. Однак з огляду на обставини, викладені вище, судом розглядаються позовні вимоги в межах, заявлених позивачем. Крім того, позивачем не враховано умови договору та не дотримано вимоги норм чинного законодавства, у зв'язку з чим нараховано проценти річні з дня, коли прострочення виконання зобов'язання ще не відбулось.

За період з 21.08.2013 по 05.11.2014 розмір трьох процентів річних становить 499грн.52коп.

Як зазначено в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

При цьому, як вказано в абз.3 підп.3.2. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За період з вересня 2013 року по жовтень 2014 року розмір інфляційної складової боргу становить 2789грн.23коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у сумах визначених вище судом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 13750грн. боргу, 881грн.51коп. пені, 499грн.52коп. трьох процентів річних та 2789грн.23коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в абз.4 підп.4.1. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Як вбачається з квитанції №9 від 12.11.2014 за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір за мінімальної ставкою у сумі 1827грн.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1823грн.93коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (3грн.07коп.) судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.251, 252, 253, 254, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Дніпро», вул. Леніна, 41, с. Ряшки, Прилуцький район, Чернігівська область; (ідентифікаційний код 31587630, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 13750грн. боргу, 881грн.51коп. пені, 499грн.52коп. трьох процентів річних, 2789грн.23коп. інфляційних нарахувань та 1823грн.93коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 28 січня 2015 року.

Суддя Т.Г. Оленич