Ухвала суду № 42462685, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16157/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Прогрес" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Прогрес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Прогрес" (далі - ТОВ "Співдружність-Прогрес") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2014 р. №66726552208, №66826552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Співдружність-Прогрес" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Співдружність-Прогрес" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Украгро-Тек» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатом якої складено акт перевірки від 12.05.2014 р. №400/26-55-22-08/31111632.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток підприємства на загальну суму 159471,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4,5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 133357,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 20.05.2014 р.:

- №66826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83085,00 грн. (за основним платежем - 83085,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.);

- №667256552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 78951,00 грн. (за основним платежем - 72248,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6703,00 грн.).

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення частини спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Украгро-тек» в особі директора ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір від 17.09.2010 р. №14/1, за умовами якого замовник доручає, a виконавець зобов'язується відповідно до умов цього договору власними та залученими силами і засобами, з постачанням будівельних матеріалів, у строки, визначені замовником, виконати ремонтно-будівельні та монтажні роботи на об'єкті: корпус №8, розташованому: вул. Бориспільська, 9, м. Київ та офісний центр по вул. Жмури, 1, м. Донецьк.

Відповідно до п. 2.2 цього договору замовник зобов'язується передати виконавцю документацію, необхідну для виконання робіт або перелік цих робіт, за три дні до початку робіт.

Згідно п. 2.7 цього договору замовник зобов'язується давати письмове розпорядження на виконання ремонтно-будівельних робіт, які не включені і не враховані в договірну ціну.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні за підписом ОСОБА_3, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, які підписані невстановленими особами, банківські виписки та акт взаєморозрахунків.

Проте, такі документи не підтверджують факт реального надання послуг, оскільки не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не містять змісту наданих послуг, характеристики кількісних та якісних показників, і не дають можливість встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг, відповідно, необхідність і доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а лише містять загальні назви та вартість.

При цьому, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат не містять жодних найменувань робіт та їх обсягу, а лише загальну вартість.

Отже, відсутні належні докази щодо надання позивачу працівниками ТОВ «Украгро-тек» ремонтно-будівельних та монтажних робіт.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3, встановлено, що ОСОБА_3 не відоме ТOB «Украгро-Тек», дане товариство він не реєстрував, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності не підписував.

Згідно пункту 2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. №969, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1401/18696 (чинного з 10.01.2011 р. по 16.12.2011 р.), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 цього Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Також, позивачем не надано суду жодних доказів щодо поставки, перевезення та передачі будівельних матеріалів.

Таким чином, є обґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем перераховувалися, а ТOB «Украгро-Тек» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у позивача по вказаним правочинам відсутні, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Співдружність-Прогрес" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність-Прогрес" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 26.01.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.