Постанова № 42462617, 17.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року о 12 год. 15 хв.

Справа № 808/5539/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс»

до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Запорізькій області

про встановлення відсутності компетенції (повноваження) суб’єкта владних

повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просить суд встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача проводити нарахування сум грошового зобов’язання (пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності) з причини відсутності у позивача висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або неподання позову про стягнення боргу з нерезидентів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не правомірно прийнято податкове повідомлення – рішення №0001342200 від 26.06.2014 р. на підставі акта перевірки №837/08-15-22-021/37260687 від 16.06.2014 р., в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.ст.2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки ст.2 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить норми, яка б передбачала обов’язок імпортера, який здійснює імпортні операції, поставляти продукцію на територію України протягом визначеного граничного строку. Крім того, зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов’язку позивача отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або подання позову про стягнення боргу з нерезидента. Зазначає, що відповідач нарахувавши відповідачу пеню в розмірі 112564,01 грн. діяв поза межами повноважень передбачених чинним законодавством.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За таких обставин та керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача та відповідача.

На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України у зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 02.06.2014 по 06.06.2014 співробітниками Пологівської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №10 від 17.06.2013 р., №3/2013 від 01.07.2013 р., №13/2013 від 01.10.2013 р., №14/2013 від 01.11.2013 р., №15/2013 від 01.11.2013 р., №4/2013 від 01.07.2013 р., №28/2013 від 30.10.2013 р., №11/2013 від 22.11.2013 р., №18/2013 від 01.11.2013 р., №16/2013 від 30.10.2013 р., №22/2013 від 18.11.2013 р., №25/2013 від 14.11.2013 р. за період з 21.06.2013 р. по 06.06.2014 р., за результатами якої складено акт №837/08-15-22-021/37260687 від 16.06.2014 р.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем (а.с. 52):

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням п.3 Постанови правління НБУ №475 від 16.11.2012 р. «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п.1 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 р. №163, п.1 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 р. №453, в частині недоотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічним імпортним контрактам;

- п.9.1 ст.9, п.16.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 р. №49, встановлено не декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України станом на 01.04.2014 р.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки №837/08-15-22-021/37260687 від 16.06.2014 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №0001342200 від 26.06.2014 р., яким позивачу нарахована пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 112564,01 грн. (а.с.6).

Позивач, вважаючи, що у відповідача відсутня компетенція проводити нарахування сум грошового зобов’язання (пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності) з причини відсутності у позивача висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або неподання позову про стягнення боргу з нерезидентів, звернувся з позовом до суду.

Суд звертає увагу, що позивачем в даному адміністративному позові не оскаржується правомірність проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що податкові органи мають право проводити документальні (виїзні) перевірки валютного законодавства.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки – це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Виходячи з вказаного, слід зазначити, що оскільки акт перевірки є службовим документом, то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, та по-друге акт є носієм доказової інформації. Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частина 5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як територіальний орган доходів і зборів, має право за наслідками документальних перевірок нараховувати, в порядку пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, та стягувати з резидентів пеню, передбачену ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, суд зазначає, що виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки, висновки акту перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки, підстав нарахування грошового зобов’язання входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс». Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара