Постанова № 42462486, 26.01.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Житомир справа № 806/5230/14

категорія 8.2.3

Cуддя Житомирського окружного адміністративного суд Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1553876,74 грн.,-

встановив:

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 1553876,74 грн податкової заборгованості на користь державного бюджету в особі Житомирської ОДПІ.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вказана суму боргу є узгодженою та у добровільному порядку відповідачем не погашена.

Представник позивача подав до суду клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглянути в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, згідно поданого клопотання просить повторно відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В розумінні п. 11 ч.1 ст. 3 КАС України розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було відкрито ухвалою від 10.12.2014 року та призначено судове засідання на 20.01.2015 року, проте за клопотанням представника відповідача розгляд справи з вказаної дати було відкладено на 26.01.2015 року. В свою чергу, відповідачем вдруге було подано клопотання від 26.01.2015 року з проханням про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі його представника ОСОБА_4 в суді в зв'язку із відрядженням в м.Київ. В той же час із наказу від 23.01.2015 року вбачається, що він відряджений до м.Київ приватним підприємством "Поліська страхова компанія". Однак, вказане не є поважною причиною для перенесення слухання справи, оскільки ні доказів трудової пов'язаності з вказаним підприємством, ні зазначення причин та перешкод для самостійної неявки відповідача не надано.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач як і його представник не прибули до суду без поважних причин.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглядає справу у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 має заборгованість з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується наступними документами:

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9012898334 від 20.12.2011 на суму - 2966,27 грн (а.с.19);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9014172611 від 20.01.2012 на суму - 21949 грн (а.с.20);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9009260235 від 17.02.2012 на суму - 824 грн (а.с.72);

- уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9010602178 від 09.03.2012, на суму штрафних санкцій - 30 грн (а.с.21);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9010580582 від 09.03.2012 на суму - 393,00 грн (а.с.22);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9019696827 від 18.04.2012 на суму - 3388,00 грн (а.с.23);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9027706960 від 18.05.2012 на суму - 1384,00 грн (а.с.73);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9035355527 від 20.06.2012 на суму - 2403,00 грн (а.с.24);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9041605462 від 19.07.2012 на суму - 1154,00 грн (а.с.74);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9050622705 від 20.08.2012 на суму - 54616,00 грн (а.с.27);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9057543406 від 20.09.2012 на суму - 44460,00 грн (а.с.28);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9064229349 від 18.10.2012 на суму - 737,00 грн (а.с.29);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9075004243 від 28.11.2012 на суму - 1004,00 грн та суму штрафу - 30грн (а.с.30);

- уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9081134567 від 24.12.2012 на суму - 55122,00 грн та штрафних санкцій - 1654,00 грн (а.с.31);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9014802804 від 20.03.2013 на суму - 32,00 грн (а.с.78);

- уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9024863271 від 29.04.2013 на суму - 35,00 грн та штрафних санкцій - 1 грн (а.с.33-34);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9044433681 від 22.07.2013 на суму - 25679,00 грн (а.с.35);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9052027555 від 20.08.2013 на суму - 40097,00 грн (а.с.36);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9058684887 від 19.09.2013 на суму - 14339,00 грн (а.с.37);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9066871280 від 21.10.2013 на суму - 3195,00 грн (а.с.38);

- уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9071953202 від 11.11.2013 на суму - 25639,00 грн та штрафних санкцій - 769,00 грн (а.с.39-40);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9069745386 від 01.11.2013 на суму - 3520,00 грн (а.с.41);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9088434744 від 20.01.2014 на суму - 3218,00 грн (а.с.42);

- податковою декларацією з податку на додану вартість № 9054160871 від 19.09.2014 на суму - 22680,00 грн (а.с.43);

- податковим повідомленням-рішенням № 0009541702/1 від 27.02.2010 на суму - 153361,50 грн (а.с.8);

- податковим повідомленням-рішенням № 001351702/1 від 27.02.2010 на суму - 79883,80 грн (а.с.9);

- розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 9015265043 від 07.02.2012 на суму 1198,15 грн (а.с.15);

- розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 67203 від 14.11.2012 на суму 794,85 грн (а.с.16);

- розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 9087051113 від 08.02.2013 на суму 485,60 грн (а.с.17);

- розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 9087051051 від 08.02.2013 на суму 1789,72 грн (447,43х4) (а.с.18);

- податковим повідомленням-рішенням № 0001341702/1 від 27.02.2010 на суму - 373116,82 грн (а.с.10);

- податковим повідомленням-рішенням № 0009521702/1 від 27.02.2010 на суму - 579065,95 грн (а.с.11).

- зведеним розрахунком, відповідно до якого нараховано пеню по закінченню строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу з податку на додану вартість в сумі - 32844,96 грн та податку на доходи фізичних осіб в сумі - 17,12 грн (а.с.4).

Всього сума грошового зобов'язання становить 1553876,74 грн.

Відповідно до норм п.54.1 та п.56.18, пп.14.1.175 Податкового кодексу України та з урахуванням рішень Житомирського окружного адміністративного суду по справам № 806/367/14 та № 2а-1523/10/0670, відповідно до яких податкові повідомлення-рішення № 0001341702/1, № 0009521702/1, № 0009541702/1, № 001351702/1 є чинними, та які набрали законної сили 25.03.2014 року та 07.11.2013 року (а.с.75-79), вищезазначені грошові зобов'язання є узгодженими та вважаються податковим боргом.

На підставі вимог пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року (який був чинним на момент формування вимог), Житомирською ОДПІ було сформовано та надіслано відповідачеві першу податкову вимогу від 15.05.2009 року № 1/388 та другу податкову вимогу від 28.07.2009 року № 2/526, та вручено ОСОБА_2 в установленому порядку (а.с.47).

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 цього ж Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Податковий кодекс України не містить також і приписів, які б дозволяли дійти висновку про недійсність податкових вимог, надісланих до часу набрання цим Кодексом законної сили в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (у тому числі й до набрання чинності Податковим кодексом України), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

Відповідно до п. 87.11 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Підпунктом е) п. 176.1 Податкового кодексу України встановлений обов"язок платника податку своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Факт наявності податкової заборгованості відповідачем не оспорюється. В той же час в своєму клопотанні (а.с.67) він звертає увагу на те, що Житомирською ОДПІ пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Податкові повідомлення-рішення, яким визначені податкові зобов'язання відповідачу, у тому числі за штрафними санкціями, набули статусу податкового боргу в 2014 році після завершення процедури судового оскарження, що вже раніше було встановлено судом.

Згідно з пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У відповідності до пункту 102.4 цієї ж статті, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, вказаною нормою встановлено строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічні строки для звернення податкового органу до суду щодо стягнення податкового боргу були передбачені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи досліджені у справі обставини та докази, суд вважає доведеною наявність у відповідача податкового боргу в сумі 1553876,74 грн, тому вимоги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 КАС України,

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (інд.н. НОМЕР_1) на користь Державного бюджету в особі Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (код ЄДРПОУ 38741486) податковий борг в сумі 1553876,74 грн (один мільйон п'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят шість гривень сімдесят чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Капинос