Постанова № 42462461, 28.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 910/23714/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014

(дата підписання - 27.11.2014)

у справі №910/23714/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 17852,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 17852,02 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 16852,02 грн страхового відшкодування та 1724,66 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рахунок-фактура від 19.03.2014 №С 000037776 не є належним та допустимим доказом суми позовних вимог, оскільки розрахунок вартості відновлювального ремонту проведено не суб'єктом оціночної діяльності та у вказаних документах не визначено середньо ринкової вартості нормо-години роботи по регіону, не визначено ринкову вартість автомобіля на момент ДТП та коефіцієнт фізичного зносу. Таким чином, на думку відповідача, обов'язок здійснити регресну виплату у нього відсутній.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.12.2014) позивачу та відповідачу - 26.12.2014, долучені до матеріалів справи.

У судове засідання 28.01.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі сторін, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті ст.979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2009 між позивачем (страховик) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) №28-2828-0157, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. АА9642КК.

Як зазначено у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №9361478 13.03.2014 сталася ДТП - зіткнення легкового автомобіля Renault Logan, д.н.з. АЕ8640НЕ (власник Даніловський О.В., водій Даніловський А.О.) з легковим автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. АА9642КК (належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», водій Борковський А.М.) в зв'язку з недотримання Правил дорожнього руху водієм автомобіля Renault Logan, д.н.з. АЕ8640НЕ (недотримання дистанції).

14.03.2014 представником страхової компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість).

19.03.2014 ТОВ "Автоцентр-Україна" виставлено рахунок №С000037776 (платник ТОВ «Порше Лізинг Україна»), відповідно до якого вартість ремонтних робіт автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. АА9642КК, становить 18469,36 грн. Дана сума підтверджена ремонтною калькуляцією та контрольним листом ТОВ "Автоцентр-Україна".

20.03.2014 позивач на підставі заяви страхувальника від 14.03.2014 склав страховий акт №ССКА-3023 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких визнав, що сплаті підлягають 17852,02 грн.

Позивач перерахував ТОВ "Автоцентр-Україна" 17852,02 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2014 №7507 з призначенням платежу "страх.відшк.28-0199-0157/13/0118 в15.03.2013 стр.акт ССКА-3023 в20.03.2014 Порше Лізинг Україна ТОВ рахунок С000037776 від 19.03.2014".

16.04.2014 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №199/2207/14-п (3/199/1092/14) винним у скоєні ДТП визнано Даниловського А.О., водія легкового автомобіля Renault Logan, д.н.з. АЕ8640НЕ.

Отже, дії водія Даниловського А.О., що керував автомобілем Renault Logan, д.н.з. АЕ8640НЕ, знаходяться у зв'язку зі скоєнням ДТП, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди ТОВ «Порше Лізинг Україна», що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2014 у справі №№199/2207/14-п (3/199/1092/14).

Оскільки, згідно полісу серії АС №4303060, цивільна відповідальність винного у ДТП застрахована у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", 20.05.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 17852,02 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму відшкодування не сплатив.

В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17852,02 грн (фактична сума матеріального збитку без вирахування суми франшизи).

Судом першої інстанції задоволено позовну вимогу частково в сумі 16852,02 грн, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду заподіяно майну, то компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

Таким чином, позивач при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування зобов'язаний вирахувати розмір франшизи, встановлений договором між страховою компанією винної особи та страхувальником, вину якого встановлено рішенням суду.

Згідно полісу серії АС №4303060 розмір франшиза становить 1000,00 грн.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги частково та стягнуто 16852,02 грн (фактична сума матеріального збитку за вирахуванням 1000,00 грн франшиза).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується ст.27 Закону України "Про страхування").

Частини 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині 1 ст. 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Як визначено в абз. 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для відшкодування шкоди в порядку регресу, звертаючи увагу на відсутність доказів перерахування суми страхового відшкодування відповідачем позивачу, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність часткового задоволення судом позову в сумі 16852,02 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

1) У листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" Верховний Суд України вказує, що визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність страхового акта від 20.03.2014 №ССКА-3023, платіжного доручення від 21.03.2014 №7507, ремонтної калькуляції та рахунку від 19.03.2014 №С000037776, виставленого ТОВ "Автоцентр-Україна", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 17852,02 грн, які виникли внаслідок ДТП.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.01.2014 у справі №910/11450/13.

2) Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного тайна України від 24.11.2003 №142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

У пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) зазначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відомо, що Volkswagen - німецька автомобілебудівна компанія, тому автомобілі марки Volkswagen підпадають під визначення "інших легкових КТЗ" (в розумінні Методики), а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.

Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. АА9642КК, 2013 року випуску, ДТП сталася у 2014 році, тобто його строк експлуатації на момент скоєння ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого ТЗ дорівнює нулю.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про врахування фізичного зносу пошкодженого у ДТП автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. АА9642КК, при розрахунку суми страхового відшкодування.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16852,02 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі №910/23714/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/23714/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій