Рішення № 42462425, 20.01.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 р. Справа №917/930/14

за позовом Першого заступника прокурора міста Полтави, вул. В.Козака, 1, м. Полтава, 36020

до 1. Полтавської міської ради, вул. Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36040

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, адреса:36000, м. Полтава, вул. Жовтнева,36

2. Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева,36

про 1) визнання недійсними і скасування п.п. 3, 4, 5 рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розміщення тимчасових споруд згідно з додатком № 2 до цього рішення;

2) визнання недійсним і скасування п. 6 Рішення Полтавської міської ради від 05.09.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині внесення змін в додаток № 2 Рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013р., щодо площі земельних ділянок під розміщення тимчасових споруд, дозвіл на розміщення яких надано ФОП ОСОБА_1;

3) визнання недійсним і скасування п. 1 Рішення Полтавської міської ради від 24.10.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та встановлення ФОП ОСОБА_1 особистого строкового сервітуту на земельні ділянки;

4) зобов"язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 295 кв.м. шляхом знесення тимчасових споруд та повернути земельні ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Конарева А.А., посв. в протоколі

від відповідачів:1. Кривохижа Ю.А., дов. в протоколі ; 2. не з"явився

від третіх осіб: 1. не з"явився; 2. не з"явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про:

1) визнання недійсними і скасування п.п. 3, 4, 5 Рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на розміщення тимчасових споруд згідно з додатком № 2 до цього рішення; зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та укласти з Полтавською міською радою договори особистого строкового земельного сервітуту;

2) визнання недійсним і скасування п. 6 Рішення Полтавської міської ради від 05.09.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині внесення змін в додаток №2 Рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013р. щодо площі земельних ділянок під розміщення тимчасових споруд, дозвіл на розміщення яких надано ФОП ОСОБА_1;

3) визнання недійсним і скасування п. 1 Рішення Полтавської міської ради від 24.10.2013р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та встановлення ФОП ОСОБА_1 особистого строкового сервітуту на земельні ділянки;

4) зобов"язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 295 кв.м. вартістю 179 212, 64 грн., розташованих у м. Полтаві шляхом винесення тимчасових споруд за їх межі та повернути територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.14р. по справі № 917/930/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2014 р., ухвалу господарського суду Полтавської області від 19.05.14р. по справі № 917/930/14 (суддя Погрібна С.В.) скасовано та справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Згідно авторозподілу справу № 917/930/14 передано на розгляд судді Солодюк О.В.

Позивач подав до суду клопотання про зміну позовних вимог (вх. № 605 від 20.01.15р.).

Суд відмовив в задоволенні клопотання з мотивів, викладених в мотивувальній частині рішення.

Відповідач 1 у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем не заявлено жодного доводу та не надано жодного доказу щодо виникнення та існування у існуючих цивільних, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників договірних правовідносинах між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1, стосовно права особистого сервітуту землями, що на праві комунальної власності належать територіальній громаді м. Полтави, загальнодержавних інтересів (політичних, економічних, соціальних та інших) та їх порушення у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень.

Відповідач 1 зазначає, що матеріали позовної заяви не містять жодного обґрунтування, який саме законний інтерес держави Україна існував та був порушений у цивільних, заснованих на договорі правовідносинах особистого сервітуту між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 та якими нормами Конституції України, та нормами інших правових актів закріплено зазначений інтерес держави Україна.

У відповідності до приписів ст. 2 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення існування інтересів держави у конкретних правовідносинах покладено виключно на прокурора, за змістом яких прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Натомість, як зазначає відповідач 1, за змістом позовної заяви прокурора приписи ст. 2 Господарського процесуального кодексу України позивачем проігноровані.

Відповідач 1 наголошує, що всупереч приписам ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 2 Господарського процесуального кодексу прокурор звернувся до суду не за захистом інтересів держави України, а звернувся до суду за захистом «порушеного права» невідомої особи, не зазначаючи при тому суб'єкта «права», існування повноважень у прокурора звертатися до суду із позовом про поновлення «прав» суб'єкта, доказів, якими посвідчується існування відповідного «права» у незазначеного прокурором «суб'єкта», доказів вчинення Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 дій, спрямованих на порушення прав зазначеного прокурором суб'єкта.

Відповідач 1 зазначає, що за змістом приписів ст.ст. 1, 16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України відповідною процесуальною дієздатністю звертатися до господарського суду за захистом свого права наділений виключно правоволоділець або особа, наділена повноваженнями звертатися до суду від імені правоволодільця (представник).

За відсутності відповідного волевиявлення Полтавської міської ради, спрямованого на уповноваження прокурором звертатисть із позовними вимогами, спрямованими на захист прав територіальної громади м. Полтави, за відсутності відповідної процесуальної правосуб'єктності, як зазначає відповідач 1, прокурором було заявлено позовні вимоги, спрямовані на захист прав територіальної громади м. Полтави та її представницького органу - Полтавської міської ради та відповідно порушено питання про винесення на розгляд суду правовідносин, позивачем у яких може бути виключно Полтавська міська рада.

З огляду на викладене, як зазначає відповідач 1, є наявним факт звернення до суду особи із позовом, яка не наділена на це процесуальною дієздатністю. Проте, прокурор позбавлений права підміняти інтереси держави України конкретними приватними інтересами будь-якої особи.

Відповідач 1 зазначив, що у відносинах між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 під час прийняття оспорюваних рішень Полтавською міською радою було реалізовано повноваження власника земель, що на праві комунальної власності належать територіальній громаді м. Полтави.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 316, 319, 401-406 ЦК України рішенням органу місцевого самоврядування про надання права сервітуту щодо відповідних природних ресурсів здійснюється волевиявлення власника і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах.

Відповідач 1 зазначає, що у відповідності до змісту диспозицій наявної у структурі правових норм, що містяться у ст. 140 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124, 126, 134, 135 Земельного кодексу України правовідносини особистого строкового сервітуту визначені ч. 2 ст. 401 Цивільного кодексу України не є предметом правового регулювання зазначених правових норм.

При тому, за змістом правових конструкцій зазначених норм права, жодна з них не врегульовує правовідносин особистого строкового сервітуту, визначених ч. 2 ст. 401 Цивільного кодексу України та заснованих у відповідності до приписів ч. 1 ст. 402 ЦК України виключно на договорі, сторонами якого є Полтавська міська рада та ФОП ОСОБА_1

Тому, як зазначає відповідач 1, є надуманими та такими, що суперечать предмету правового регулювання ст. 140 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124, 126, 134, 135 Земельного кодексу України доводи прокурора щодо можливості їх застосування до правовідносин особистого строкового сервітуту, та відповідно, доводи позивача щодо недійсності оскаржуваних рішень Полтавської міської ради.

Також відповідач 1 зазначає, що є надуманим та безпідставними доводи прокурора щодо порушення Полтавською міською радою вимог статті 134 Земельного кодексу України.

Розміщення тимчасових споруд, як зазначає відповідач 1, здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 р.

Єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у добровільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. Вказаний Порядок не передбачає надання окремої земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди.

Відповідач 2 відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Третя особа 1 у запереченні позов не визнає, посилаючись на те, що питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності регулюється наступними нормативно-правовими актами: Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 (далі - Порядок), Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженим рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012р. (далі - Положення), Правилами благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в м. Полтаві, затверджених рішенням Полтавської міської ради від 05.06.2007 р. (зі змінами).

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Паспортом прив'язки для розміщення тимчасової споруди визначається комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Третя особа 1 також зазначила, що нормативно-правовими актами, що регулюють питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, визначено чіткий перелік підстав для проведення демонтажу тимчасової споруди.

Третя особа 2 письмове пояснення не надала, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, що підтверджується поштовим повідомленням.

Строк вирішення спору продовжено згідно ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 20.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача 1, суд встановив:

Полтавською міської радою на тридцять першій сесії 6 скликання прийнято рішення від 17.05.13р. «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», відповідно до п.3,4,5 якого вирішено дозволити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строком на 1 рік розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території земель, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Полтави. Вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади в м. Полтава в особі Полтавської міської ради та через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укласти з Полтавською міською радою договори особистого строкового земельного сервітуту після державної реєстрації речових прав комунальної власності територіальної громади в м. Полтава.

На 33 сесії 6 скликання Полтавською міської радою прийнято рішення від 05.09.13р. «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», відповідно до п. 6 якого внесено зміни у рішення від 17.05.13р. щодо площі земельних ділянок, на яких ФОП ОСОБА_1 розміщені тимчасові споруди.

Пунктом 1 рішення Полтавської міської ради від 24.10.13р. «Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» (34 сесія 6 скликання), вирішено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та встановити особистий строковий земельний сервітут з оформленням відповідного договору у встановленому порядку.

На підставі вищезазначених рішень між Полтавською міською радою (власник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (землекористувач) були укладені договори особистого строкового земельного сервітуту від 19.11.13р., відповідно до яких власник встановив землекористувачеві сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2:

- загальною площею 32 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0481 для розміщення торговельного павільйону № 27;

- загальною площею 9 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0461 для розміщення торговельного павільйону №26;

- загальною площею 26 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0480 для розміщення торговельного павільйону № 22;

- загальною площею 9 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0479 для розміщення торговельного павільйону № 21;

- загальною площею 7 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0475 для розміщення торговельного павільйону № 12;

- загальною площею 32 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0466 для розміщення торговельного павільйону № 3;

- загальною площею 51 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0471 для розміщення торговельного павільйону № 1;

- загальною площею 37 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0472 для розміщення торговельного павільйону №2;

- загальною площею 45 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0468 для розміщення торговельного павільйону №5;

- загальною площею 7 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0465 для розміщення торговельного павільйону №8;

- загальною площею 9 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0460 для розміщення торговельного павільйону №28;

- загальною площею 23 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0482 для розміщення торговельного павільйону №29;

- загальною площею 8 кв.м., кадастровий номер: 5310136400:13:004:0488 для розміщення торговельного павільйону №23.

Дані договори укладені на термін з 17.05.13р. по 17.05.14р., зареєстровані у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено записи від 20.11.13р. під відповідними номерами.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.01.14р. складеного Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області встановлено, що спірні рішення в частині оформлення ФОП ОСОБА_1 строкових земельних сервітутів на земельні ділянки прийняті з порушенням ст. 401 ЦК України, ст. ст.99, 123, 124 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що за текстом спірних рішень, плата за користування землею на умовах особистого строкового земельного сервітуту нараховується та стягується з дня прийняття цих рішень, що, на думку позивача, суперечить ст. 287 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем 1 при прийнятті спірних пунктів рішень порушено ст. 100, 134 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельних ділянок.

Вищенаведене змусило прокурора звернутись з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно з правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч.1 ст. 404 ЦК України).

Відповідно до п. 2.34 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» обов'язковою умовою встановлення земельного сервітут є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок. В матеріалах справи відсутні докази того, що потреби ФОП ОСОБА_1, а саме, розміщення тимчасових споруд, не могли бути задоволені іншим способом. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не є суб'єктом правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

Відповідачі не обґрунтували та не довели суду належними та допустимими доказами законність надання ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок у користування шляхом встановлення земельного сервітуту в обхід проведення торгів, аукціонів, а не передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

За відсутності у ФОП ОСОБА_1 права на земельний сервітут Полтавська міська рада мала можливість розпорядитись вказаними земельними ділянками шляхом передачі в оренду.

Однак, при прийнятті п.п.3,4,5 рішення від 17.05.13р., п. 6 рішення від 05.09.13р., п. 1 рішення від 24.10.13р. Полтавська міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача 1 на Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, оскільки Порядком не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовні вимоги першого заступника прокурора м. Полтави про визнання недійсними та скасування п.п.3,4,5 рішення від 17.05.13р., п. 6 рішення від 05.09.13р., п. 1 рішення від 24.10.13р. Полтавської міської ради є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами відповідача 1 про те, що в позовній заяві прокурора не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Полтавською міською радою спірного рішенням, або яка існує загроза порушення інтересів держави, а також, що з відповідними вимогами звертатись до суду має право лише орган місцевого самоврядування - Полтавська міська рада.

Відповідно до ч. 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

При зверненні до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, першим заступником прокурора міста Полтави, у відповідності до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

У позові перший заступник прокурора міста Полтави зазначив орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державну інспекцію сільського господарства України. Однак, у зв'язку з відсутністю у вказаного державного органу повноважень звернення до господарського суду з вказаними у позові вимогами, прокурором пред'явлено цей позов в інтересах держави як позивачем, про що зазначено в позовній заяві.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Враховуючи вищевикладене, прокуратурою міста Полтави в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів проведено перевірку з питань щодо дотримання вимог земельного законодавства Полтавською міською радою при прийнятті рішень з питань землекористування ФОП ОСОБА_1 земельними ділянками для обслуговування тимчасових споруд на території м. Полтава, за результатами якої встановлено, що п.п.3,4,5 рішення від 17.05.13р., п. 6 рішення від 05.09.13р., п. 1 рішення від 24.10.13р. Полтавської міської ради в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог Цивільного та Земельного кодексів України.

Вищезазначене, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення даного позову.

Суд вважає безпідставним в обгрунтування позовних вимог посилання позивача на те, що плата за користування землею на умовах особистого строкового земельного сервітуту нараховується та стягується з дня прийняття рішень, що, на думку позивача, суперечить ст. 287 Податкового кодексу України, оскільки оскаржувані пункти рішень не містять таких застережень.

З матеріалів справи вбачається, що Полтавською міською радою на 43 сесії 6 скликання було прийнято рішення від 22.07.14р. «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території АДРЕСА_2 строком на 5 років.

Враховуючи те, що на даний час тимчасові споруди для провадження ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності на території АДРЕСА_2 розміщені на підставі вищезазначеного рішення Полтавської міської ради, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов"язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки загальною площею 295 кв.м. шляхом знесення тимчасових споруд та повернення земельних ділянок територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Позивач в клопотанні про зміну позовних вимог (вх. № 605 від 20.01.15р.) доповнив позовні вимоги пунктом, в якому просить суд визнати недійсним і скасувати п.п. 1, 4 рішення Полтавської міської ради від 22.07.14р. «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» в частині надання дозволу ФОП ОСОБА_1 строком на 5 років розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава та встановлення особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Фактично клопотання про зміну позовних вимог є клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вимоги, заявлені в позовній заяві, прокурор доповнив вимогою про визнання недійсними та скасування п. п. 1, 4 рішення Полтавської міської ради від 22.07.2014 р.

Згідно п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про зміну позовних вимог.

Судовий збір на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними і скасувати п., п. 3, 4, 5 рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013 р. "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині надання дозволу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території земель загальною площею 295 кв.м. вартістю 179 212,64 грн., які належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтави, згідно з додатком №2 до цього рішення; зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виготовити технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (па місцевості) та укласти з Полтавською міською радою договори особистого строкового земельного сервітуту.

3. Визнати недійсним і скасувати п. 6 рішення Полтавської міської ради від 05.09.2013 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині внесення змін в додаток №2 до рішення Полтавської міської ради від 17.05.2013 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" щодо площі земельних ділянок під розміщення тимчасових споруд, дозвіл па розміщення яких надано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

4. Визнати недійсним і скасувати п. 1 рішення Полтавської міської ради від 24.10.2013 "Про затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та встановлення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки відповідно до додатку даного рішення.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Полтавської міської ради, вул. Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285 на користь Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 3 654,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Текст рішення підписано 26 січня 2015 року.

Суддя О.В. Солодюк

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України